Культура фахівця аграрного сектору економіки, шляхи її формування

На нинішньому етапі розвитку нашого суспільства вагомого значення набуває підготовка кваліфікованих кадрів нової генерації для аграрного сектора, в якому перехід до ринкової економіки супроводжується виникненням нових організаційно-економічних, фінансових, виробничих проблем, трансформуванням форм власності, виробничих відносин, інноваційної господарcької діяльності. Тому у державних нормативно-правових документах висуваються завдання докорінного удосконалення діяльності аграрних закладів освіти, пошуку шляхів і засобів інтеграції їх у світову освітянську систему, зміцнення навчально-матеріальної та наукової бази, модернізації змісту професійної підготовки, розробки та апробації нових освітніх технологій. Основні вимоги до рівня професійної підготовки студентів вищих закладів освіти відображені в Законі України “Про освіту”, Державній національній програмі “Освіта” (“Україна ХХІ століття”), Законі “Про вищу освіту”. Підготовка сучасних фахівців аграрного сектора повинна орієнтуватися на формування ефективного господаря-власника, який володів би глибокими теоретичними знаннями, сучасними технологіями сільськогосподарського виробництва, умів би творчо використати досвід господарювання країн з високорозвинутим сільськогосподарським виробництвом, здійснювати дослідно-експериментальну роботу і працював би з новими інформаційними технологіями. Необхідною передумовою новаторського підходу до професійної діяльності майбутніх аграріїв є широке застосування у педагогічному процесі вищих навчальних закладів нових інформаційних технологій навчання, стрижнем яких є комп’ютерні технології. Вони не просто додаток до існуючої системи навчання, а засіб оволодіння фундаментальними і професійно-орієнтованими дисциплінами, що входять до змісту професійної підготовки. Саме тому їх необхідно розглядати у контексті технології професійної освіти. Проведений нами теоретичний аналіз наукової літератури з проблем професійної підготовки студентів-аграріїв та оволодіння майбутніми фахівцями сучасними інформаційними технологіями показує, що в ній недостатньо висвітлені шляхи і умови їх використання для формування готовності майбутніх спеціалістів до новаторської діяльності та впровадження передових технологій. Важливою умовою формування інноваційного потенціалу майбутнього аграрія є оволодіння новими інформаційними технологіями (НІТ) та сучасною комп’ютерною технікою. Опанування новими інформаційними технологіями у процесі професійної підготовки формує новаторські підходи випускників аграрних закладів освіти до вирішення виробничих завдань, орієнтує в подальшій діяльності, розвиває уміння оцінювати ступінь ризику, проявляти підприємливість, діловитість, творчість, обґрунтовувати свою точку зору, розв‘язувати нестандартні завдання.

На наш погляд, досі, залишається недостатньо вивченою проблема взаємозв’язку формування інноваційного потенціалу та основ інформаційної культури. Питання формування інформаційної культури як основи інноваційного потенціалу фахівця виходить за рамки фахових дисциплін і стає основою для створення цілісної системи міжпредметних зв’язків. Необхідність такої системи підготовки нової генерації фахівців-аграріїв зумовлена потребами практики і висунута в ряді нормативно-правових документів.

85. Навчальна дисципліна «Історія української культури» і проблеми формування громадянської позиції майбутніх фахівців

Курс історія української культури спрямований на збагачення і розширення гуманітарної підготовки студентів, формування творчості активності майбутніх фахівців; ця навчальна дисципліна дає уявлення про етапи історичного розвитку, культури, забезпечує розуміння зв’язку всіх складових культури – мистецтва, етнографії, матеріальної культури, наукового знання. усіх форм духовних цінностей, формує світогляд. Завданням курсу є розвинути у студентів почуття патріотизму, національної свідомості, високого рівня духовності, адже саме навернення людей до культури у її глибокому розумінні сприяє утвердження загальнолюдських цінностей. При цьому не ставиться завдання зробити студентів професіоналами у царині літератури, мистецтва, музики, моралі тощо. Однак не може бути кваліфікований фахівець, який не має поняття про справжню культуру виробництва, дизайн, культуру управління, мовлення тощо. Історія культури України. Вивчає культурні та мистецькі надбання народів, що проживали і проживають на території нинішньої України. Об’єктом дослідження і вивчення є пам’ятки духовної і матеріальної культури, створені в продовж століть і зафіксовані в тих чи інших формах. Історія культури вивчає пам’ятки духовної культури в усній формі: казки, міфи, легенди, пісні, думки, прислів’я, тощо. Серед визначених об’єктів матеріальна культура – пам’ятки, трипільської, черняхівної, скіфської культур, Київської Русі, козацької доби та ближчих до нас часів. Сюди входять пам’ятки архітектури, хатнє начиння, одяг, сільськогосподарський реманент, твори декоративного мистецтва тощо. Отже, цей предмет охоплює широкий спектр людської діяльності, пов’язаної духовною і матеріальною спадщиною та набутками сучасників.

86. Шляхи і засоби формування політичної культури у студентів.

Політична культура – це сукупність індивідуальних позицій та орієнтацій учасників політичної системи, а також суб'єктивна сфера, що є основою політичних дій і надає їм певного значення

Основними компонентами формування політичної культури є: формування політологічних знань, соціальних і інтелектуальних умінь та навичок, системи цінностей.Важливо зазначити те, що формування політичної культури найбільш ефективно відбувається саме у студентів, оскільки у цьому віці вони стають повноправними членами суспільства, беруть участь у процесах державотворення, отримують право обирати (активне виборче право) органи влади. У студентському віці відбувається активна участь у громадсько-політичній діяльності і саме тому формуванню політичної культури слід приділити найбільшу увагу.

У процесі виховання суттєве значення має формування індивідуальної свідомості молодої людини, певних почуттів, стійких настроїв, ідей, традицій, що відображають її корінні інтереси.

На сучасному етапі розрізняють наступні аспекти формування політичної культури молоді:

− родина, де відбувається ідентифікація політичних поглядів з батьками;

− школа (середня, професійна, вища), де зважаючи на рекомбінантне відтворення навчального матеріалу, молоді люди позбавляються активності, творчості, пошуку і, відповідно, простежуються прояви песимізму, апатії, роздратування;

− молодіжні громадські та політичні організації, але участю в них охоплено дуже малий відсоток молодих людей;

− засоби масової інформації (мас-медіа), які виходячи з даних соціологічного опитування, проведеного у нашому вузі, відіграють також важливу роль.

Про рівень політичної культури студентів деякою мірою свідчить їх ставлення до політичних партій, громадських, молодіжних об'єднань, бажання увійти до складу таких об'єднань. Опитування студентів засвідчило, що членами молодіжних громадських організацій є 16% респондентів, громадських рухів 9%. Байдужість та відсутність будь-якого інтересу до особистої участі в будь-яких громадських, політичних об'єднаннях виявили 8%.

Середовищем розвитку політичної культури є соціально-політичний лад у країні, громадянське виховання молоді у вищих навчальних закладах. Поштовхом розвитку демократичної політичної культури студентів стало проголошення незалежності України та визначення Конституцією України курсу на розбудову демократичної держави, громадянського суспільства.Надзвичайно важливим інститутом соціалізації особистості, формування політичної культури студента була і залишається вища школа.Тобто процес формування політичного світогляду, насамперед політичної культури студентів вищої школи розглядається як цілісний педагогічний процес, що здійснюється на основі єдності з навчанням і вихованням, взаємодії з соціальним середовищем, урахування потреб студентів і соціальних вимог суспільства.

Дата добавления: 2014-01-04