Що таке соц. мобільність?

Спираючись на працю П.Сорокіна розкрийте суть соц. стратифікації.

Соціальна стратифікація — процес соціального відтворення, внаслідок якого верстви (страти), групи, класи виявляються нерівними між собою і групуються в ієрархічно розміщені страти з різним престижем, власністю та владою.

Сорокін вважав, що сус-во ділиться на соц. шари, групи, які не рівні по відношенню до інших. Сорокін виділяв 3 соц. стратифікації:

1) економічне розшарування (виражається в різниці прибутку, рівні життя, існуванні багатих і бідних шарів населення).

2) політична диференціація (наявність різних рангів, авторитету, престижу, звань, почестей, існування керівників і підлеглих).

3) професійна диференціація (Сорокін у книзі «Людина, соціалізація, сус-во») довів кожен із типів, розкрив закономірності коливань екон, політ. І професійних статусів в різних сус-вах і групах).

Стратифікаційна модель:

1. Верхня страта – керівники високого рангу різних екон. і власних структур, а також частина творчої інтелігенції (високий рівень самостійності праці і матеріального положення)

2. Керівники більш нижчого рівня, частина спеціалістів технічного профілю, висококваліфіковані робітники, нові середні шари (середній рівень прибутку).

3. Робітники середньо і високо кваліфіковані (керівники нижчої ланки, матер. положення на межі бідності).

4. Нижній шар (робітники некваліфіковані (життя на рівні злиденності).

У цілому П. Сорокін виявив такі закономірності стратифікації.

1. У спільних рівних умовах, коли збільшуються розміри спільноти або організації, стратифікація та­кож посилюється, і навпаки.

2. Коли збільшується різнорідність членів соціуму, стратифікація також посилюється, і навпаки, оскільки збільшення неоднорідності населення призводить до посилення нерівності.

3. Коли обидва наведені фактори працюють в одному напрямку, стратифікація змінюється ще сильніше (наприклад, у випадку військового завоювання або об'єднання раніше незалежних держав), і навпаки. При підвищенні ролі одного фактора й зменшенні ро­лі іншого, стримується їх взаємний вплив на зміни стратифікації.

4. Сили вирівнювання («демократизації») і сили стратифікації («аристократизації») діють одночасно й циклічно. При цьому будь-яке посилення вирівню­ючих факторів спричиняє посилення протидії стратифікуючих сил. Вказаними способами соціальний організм повертається до стану рівноваги тоді, коли форма соціального конусу або дуже плоска, або дуже висока

Поняття соц. мобільності увів в соціологічний обіг П. Сорокін у 1927 р.

Соціальна мобільність – зміна індивідом чи соціальною групою соціальної позиції, місця, яке вона займає в соціальній структурі. Або це перехід людей від одних суспільних верств в інші, а також їх просування до позицій з більш високим престижем, прибутком, освітою і владою, чи рух до більш низьких ієрархічних позицій.

Два типи соц. мобільності:

1) горизонтальна (переміщення на одному і тому самому соц. рівні – територіальна, релігійна, сімейна, політична). Напр. переїзд з одного місця проживання на інше, перехід працівника на іншу роботу без просування по кар’єрній драбині.

2) вертикальна (рух вгору чи вниз) – індивідуальна, групова.

Соціальну мобільність зумовлюють об'єктивні обставини:

— структурні зрушення в економіці;

— зміни у характері й змісті суспільного розподілу праці й відносин власності;

— послаблення закріпленості груп працівників за соціаль­но й економічно нерівноцінними видами діяльності.

Соціальна мобільність, соціальні переміщення між гру­пами є досить складними і супроводжуються істотними со­ціальними наслідками для тих чи інших груп. Най­важливіший з них — постійна наявність перехідних, так зва­них маргінальних верств, тобто межових, проміжних віднос­но тих чи інших соціальних спільнот.

Дата добавления: 2014-01-04