Критерії періодизації

Існує декілька підходів до проблеми вікової періодизації:

За У. Штерном, процес індивідуального розвитку дитини будується відповідно до основних періодів біологічної еволюції та історичного розвитку людства.

За П.П. Блонським, основним критерієм вікової періодизації є поява і заміна зубів (беззубе дитинство, дитинство молочних зубів, дитинство постійних зубів).

За З. Фрейдом, основний критерій – психосексуальний розвиток.

За Е. Еріксоном – соціогенетичний розвиток особистості, що пов’язаний з подоланням криз.

За Л.С. Виготським та Д.Б. Ельконіними критеріями визначення основних періодів індивідуального психічного розвитку є якісні і суттєві ознаки в їх системному зв’язку, які виявляються на кожному віковому етапі: соціальна ситуація розвитку; психологічне новоутворення, провідна діяльність:

1) соціальна ситуація розвитку – ті неповторні зв’язки і взаємовідносини дитини з соціальним середовищем, які складаються на даному віковому етапі і оптимально впливають на розвиток. Аналіз соціальної ситуації розвитку означає одночасне врахування відносин: з «суспільними дорослими» як представником соціальної функції (вихователь, учитель, лікар) та індивідуальні, особисті відносини з близькими дорослими і однолітками.

2) провідна діяльність – це діяльність, яка є найоптимальнішою для психічного розвитку на даному етапі, зумовлює основні зміни в психічних процесах і особистості. Кожна стадія психічного розвитку характеризується певним провідним типом діяльності, що не виключає ролі інших видів. Три види діяльності: гра, учіння і праця – змінюють один одного не механічно, а співіснують на всіх етапах розвитку людини. Ознакою переходу від однієї стадії до іншої є зміна провідного типу діяльності.

3) психологічні новоутворення – це психічні і соціальні зміни, які виникають на даному етапі розвитку і визначають свідомість дитини, ставлення до середовища, перебіг розвитку в даний момент. Накопичуючись з часом, вони поступово приходять у протиріччя зі старою ситуацією розвитку, призводять до її злому і побудови нових відносин, які відкривають нові можливості для розвитку дитини в наступному віковому періоді. Новоутворення – це ті психічні особливості, які більш активно розвиваються на певному віковому етапі.

Періодизація вікового розвитку (за Д.Б. Ельконіним)

Вік (роки)	Соціальна ситуація розвитку	Провідна діяльність	Психологічні новоутворення стабільних періодів та суперечності кризових
Криза новонародженого		Суперечності обумовлені новими умовами існування дитини, як окремого від матері організму
Період немовляти (0-1 року)	Батьки	Безпосереднє емоційне спілкування	Потреба в спілкуванні, емоційних відносинах, розвиток мовлення, моторики.
Криза 1 року		Суперечність між новими психо-моторними особливостями та мовленевими здатностями
Раннє дитинство (1-3 років)	Батьки, поява представників «соціальний дорослий», однолітки (але «гра поруч, а не разом»)	Предметно-маніпулятивна діяльність	Розвиток мовлення, наочно-дійового мислення, оволодіння прямоходінням. Формування ставлення до предметів, як до речей, які мають певні функції і спосіб використання.
Криза3 років		Суперечність обумовлена новим етапом розвитку самосвідомості, прагненням до самостійності
Дошкільне дитинство (3-6 Років)	Батьки, розширення представників «соціального дорослого», поглиблення контактів з однолітками	Рольова гра	Формування ієрархії мотивів, розвиток самооцінки, розвиток довільності. Інтерес до процесу гри. Образне мислення, пам’ять.
Криза7 років		Суперечність обумовлена збільшенням кількості регламентацій в житті дитини
Молодший шкільний вік (6-11 років)	Спільна з однолітками навчальна діяльність (обов’язкова, регламентована, спільна діяльність)	Навчальна діяльність	Виникнення внутрішнього плану дій, закріплення довільності, стійких форм поведінки і діяльності (звички, навички). Розвиток нового пізнавального ставлення до дійсності. Формування позицій школяра, розвиток суспільної спрямованості.
Криза початку підліткового віку		Суперечність пов’язана з новими умовами провідної діяльності, які вимагають активізації адаптаційних можливостей
Підлітковий вік (11-15 років)	Домінуючими стають соціальні мотиви навчання та спілкування з однолітками.	Інтимно-особистісне спілкування в процесі суспільно-корисної діяльності та навчання	Почуття дорослості, прагнення до самостійності. Критичність мислення, схильність до рефлексії, формування самоаналізу. Прагнення до спілкування, оцінка товариських та дружніх стосунків як особистих досягнень, інтерес до протилежної статі. Помітний розвиток вольових якостей.
Криза завершення підліткового віку		Суперечність пов’язана з прагненням до самоствердження
Ранній юнацький вік (15-17 років)	Стосунки з оточенням стають обумовлені змістом новоутворень: світогляду, морального і психічного самовизначення.	Навчально-професійна діяльність (ціннісно-орієнтаційна)	Формування самосвідомості, самовизначення. Прагнення до самовиховання, самопізнання, самовдосконалення. Критичне ставлення до дорослих. Філософсько-романтичний вік. Психосексуальні орієнтації. Громадські права та обов’язки.

Періоди дорослості та зрілості є менш дослідженими у віковій психології, але вимагають особливої уваги, більш детальна характеристика надана в темі 6 «Психологія періоду дорослості та зрілості».

Тема: Віковий розвиток у психоаналітичній теорії і епігенетичній теорії розвитку особистості Е.Еріксона.