КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Водорегулюючі лісові смуги
Лісомеліоративні протиерозійні заходи. Лісомеліоративні насадження відносяться до протиерозійних заходів постійної дії з тривалими строками окупності. Вони диференціюються за меліоруючими функціями і за місцем розміщення. Лісові насадження протиерозійного комплексу повинні бути багатофункціональними. В районах з істотним шаром поверхневого стоку талих вод та інтесивним снігоперенесенням їх головним завданням є ефективний вплив на процеси формування поверхневого стоку за рахунок позамежового впливу на напрямок і швидкість вітру, температуру повітря і грунту, динаміку снігового покриву, інтенсивність танення снігу. Одночасно вони забезпечують захист сільськогосподарських культур від суховійних вітрів. Створення протиерозійних лісонасаджень в басейн річки повинно проходити згідно наступних правил. 1. Для зарегулювання поверхневого стоку на примережевих схилах в залежності від довжини, крутизни, гідрокліматичних та інших особливостей застосовуються як основні, так і додаткові водорегулюючі (стокорегулюючі) лісові смуги. Відстань між ними встановлюється з урахуванням їх граничного впливу на процеси формування поверхневого стоку талих вод на прилеглих полях, допустимих нерозмиваючих швидкостей водних потоків (для зябу), ступеня крутизни схилу і форми його профілю, ухилу і шорсткості поверхні схилу, інтенсивності атмосферних опадів. 2. Границі стокорегулюючих лісових смуг повинні влаштувуватись таким чином, щоб ширина фронту горизонтального підходу стоку була максимальною для даних умов рельєфу і по своїй величині наближалася до їх загальної довжини. По коротким сторонам полів водорегулюючі лісові смуги необхідно розміщувати суворо перпендикулярно до горизонталей із застосуванням розпилювачів стоку. 3. На крутих схилах з концентрованим поверхневим стоком і переважанням сніговітропотоків, які мають, напрямок паралельний до горизонталей, доцільно застосовувати улоговинно-смугові (куртинні) лісові насадження спеціальної конструкції. 4. Для підвищення ефективності безпесереднього впливу лісових насаджень на поверхневий стік (за рахунок пониження його швидкості, розпилення та інфільтрації) вони повинні сполучатися з простими протиерозійними гідротехнічними спорудами. Лісові насадження в протиерозійному комплексі є довготерміновим меліорантом. Висока їх функціональна ефективність забезпечується: відповідним підбором дерев і чагарників, застосуванням найбільш доцільних схем змішування і розміщення в посадках; застосуванням спеціальних лісівницьких доглядів; збереженням захисної дії за рахунок своєчасного відтворення посадок в конкретних місцях. На території з вираженим рельєфом водорегулюючі лісові смуги застосовуються на водозбірних схилах у виді основних додаткових і допоміжних. Основні водорегулюючі лісові смуги шириною 9-12 м розміщують по границях приводороздільного і примережевого фонду по горизонтялях з деяким їх спрямленям в місцях пересічення улоговин. Додаткові водорегулюючі лісові смуги шириною 7-9 м на примережевому схилі застосовують у тих випадках, коли основна смуга такого ж призначення не забезпечує повного зарегулювання поверхневого стоку із водозбору, в наслідок чого проявляється розмивання грунту в нижній частині примережевого схилу і на берегах гідрографічної мережі. їх розміщують як безпосередньо вздовж бровки гідрографічної мережі (прибалочні) так і на деякій віддалі від неї в межах площі присітевого схилу, а при наявності сильного розмиву берегів сітки - безпосередньо вздовж її брівки. Для посилення безпосередньої дії водорегулюючих лісових смуг на концентрований стік з водозбору в їх склад на робочих ділянках вводять додаткову кількість чагарників. На дрібноулоговинних схилах (при водозборі улоговин до 0,5 га) з невеликим мілкоструменястим стоком на робочих ділянках в крайні рядки смуг вводяться до 25% низькорослих чагарників. За умов наявності на схилах як дрібних, так і великих улоговин і площею до 1 га), по яких проходить більш концентрований стік, на робочих ділянках в склад смуг вводяться до 50% чагарників при змішуванні їх з деревними породами чистими рядами. На схилах з великими улоговинами (площею 1-3 га) з порівняльно великим обсягом концентрованого стоку, лісові смуги на робочих ділянках створюють із одних щільних рядків чагарника. Водорегулюючі лісові смуги розміщують з урахуванням рельєфу водозборів, на основі розрахунків, поперек схилу (по контуру горизонталей) таким способом: • паралельно-прямолінійно - на схилах з прямим поперечним профілем; • паралельно-контурно-прямолінійно - на схилах збираючого і розсіваючого типу з рівномірною віддаленністю між горизонталями; • паралельно-контурно - на схилах збираючого і розсіваючого типу з рівномірною відстанню між горизонталями; • контурно-паралельно із спрямленням на улоговинах - з нерівномірною відстаненню між горизонталями. Проектування водорегулюючих лісових смуг здійснюється від водорозділу по схилу до брівки гідрографічної мережі. Водорегулюючі лісові смуги при контурному їх розміщенні повинні забезпечити: • повне зарегулювання або безпечне скидання надлишку стоку заданої забезпеченості; • ув'язки мережі (сітки) лісових смуг з іншими лінійними елементами організації території; • конфігурацію полів і робочих ділянок, зручну для контурного обробітку грунту; • ефективне сполучення лісових смуг з простішими гідротехнічними спорудами; • сприятливі умови для використання ґрунтообробної, посівної і збиральної техніки шляхом спрямлення трас лісових смуг в місцях пересічення улоговин і долин. Обгрунтування оптимальних параметрів систем водорегулюючих лісових насаджень приводиться в проекті протиерозійних заходів в ув'язці з проектом внутрігосподарського землевпорядкування або в його рамках. Розміщення водорегулюючих лісових смуг та інших захисних лісових насаджень здійснюється одночасно з протиерозійною організацією території. При проектуванні контурних водорегулюючих лісових смуг повинна забезпечуватися паралельність в їх розміщенні. При цьому контурність (кривизна) розміщення лісових смуг, якщо вони є направляючими лініями обробітку, повинна бути такою, щоб розпочавши обробіток від лісових смуг, радіуси загонів на всій ділянці був не менше 60-70 метрів. При цьому допустимий поздовжній ухил і протяжність ділянок лісових смуг і загонів обробітку не повинні перевищувати цю величину. В таблиці 15..3. дається орієнтовна міжсмугова відстань для водорегулюючих лісових смуг.
Таблиця 15.3.
Дата добавления: 2014-01-04; Просмотров: 2267; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |