Властивості мінеральних добрив та рекомендації щодо збалансованого застосування

Добриво - речовина, призначена для покращання живлення рослин і підвищення родючості ґрунту (ДЕСТ - 1978).

Як добрива застосовуються найрізноманітніші речовини, які відрізняються за по­ходженням, характером дії на рослини та ґрунт, хімічним складом, конструкцією (струк­турою) і т.д. У зв’язку з великою різноманітністю сучасних добрив існують різні підходи до класифікації добрив натипи (див. табл..).

1. Класифікація добрив за походженням:

1) органічні - які своїм походженням зобов'язані рослинам або тваринам і є залишками перших або виділеннями других (гній, торф, пташиний по­слід, фекальна маса, компости, сидерати);

2) мінеральні - які отримуються промислово-заводським способом, шляхом хімічної або механічної обробки сировини (азотні, фос­форні, калійні тощо);

3) бактеріальні - препарати, які містять мікроорганізми, що здатні підвищу­вати вміст поживних речовин (азотфіксуючі, бульбочкові бактерії) і мобілізувати їх, тоб­то переводити важкодоступні речовини у доступні форми (фосфоробактерин, силікатні бактерії і т.д.);

Окрему групу становлять хімічні меліоранти – мінеральні сполуки, що містять СаС0₃ СаО, Са(ОН)₂, СаSO₄ - використовуються для вапнування чи гіпсування.

2. Класифікація добрив за агрономічним призначенням або характером дії:

1)Добрива прямої дії – добрива, що містять у собі необхідні для рослин елементи живлення і мають безпосередній вплив на поживний режим ґрунту (мінеральні і органічні добрива).

2) Добрива непрямої дії – добрива, які застосовують для покращення фізико-хімічних і мікробіоло­гічних властивостей ґрунту. При цьому вони позитивно впливають на рухливість пожи­вних речовин і живлення рослин. До них відносяться: вапнякові добрива, гіпс, бактері­альні препарати.

З алежно від числа поживних речовин, добрива непрямої дії поділяються на одно- і багатосторонні.

3. Класифікація добрив за походженням, місцем і способом отримання:

1) місцеві або господарські:

а) добрива, які отримуються безпосередньо у господарствах як відходи (гній, гної­вка, компости, зола, пташиний послід);

б) добрива, які виготовляються у самому господарстві у результаті агротехнічних заходів (зелене добриво);

в) добрива, які добуваються на території господарства або поблизу його (торф, вапняк, мул болотний);

г) відходи промисловості.

2) заводські (промислові, штучні):

а) продукти добування і розмелу агроруд (фосфоритне борошно, сирі калійні солі);

б) продукти заводської хімічної переробки агроруд (суперфосфат, преципітат);

в) продукти синтетичної азотної промисловості (азотні і комплексні добрива);

г) продукти із відходів промисловості (томасшлак, фосфатшлак, сульфат амонію);

ґ) бактеріальні добрива.

4. Класифікація за конструкцією:

1) прості (односторонні) - містять один еле­мент живлення (азотні, фосфорні, калійні і мікродобрива);

2) комплексні - містять не менше двох елементів живлення (складні, складнозмішані, змішані).

Вид добрива -група добрив, до складу яких входить та чи інша поживна речовина (азот, фосфор або калій).

Мінеральні добрива із врахуванням вмісту поживних речовин, поділяються на такі види - азотні, фосфорні, калійні, комплексні (складні, складнозмішані), вапнякові, бор­ні, марганцеві, молібденові і т.д.

Форма добрива - група добрив одного виду, виділена залежно від елементів, що входять до її складу (нітра­ти, сульфати, фосфати), катіонного та аніонного складу чи інших властивостей (ступеню розчинності, способу виробництва).

Азотні добрива, залежно від форм сполуки азоту, поділяються на наступні форми:

1) амонійні, які містять катіон амонію (NН₄⁺), зв'язані з кислотним залишком. До них відносяться сульфат амонію і хлористий амоній;

2) нітратні, які містять азот в окисленій формі (NОз^-). їх представниками є кальціє­ва і натрієва селітри;

3) амідні, до складу яких входить амідна група (NН₂). До них відносяться карбамід (сечовина) і цианамід кальцію;

4) амонійно-нітратні містять азот одночасно в амонійній (NН₄⁺) і нітратній (NОз^-) формі. Представником є аміачна селітра;

5) аміачні (рідкі азотні добрива), у яких азот міститься у вигляді вільного аміаку (Жз). До них відноситься аміак рідкий (безводний), аміак водний, аміакати (амонійно-аміачно-нітратні, амонійно-аміачно-амідно-нітратні).

