Період пізньої зрілості

Геронтологія (від гр. gerontos – старий) – науковий напрямок, що вивчає проблеми старіння живих організмів та людини.

Геронтопсихологія – галузь геронтології та вікової психології, що вивчає взаємозв’язок при старінні загальних фізіологічних і психологічних особливостей поведінки, особистісні зміни, обумовлені змінами характеру діяльності та ціннісними орієнтаціями.

Геронтогенез – становлення старості, генетичний запрограмований процес, що супроводжується певними фізіологічними і психологічними змінами.

Біологічний вік, в якому розпочинається «старість» є період між 60-65 роками (цифра може бути в межах від 50 до 70). Більшість геронтологів визначають цифру 60-65 для визначення старості.

Згідно до міжнародної класифікації виокремлюють такі періоди геронтогенезу:

- похилий вік, (передпенсійний вік) (55/60-74);

- старечий вік (75-90 років);

- вік довгожителів (90 років і старші).

Згідно до періодизації Бернсайд пізню дорослість поділяють на чотири десятиліття.

1. Передстаречий період (від 60 до 69 років)

Перехідний період, виникає необхідність пристосування до нової рольової структури, скорочення доходів, зниження очікувань оточення, можливе погіршення стану здоров’я.

2. Старечий період (від 70 до 79 років)

Характерними є втрати друзів та рідних, хвороби, звуження кола спілкування, головна вікова задача – зберегти реінтеграцію особистості, досягнуту в попередніх десятиліттях.

3. Пізньостаречий період (після 80 років)

Ускладнюється пристосування до навколишнього світу та взаємодії з ним. Більшість людей цього віку не в змозі підтримувати соціальні та культурні контакти без допомоги. Проблеми зі здоров’ям ускладнюються, але можуть виникати нові сфери діяльності, нові заняття. Якщо проблеми попередніх років були успішно вирішені, то життя може бути сповнене радістю, покоєм, почуттям вдоволення.

Соціальна ситуація розвитку в старості пов’язана з виходом на пенсію та відходом від активної участі в продуктивній суспільній діяльності. Характерними проявами є зміна мотивації, втрата соціальних ролей, зосередження на власному внутрішньому світі та зниженні комунікативності. Мотивація трудової діяльності в післяпенсійний період пов’язана з перевіркою власних можливостей, має „самооціночне” емоційне забарвлення.

Вплив зміни соціальної ситуації розвитку на мотиваційну сферу проходить три стадії:

1. Сповільнення оборотів (прагнення звільнитися від ряду трудових обов’язків, зменшити сферу відповідальності)

2. Перспективне планування (намітити план дій чи занять, якими буде займатися на пенсії).

3. Життя в очікуванні пенсії (турботи про завершення роботи і оформлення пенсії).

Життя в період старості проходить в нових умовах відносин з середовищем та зміні статусу. У переважної більшості, у зв’язку з виходом на пенсію, обмежується система соціальних контактів, припиняється трудова діяльність. Людина оцінює свій професійний шлях, професійні досягнення. Значущості набуває сімейне спілкування, прагнення до активної взаємодії з членами сім’ї. Радість спілкування і сенсу життя надають онуки, правнуки. Подружні стосунки стають теплішими. Набувають значущості взаємовідносини з друзями, сусідами. Соціальна активність, участь у громадських, політичних організаціях розширює коло спілкування. Чим старіша людина, тим більше звужуються соціальні зв’язки.

Передпенсійний період (з 55 років до виходу на пенсію): очікування пенсії, прагнення виховати достойну зміну на роботі, виробничий характер стосунків змінюється; у відносинах з родичами – прагнення забезпечити сім’ю, та відчуття наближення пенсії.

Період виходу на пенсію (перші роки виходу на пенсію): контакти з колегами по роботі певний час зберігаються, потім стають менш вираженими. Підтримуються стосунки з близькими людьми і родичами, виховання онуків. Поява друзів-пенсіонерів, більш молодих людей (в залежності від занять пенсіонера).

Період власне старості – спілкування власне з пенсіонерами, у відносинах з членами сім’ї допомога або опіка, деякі знаходять нові контакти в суспільній діяльності. Зміна відносин з іншими людьми (втрата близьких зв’язків та їх узагальнення).

Довгожителі: (дві лінії розвитку) – при погіршенні стану здоров’я: спілкування з рідними і близькими, лікарями, пацієнтами клінік, спілкування з сусідами по палаті в будинках для пристарілих; при відносно доброму стані здоров’я: спілкування з рідними і близькими, (є гордістю для них, ознакою доброї спадковості); поява нових друзів, знайомих.

Провідна діяльність в старості може бути спрямована або на збереження особистості людини (підтримку і розвиток соціальних зв’язків), або усамітнення, індивідуалізацію на фоні поступового зниження фізичних, фізіологічних і психофізіологічних змін, та підпорядковуються законам адаптації.

В залежності від типу діяльності провідна діяльність в старості може характеризуватися, як (класифікація І.С. Кона):

- активна творча старість (участь у суспільній діяльності, продовження професійної діяльності, написання мемуарів, виховання онуків);

- старість з доброю соціальною та психологічною адаптацією (участь у суспільному житті, відпочинок, самоосвіта);

- жіночий тип старіння (домашня робота, виховання онуків, дача);

- старість в турботі про здоров’я.

Передпенсійний вік – прагнення встигнути зробити більше (в професійному плані), залишити „добру пам’ять” про себе на роботі; прагнення передати досвід учням і послідовникам; намагання приділити увагу роботі і вихованню внуків, обрати для себе заняття на пенсії.

Період виходу на пенсію – пошук себе в новій якості, нових видах діяльності (виховання внуків, домашньому господарстві, суспільній діяльності), для деяких пенсіонерів продовження роботи за основною професією, посилюється прагнення повчати молодь, спокійне осмислення життя, написання мемуарів.

Період власне старості – проведення дозвілля, пошук сенсу в різних видах діяльності, прагнення підтвердити почуття власної гідності бути корисним для оточуючих, заохочення до релігії.

Довгожителі. При слабкому фізичному здоров’ї – лікування, прагнення боротися з хворобами, прагнення осмислити, прикрасити своє життя, покаятися в непристойному. При відносно доброму здоров’ї: досить активне життя, залежно від індивідуальних особливостей.

Дата добавления: 2014-01-04