Значення сонячної радіації

РОЗДІЛ 3. РАДІАЦІЙНИЙ РЕЖИМ в АТМОСФЕРІ

Склад ґрунтового повітря. Газообмін між ґрунтом і атмосферою

Склад ґрунтового повітря якісно майже не відрізняється від складу наземного повітря за винятком болотних ґрунтів, в яких є метан та сірководень. Інші гази, що входять до складу ґрунтового повітря, мають інше співвідношення, ніж у наземному повітрі. Життєдіяльність мікроорганізмів та коріння, процеси гниття і розпаду зменшують запаси кисню (10–20%) у ґрунтовому повітрі та збільшують кількість вуглекислоти (до 12%). Кількість азоту у ґрунтовому повітрі змінюється внаслідок розпаду білків та денітрифікації речовин, що вміщують азот, під дією мікроорганізмів.

Вміст азоту, кисню та вуглекислого газу у ґрунтовому повітрі непостійний і залежить від типу ґрунтів, характеру угідь (на луках кисню менше, а вуглекислого газу і азоту значно більше, ніж на паровому полі), їх властивостей, пори року, погодних умов, внесення органічних добрив (збільшують вміст кисню). У ґрунтах, зайнятих рослинністю, вміст СО₂ значно більший, ніж на пару. Також на склад ґрунтового повітря впливають волога та температура ґрунту.

Між атмосферою та ґрунтом існує безперервний обмін повітрям – аерація ґрунту, яка обумовлюється дифузією та дією вітру і коливанням атмосферного тиску і залежить від здатності ґрунту пропускати повітря (повітряпроникності). Остання, в свою чергу, залежить від пористості, вологості і стану верхнього шару ґрунту.

Ґрунт, що складається з Больших часточок (має багато некапілярних проміжків), пропускає повітря набагато краще, ніж ґрунт розпилений. У вологих ґрунтів повітряпроникність менша, ніж у сухих. Аерація в насичених вологою ґрунтах практично не відбувається. Найкращу повітряпроникність мають структурні ґрунти. Навіть при максимальному насиченні їх вологою залишаються вільні від вологи некапілярні пори, які здатні пропускати повітря.

Поверхнева ґрунтова кірка також затримує газообмін.

Ґрунтове повітря забезпечує кореневу систему рослин, мікроорганізми та інші живі істоти, які є у ґрунті, киснем, азотом, СО₂, Н₂О тощо. Повітряний режим ґрунту впливає на родючість, фізико-хімічні і біологічні процеси.

Сонячна радіація є основним джерелом енергії майже для всіх природних процесів, що відбуваються в атмосфері і на поверхні Землі, і одним з головних климатоутворюючих факторів. Сонячні промені, проходячи через атмосферу, викликають багато явищ. Внаслідок їхнього розсіювання спостерігаються блакитний колір неба, сутінки, червоний колір Сонця на горизонті. При переломленні променів у краплях води і кристалах льоду ми бачимо веселку, вінці, кола навколо Сонця та інші оптичні явища. Сонячна радіація нерівномірно нагріває поверхню суші і Світового океану, викликаючи переміщення та пермішування повітряних мас. Цим забезпечується сталість основного газового складу атмосфери. Під дією сонячної радіації випаровується величезна кількість води з поверхні водойомів, ґрунту, рослин. Водяна пара, що переноситься вітром з океанів і морів на материки, є основним джерелом опадів, (які крім того, що зрошують поля, сади і ліси, ще й живлять ріки).

Сонячна енергія — джерело життя на Землі. Посередником, що зв'язує променисту енергію Сонця з життям людини, є зелена рослина, яка перетворює в процесі фотосинтезу енергію Сонця в органічну речовину. У ході цього процесу рослини з вуглекислого газу, води і мінеральних речовин ґрунту синтезують первинні органічні речовини, виділяючи в атмосферу кисень. Органічні речовини рослин є основою живлення всіх живих організмів, а також найважливішим джерелом енергії для людства (кам'яне вугілля, нафта, торф є продуктами фотосинтезу рослин у попередні епохи).

Сонячне світло — незамінний фактор життя рослин і тварин.

Дата добавления: 2014-01-04