Фосфорні добрива за ступенем засвоюваності та розчинності діляться на 4форми:

1 ) водорозчинні - суперфосфат простий і подвійний гранульований і порошковид-ний. Застосовується на всіх типах ґрунтів під усі культури;

2) цитратно-розчинні, які розчиняються у 50% розчині лимоннокислого амонію. До них відноситься преципітат;

3) лимонно-розчинні, які розчиняються у 2% розчині лимонної кислоти - томасш-лак, фосфатшлак. Ці добрива застосовується під усі сільськогосподарські культури, особливо на кислих ґрунтах під зяблеву оранку;

4) важкорозчинні, які розчиняються у сильних кислотах - фосфоритне борошно. Це добриво застосовується, в основному, на кислих ґрунтах під зяблеву оранку. Фосфор важкорозчинних фосфатів краще використовується рослинами за тонкого помелу, а також при внесенні з фізіологічно кислими солями та у складі компостів.

Водорозчинні фосфорні добрива виробляються у вигляді гранул і порошків. Сиро­виною для виробництва фосфорних добрив є апатит і фосфоритне борошно.

Калійні добрива за способом виробництва діляться на такі форми:

1) концентровані, які виготовляються шляхом заводської переробки сирих калійних солей. До них відносяться хлористий калій, сульфат калію, калімагнезія, калімагта ін.;

2) змішані, які отримуються шляхом змішування концентрованих і сирих калійних добрив. До них відносяться 40% калійна сіль, хлористий калій-електроліт;

3) сирі калійні солі, які отримуються шляхом розмелу природних калійних солей, характеризуються низьким вмістом калію і великою кількістю домішок. До них відно­сяться сильвініт, каїніт, карналіт та ін.

При виборі форм калійних добрив слід ураховувати реакцію рослин на хлор. Хло­ристий калій є основним добривом для більшості сільськогосподарських культур. Цук­рові та кормові буряки поглинають багато натрію, тому для них кращими формами є сирі і змішані калійні добрива. Під культури, чутливі до хлору (картоплю, гречку, тютюн, овочі), краще застосовувати сульфат калію, калімагнезію та калімаг.

Комплексні добрива за числом основних поживних речовин поділяються на по­двійні (амофос, діамофос, нітрофос, нітроамофос, калійна селітра) і потрійні (нітрофо­ска, нітроамофоска, карбоамофоска).

За способом виробництва їх ділять на складні, складнозмішані, змішані та рідкі.

Складні добрива отримують шляхом хімічної переробки сировини у єдиному тех­нологічному процесі. Як вихідні компоненти використовуються аміак, фосфорна, азотна і сірчана кислоти, апатит, фосфорит. До них відносяться амофос, діамофос, нітрофос, нітроамофос, нітроамофоска і т.д.

Складнозмішані добрива отримують шляхом змішування готових односторонніх добрив із наступною обробкою їх аміаком, аміакатами, фосфорною і сірчаною кислотами.

Змішані добрива отримують шляхом механічного змішування односторонніх гра­нульованих або кристалічних простих добрив. Суміші повинні мати добрі фізичні властивості, придатні для механізованого внесення. Ці добрива готують безпосередньо у господарствах.

Рідкі комплексні добрива (РКД) - це водні розчини або суспензії, які містять не менше двох елементів. Отримуються шляхом нейтралізації аміаком фосфорної і полі-фосфорної кислот із додаванням сечовини, аміачної селітри і т.д.

Комплексні добрива краще забезпечують потреби рослин у поживних речовинах порівняно із тукосумішами, що містять еквівалентну кількість елементів живлення. Вони випускаються, в основному, в гранульованому вигляді, що дає можливість рівномірно їх вносити і скоротити витрати на перевезення та зберігання.

Провідна роль належить добривам із вирівняним співвідношенням поживних речо­вин. Такі добрива, як нітроамофоска, нітрофоска, фосфат сечовини, карбоамофоска, можуть застосовуватися на всіх ґрунтах під усі культури. На забезпечених калієм ґрун­тах вносяться нітроамофос і нітрофос. На бідних фосфором і забезпечених азотом ґрунтах можна використовувати амофос і диамофос.

Мікродобрива - добрива, які містять бор, марганець, молібден, цинк, мідь та інші мікроелементи, необхідні рослинам у невеликій кількості. До них відносяться, відповід­но, борні, молібденові, мідні тощо. Ці елементи виконують важливі фізіологічні функції, беруть участь у окисно-відновних процесах, активізують асимілюючу здатність рослин.

Дата добавления: 2014-01-04