Земельний кодекс України як правовий регулятор земельних відносин в Україні

25.10.2001 р. Верховна Рада України прийняла ЗK України, який набрав чинності 01.01.2002 р. Земельний кодекс України встановлює правовий режим землі як головного засобу сільськогосподарського (аграрного) виробництва, права та обов’язки власників і користувачів землі, відповідальність за її раціональне використання, збереження родючості й екологічної чистоти.

Прийняття цього Кодексу було однією з умов вступу України до Ради Європи, чим вона прийняла на себе відповідні зобов’язання щодо змісту національного законодавства і його інтеграції з законодавством Європейських країн. Всі учасники аграрного підприємництва (всіх форм власності та господарювання) мають справу з використанням землі та інших природних ресурсів. Тому предметом правового регулювання Земельного кодексу України є також аграрні відносини, що становлять комплекс взаємопов’язаних майнових, підприємницьких, земельних, трудових, членських, учасницьких, управлінсько-контрольних суспільних зв’язків, які складаються у сфері виробництва та реалізації продукції сільськогосподарського призначення рослинного і тваринного в тому числі водного і мисливського походження.

Земельний кодекс України в цілому розв’язав питання власності на землю і визначив пріоритетною формою землеволодіння – приватну власність. Вперше на законодавчому рівні кодекс чітко закріпив відносини власності на землю, і, насамперед, на землі сільськогосподарського призначення.

Прийнятий відповідно до Конституції України, ЗK України є важливим началом для формування нової системи земельного законодавства і формування земельних відносин буде базуватися на принципах: непорушності права приватної власності на землю; включення землі у ринковий обіг; соціальної справедливості при перерозподілі земель, що перебувають у державній та комунальній власності; поєднання високої економічної ефективності та екологічної безпеки використання земель.

Виходячи з вимог ЗK України, розвиток земельного законодавства здійснюється в напрямку: забезпечення розвитку відносин власності на землю; вдосконалення земельних відносин у сільськогосподарському виробництві; подальше реформування земельних відносин у містах та інших населених пунктах; розвиток ринку землі; розвиток системи довгострокового іпотечного кредитування; вдосконалення моніторингу земель, порядку ведення державного земельного кадастру та оцінки землі та плати за землю; посилення правової охорони ґрунтового покриву; підвищення ефективності державного управління земельними ресурсами, поліпшення організації державного контролю за використанням та охороною ґрунтів.

Крім того, ЗK України закріплює й інші важливі положення, що є новими для практики регулювання земельних відносин на ринкових засадах, зокрема, передбачає права і обов’язки власників землі, умови розвитку сільськогосподарського землеволодіння, починаючи від особистого селянського і закінчуючи великими сільськогосподарськими підприємствами.

З прийняттям ЗK в Україні перемогу здобула лінія на впровадження права приватної власності на землю. Земельна реформа, яка проводилась в Україні протягом майже 10 років, закріпила свої позиції, підійшла до свого завершального етапу, стала безповоротною, а опір встановленню цивілізованої системи права власності на землю в нашій країні - безперспективним.

В основу земельного законодавства України, що повинно забезпечити дальший розвиток земельних відносин, повинно бути покладено норми Конституції України, на основі яких необхідно вдосконалювати земельне законодавство.

Основними завданнями вдосконалення земельного законодавства на сучасному етапі є: визначення ефективних механізмів гарантування і захисту прав власності на землю; забезпечення ефективного управління земельними ресурсами, раціонального використання і охорони земель; забезпечення розмежування земель державної та комунальної власності; регулювання питань реалізації громадянами, юридичними особами, територіальними громадами сіл, селищ і міст права власності на землю; створення правових засад регулювання ринку земель; вирішення питань, пов’язаних із здійсненням права власності на земельну частку (пай); запровадження механізмів: ефективного управління землекористуванням у населених пунктах та поза їх межами; здійснення програми поліпшення якості та охорони земель за рахунок коштів, які надходять від земельного податку; екологічного стимулювання раціоналізації землекористування; контролю за використанням та охороною земель на міжгалузевій основі.

З метою наукового забезпечення регулювання земельних відносин передбачається організація наукових досліджень з питань закономірностей розвитку земельних відносин, визначення принципів і методів регулювання плати за землю, планування територіального розвитку населених пунктів в умовах різних форм власності на землю, управління земельними ресурсами за допомогою економічних методів, розвитку технологій і методів здійснення моніторингу земель, ведення державного земельного кадастру, оцінка земель, охорони земель, вдосконалення системи платежів за землю, функціонування ринку земель.

Дата добавления: 2014-01-04