Класи придатності земель

Екологічна оцінка умов рельєфу та обмежуючих факторів ґрунтового покриву з метою планування народногосподарського напрямку використання земель

Виробнича цінність земельних угідь відзначається їх спромож­ністю забезпечувати повноцінний ріст і розвиток природної та куль­турної рослинності. За показником спроможності забезпечувати повноцінну вегетацію рослин земельні ділянки поділяють на класи при­датності.

метою екологічного обґрунтування напрямку використання земель в США було розроблено систему придатності земель.

В основу системи та класифікації земель було покладено фактори, які обмежують використання земельних ділянок для вирощування сільськогосподарських культур.

До таких факторів відносять:

1) водну та вітрову ерозію (е);

2) режим зволоження ґрунту (w);

3) фізико-хімічні властивості ґрунту, що обмежують розвиток кореневої системи рослин (s);

4) кліматичні умови (наприклад, занадто холодний чи посушливий клімат) (с).

Згідно з існуючою класифікацією виділяють вісім класів прида­тності ґрунтів (див. табл. 6.2.). Система придатності земель складається із наступних катего­рій:

1) клас придатності земель, який позначається римськими циф­рами;

2) підклас придатності, який позначається англійськими літе­рами e, w, s, c.

Підклас та фактори обмеження наносяться на ґрунтову карту, надаючи по­вну інформацію про якість ґрунтів і напрямок їх використання. Позначаються вони великими римськими цифрами у супроводі англійських літер e, w, s, c, які вказують на характер обмеження.

Перші чо­тири класи - це земельні ділянки, які представлені ґрунтовими відмі­нами, придатними для інтенсивного ведення сільськогосподарського виробництва. Такі ділянки використовуються у складі ріллі.

Категорії класу і підкласу придатності ґрунтів вказують на сту­пінь і характер обмеження при використанні земельних ділянок.

Приклад________________________________________________________________________ Клас І не має обмежень, а тому він не поділяється на підкла­си, тоді як класи ІІ-ІУ можуть мати одне або одночасно декілька об­межень. У цьому випадку класи поділяються на декілька підкласів. Наприклад, клас II може поділятись на підкласи: IIе, IIs, або IIes од­ночасно.

Таблиця 5.2.

Клас	Землі придатні під ріллю	Клас	Землі придатні під пасовища, сіножаті, лісові масиви
І	Можна інтенсивно використо­вувати, без жодних обмежень	V	Без обмежень використовують у складі залужених земель
II	Потребують запровадження виробничих технологій з еле­ментами помірної консервації земель	VI	Помірні обмеження у використанні
III	Потребують запровадження виробничих технологій з еле­ментами інтенсивної консерва­ції земель	VII	Досить значні обмеження у вико­ристанні
IV	Використовують за умови по­стійного запровадження ґрун­тозахисних технологій з обме­женням кількості культивацій та обробітків	VIII	Найкраще підходять для викорис­тання під паркові та рекреаційні зони

Вважа­ється, що під ріллю можна використовувати земельні ділянки, які відносяться до І-ІV класів придатності ґрунтів. Клас І вважається найкращим, як такий, що не містить жодних обмежень щодо використання. На ґрунтах першого класу можна за­проваджувати будь-яку технологію і вирощувати практично весь спектр сільськогосподарських культур. З кожним наступним класом використання земельних ділянок у сільськогосподарському виробництві стає дедалі обмеженим.

Ґрунти V-VІІ класів мають бути вилучені із розря­ду ріллі. Такі ґрунти придатні для використання під пасовища, сіно­жаті та лісові насадження.

Клас VIII представляють ґрунти з високим ступенем обмежен­ня. Такі ґрунти не можна використовувати у сільськогосподарському виробництві. Вони придатні для використання під паркові та рекреа­ційні зони.

Водна ерозія є одним з найбільших об­межуючих факторів щодо напрямку землекористування. Розроблена система обмежень за фактором водної ерозії будується за показником крутизни схилу. Згі­дно з системою ФАО у складі ріллі можна використовувати ґрунти на схилах крутизною менше 12°; у складі сіножатей і пасовищ - на схилах 12-25°; під паркові та рекреаційні зони - на схилах більше 25° (табл. 5.3).

Розподіл ґрунтів на класи обмежень відбувається наступним чином:

1. Рілля:

1) клас І - на схилах до 3°. Використання ґрунтів не потребує жодних протиерозійних заходів;

2) клас II - на схилах 3-5°. Ґрунти потребують запровадження протиерозійної агротехніки;

3) клас III - на схилах 5-8°. Ґрунти потребують запровадження протиерозійної агротехніки та специфічних протиерозійних заходів;

4) клас IV - на схилах 8-12°. Ґрунти потребують запровадження специфічних протиерозійних заходів.

Таблиця 5.3.

Дата добавления: 2014-01-04