Соціалізація: визначення, принципи, види та агенти. Відмінності між соціалізацією дорослих та дітей. Випадки „мауглі” та госпіталізм

Неспеціалізована інстиктуальна організація людини як підґрунтя виникнення с-ва: перспектива соц. Конструювання реальності. Антропологічний сенс інституціоналізаційної та соц. ролі.

Будь-яка наука не може оминути пит. щодо природи людини. Існує багато точок зору на те, які фактори є вирішальними, коли ми намагаємось пояснити суспільне життя людей.Щоб розв’язати це питання необхідно взяти до уваги численні факти втручання с-ва у людське життя.

Одна з найбільш впливових відповідей, яка намагається взяти до уваги є в-дь так званого «соціал-конструктивізму». Відрядним для цієї перспективи є усвідомлення фундаментальної різниці між люд. та твариною, адже людина на відміну більшості ссавців не має ані визначеного геогр. середовища, ані відповідної інстинктуальної орг., що структур. цим середовищем. Інакше кажучи, люд. та тварина мешкають у різних світах.Тварини зазвичай мешкають у так званих «закритих світах». Мовиться про те, що переважна більшість тварин мешкає в чітко визначеному сер-щі, до якого вони повністю адаптовані, починаючи з будови тіла і закінчуючи фізіологією.

Виходячи з цього,вчені чітко можуть вказати на умови оточуючого сер-ща, що передбачають появу тих чи ін. якостей і навпаки.Люди на відм. Від тварин мешкають у «відкритих світах»,оскільки люди живуть майже скрізь на цій планеті,займаються різними видами д-ті і при цьому вважаються людьми. Отже, виходитьз біол.. факторів неможливо пояснити вин-ня с-ва. Отже, тут виникає пит., яким чином можна щось пояснити у вин-ні суспільства.

Перший крок на цьому шляху передбачає усвідомлення того, що людина та тварина мають Цілком відмінні інстинкти. Інстинкт тварини- це генетично детерміновані реакції на певні подразники і тварини будуть проявляти ці реакції за наявності певних подразників, навіть якщо умови радикально змінилися, тобто інстинкти тварини допомагають їй виживати. Людина ж, на відміну від тварин не має спец. Інстинктів, хоч вона має декілька безумовних рефлексів, однак останні з 1 боку- можуть контролюватися людиною, а з ін.. боку- вони ніяким чином не поясн.,чому людина створила с-во. Припущення, згідно з якими в люд. відсутні спеціалізм. Інстинкти дозволяє пояснити виникнення с-ва.

Ще 1 крок на цьому шляху можна зробити, якщо взяти до уваги той факт, що властивість ін-т. уможливл. для люд. використання свого організму для різноманітних видів д-ті, тобто в люд. не має тих обмежень, які мають тваринзі своїми генетично детермінованими реакціями.

Головним соціальним процесом, через який здійснюється взаємодія між особистістю та суспільством, є процес соціалізації.

Соціалізація – процес інтеграції індивіда в суспільство, у різноманітні типи спільнот(група, соціальний інститут, соціальна організація) шляхом засвоєння ним елементів культури, соціальних норм і цінностей, на основі яких формуються соціально значущі риси особистості.

Агентами соціалізації є сім’я, сусіди, ровесники, вихователі та вчителі, колеги і знайомі, засоби масової інформації, соціальні інститути, насамперед культурновиховні, референтні групи тощо.Соціалізація здійснюється протягом усього життя людини, поділяючись на первинну (соціалізація дитини) та вторинну (соціалізація дорослих). Це відбувається тому, що умови життя людини, а значить і вона сама, постійно змінюється, вимагають входження у нові соціальні ролі та змін статусу, інколи докорінних. Але якщо під час соціалізації дитини головною для неї є соціальна адаптація (пристосування до суспільного середовища), то для соціалізації молодої і навіть соціально зрілої людини основну роль відіграє інтеріоризація (формування внутрішньої структури людської психіки, переведення елементів зовнішнього світу у внутрішнє „Я” особистості).Результатом інтеріоризації є індивідуальність особистості. З. Фрейд виокремлює такі механізми соціалізації:

- імітація – усвідомлені спроби дитини копіювати і наслідувати поведінку дорослих і друзів;

- ідентифікація – засвоєння дітьми поведінки батьків, соціальних цінностей і норм як власних.

- Почуття сорому і провини – негативні механізми соціалізації, що забороняють і придушують деякі моделі поведінки.

Ці механізми спрацьовують переважно на стадії дитинства. Але думки Фрейда були пристосовані деякими соціологами і до стадії дорослого життя особистості.

Залежно від віку індивіда розрізняють чотири основних етапи соціалізації: 1. Соціалізація дитини. 2. Соціалізація підлітка (нестійка, проміжна). 3. Тривала(концептуальна) цілісна соціалізація (перехід від юності до зрілості у період від 17-18 до 23-25 років). 4. Соціалізація дорослих.

Процес соціалізації особи має дві форми соціальну адаптацію та інтериоризацію Поняття адаптація введено в біології для визначення пристосування структури та функції організмів до умов існування і звикання до них. Адаптація – обовязковий етап включення людини в систему суспільних відносин.

Ученим відомо не так вже й багато дітей-мауглі. Перший документально підтверджений випадок дитини, яка прожила перші роки свого життя поза сферою так званих нормальних людських контактів, датується 9 січня 1800р., коли „з лісу, неподалік від села Сен-Серен у південній Франції, вийшло дивне створіння”. Як незабаром з”ясувалося, то був хлопчик віком років 11-12, але хоч він ішов на двох ногах, всеж більше скидався на дикого звіра, ніж на людину. Ві видавав лише дивні звуки і гарчання.

Інший приклад – це справжній випадок мауглі. Англійські місіонери в Індії знайшли дівчинку у віці приблизно 8 років. Вважається, що батьки кинули її напризволяще ще тоді коли вона була ще грудною дитиною; також вважається, що вижила дівчинка завдяки вовкам. Коли її знайшли,то цілком природно, дівчина вкрай вороже ставилася до інших людей, бігала без одягу просто неба та споживала сире м’ясо.

Далі хронологічно і змістовно йдуть 2 схожих випадки: Анна та Ізабелла. Внаслідок несприятлих сімейних обставин обидві дівчинки були насильно ізольлвані від інших людей та обмежені в емоційних стосунках з батьками.

Зважаючи на ці дані, соціобіологи останнім часом дещо відійшли від своїх попередніх, як виявилося, спрощених уявлень. Так повертаючись до дітей –мауглі, Ст. Пінкер, один з провідних психолінгвістів, визнає: „Серед тих дітей –мауглі, яких знаходять по лісах або в домівках психічно неповноцінних батьків після пубертатного віку, деякі опановують слова... проте вони ніколи не бувать здатні на те, щоб опанувати граматику мови в повному обсязі”.

Дата добавления: 2014-01-04