Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

І. Населення як суб‘єкт соціально-економічних відносин, його якісна характеристика

Тема 2 Трудові ресурси і трудовий потенціал суспільства

Класифікація видів праці.

Класифікація ознак Види праці
Зміст і характер праці Наймана і приватна; індивідуальна і колективна; праця за бажанням, за необхідністю і примусовості.
Предмет, продукт праці Наукова, інженерна, управлінська, виробнича, підприємницька, інноваційна, промислова, сільськогосподарська, будівельна, транспортна, комунікаційна.
Засоби, способи праці Ручна, механізована, автоматизована (комп’ютеризована); низько-середньо і високотехнологічна; з різною мірою залучення людини.
Умови праці Стаціонарна і не стаціонарна; наземна і підземна; легка, середньої і високої важкості, приваблива і неприваблива; вільна та з різною мірою регламентації.
Міра абстрагування Абстрактна, конкретна.
Регламентованість, інноваційність Регламентована ( - праця), інноваційна ( - праця) і духовна ( - праця).

Добробут і процвітання країни залежить від двох основних чинників: величини творчого та морального потенціалу населення і реалізації цих потенціалів. Для досягнення цієї мети усі розвинені країни використовують такі могутні засоби, як інвестиції в людський капітал (освіту, розвиток персоналу, підвищення якості життя та ін.), заохочення інтелектуальної імміграції, активна пропаганда здорового способу життя, культивування високої моральності та ін. [14]. Зростання продуктивності праці та ефективності виробництва створюють передумови для зміни на краще умов трудової діяльності та життя людей, що передбачає створення соціально-економічних, матеріально-технічних та соціальних умов для ефективної та творчої праці людини. Це і визначає перехід суспільства до гуманізації праці та виробництва.

Гуманізація праці означає зміну змісту та умов праці, котра пов’язана з удосконаленням техніки та технології внаслідок впливу науково-технічного прогресу. Мета гуманізації праці – сприяти зростанню її змістовності, найкращому пристосуванню матеріально-технічної бази виробництва до людини, широкій участі працівників у процесах управління та вирішення виробничих завдань на підприємствах.



 

 

Залежно від мети дослідження людські ресурси характеризуються різними соціально-економічними категоріями. Економіка праці як наукова дисципліна найширше використовує такі з них: населення, економічно активне населення, трудові ресурси, трудовий потенціал.

Населення – сукупність людей, що проживають на певній території (країні, області, місті, районі, селі тощо), є джерелом ресурсів для праці, споживачем, що формує попит.

Людські ресурси будь-якої країни визначаються кількісним та якісним складом населення.

Для розробки національної програми народонаселення, балансу трудових ресурсів застосовується така система показників: загальна кількість населення, соціальна, статево-вікова та професійно-кваліфікаційна структура населення, природний та механічний приріст, тривалість життя, густота населення на 1 кв.км.

Для демографічної ситуації України у період переходу до ринкових відносин характерні: падіння народжуваності, зростання смертності, зменшення міграційного сальдо. З 1991 року в Україні почалось природне зменшення населення – природний приріст став негативним, кількість тих, що померли, перевищувала кількість народжених. У сільській місцевості зменшення населення почалось ще в 1979 році. З 1993 року почалося зниження абсолютної чисельності населення. У XXI столітті Україна вступила з населенням 47,4 млн. чол.

За найбільш реальним варіантом прогнозу демографічного розвитку України до 2076 року, розробленого відділом досліджень проблем людського розвитку Ради з вивчення продуктивних сил НАН України, мінімальна чисельність населення очікується у 2025 році, вона становитиме трохи більше 43 млн. чол. Протягом наступних 50 років чисельність населення поступово зростатиме і на початок 2075 року становитиме 51,5 млн. чол.

Відтворення населення – один з головних процесів відтворення суспільства, постійне відновлення генерацій людей. Кількісну міру відтворення населення дають показники режиму народжуваності та режиму смертності.

На процес відтворення населення переважно впливають чотири групи чинників: рівень життя, стан природного довкілля;, якість охорони здоров’я, санітарна культура населення.

Основою управління формуванням і розвитком населення є державна демографічна політика.

Демографічна політика – це система політичних, економічних і соціальних цілей, завдань та заходів, направлених на формування бажаного в довгостроковій перспективі типу відтворення населенням з урахуванням регіональних відмінностей в його розвитку. Демографічна політика є складовою частиною загальної соціально-економічної політики держави.

Основними напрямками демографічної політики в Україні є:

реалізація комплексу заходів з питань охорони здоров’я населення, створення умов для нормалізації його структури;

призупинення негативних тенденцій в демографічній ситуації;

підвищення рівня тривалості життя;

створення передумов оптимізації народжуваності;

формування сімей та сімейних відносин;

регулювання і підтримка певних пропорцій міграційних потоків;

вивчення та аналіз причин смертності населення в регіонах, відпрацювання напрямків щодо їх існування;

встановлення контролю за дотриманням основних вимог до стану навколишнього середовища, умов праці, якості продуктів харчування, питної води;

підтримка багатодітних сімей, надання пільг та видача компенсацій молодим сім‘ям.

Ці заходи демографічної політики зможуть істотно вплинути на якість населення вже в 2005-2010 роках.

 

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
I. Сутність категорії “праця” та її соціально-економічні характеристики. Роль праці у розвитку людини і природи | ІІ. Трудові ресурси, їх соціально-економічна характеристика

Дата добавления: 2014-01-04; Просмотров: 518; Нарушение авторских прав?;


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



ПОИСК ПО САЙТУ:


Читайте также:
studopedia.su - Студопедия (2013 - 2022) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление
Генерация страницы за: 0.013 сек.