Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Техніко-технологічний стан підприємства. Оцінка техніко-технологічного стану підприємства. Сутність технологічних змін на підприємстві

Читайте также:
  1. I. Соціально – економічна сутність заробітної плати. Принципи та складові елементи її організації
  2. I. Сутність категорії “праця” та її соціально-економічні характеристики. Роль праці у розвитку людини і природи.
  3. Аналіз ліквідності підприємства.
  4. Аналіз формування фінансових результатів підприємства.
  5. Асоційовані підприємства.
  6. Асоційовані підприємства. Холдингові компанії
  7. Вибір форми обліку як основи технології і організації обліку на підприємстві.
  8. Вивчення, аналіз і оцінка соціальної політики підприємства за допомогою соціального аудиту
  9. Види бідності та їх сутність
  10. Види маркетингу залежно від стану попиту
  11. Визнання запасів, їх оцінка та облік
  12. Визначення функціонального стану організму та рівня фізичної підготовленості.

Характеристика і місце інноваційної політики в загальній стратегії підприємства. Чинники впливу на формування інноваційної політики. Прогнозування та планування інноваційної діяльності підприємства.

 

Інноваційна політика – наука і система практич­ного регулювання (управління) нововведеннями у суспільстві, в умовах конкретного підприємства, галузі, країни.

Предметом дослідження інноваційної політики підприємст­ва є підприємницька діяльність, виробництво, але не виробниц­тво взагалі, а впровадження нововведень у виробничі процеси.

Усю сукупність процесів, що відбуваються у підприємниць­кій діяльності, можна поділити на дві групи — традиційні та інно­ваційні. Традиційні процеси характеризують звичайне, що скла­лося в результаті розвитку минулого періоду, функціонування народного господарства, окремого підприємства, а інноваційні — розвиток на якісно новому рівні, за рахунок нововведень.

Інноваційна політика є складовою загальної стратегії підприємства і одночасно сприяє впровадженню в практику ос­новних вимог цієї стратегії.

На рівні держави розробляється державна інноваційна політика, яка відображає ставлення держави до інноваційної діяльності, виз­начає мету, напрями, форми діяльності органів державної влади в галузі науки, техніки й реалізації їхніх досягнень. Державна іннова­ційна політика виз­начає і стимулює пріоритетні нап­рями розвитку нау­ки і техніки. Інноваційна по­літика підпри­ємства визначає орієнтири розвит­ку підприємства. Зміни в ринковому середовищі, нові потреби, нові мож­ливості чи загрози для діяльності під­приємства, сила кон­курентів, тощо.

Складовими елементами інноваційної політики є:

- забезпечення вивчення ринку збуту продукції свого підпри­ємства, галузі, народного господарства;

- вивчення напрямків і сутності нововведень на інших вітчиз­няних і зарубіжних суб'єктах господарювання;

- наявність фінансових ресурсів для проведення фундамен­тальних досліджень, розробки і впровадження в практику інновацій;

- проведення дослідно-конструкторських розробок, освоєння і експлуатація нововведень;

- контроль на всіх етапах інноваційного процесу від задумів, розробки ідеї і якості використання;

- підготовлені кадри для втілення в життя інноваційної політи­ки.

Розробка інноваційної політики підприємства передбачає визначення мети і стратегій його розвитку на найближчу й пода­льшу перспективи, виходячи з оцінки потенційних можливостей підприємства й забезпеченості його відповідними ресурсами.

Розрізняють такі види інноваційних стратегій підприємства:

• традиційна – прагнення лише до підвищення якості виготовлюваних виробів, що в довгостроковій перспективі є гарантією відставання підприємства спершу в техніко-технологічному, а згодом — і в економічному аспектах;



• опортуністська – коли зусилля підприємства спрямовані на пошук такого виду продукції, який не потребує особливих вит­рат на дослідження й розробку, але дає змогу виробникові уп­родовж певного періоду бути присутнім на ринку одноособово. Пошук і використання таких ніш ґрунтуються на глибокому знанні ринкової ситуації, високому рівні техніко-технологічного розвитку та великих адаптаційних спроможностях підприєм­ства, що, однак, не виключає високого ступеня ризику швидкої втрати монопольного становища;

• імітаційна – набуття нової технології через закупівлю ліцен­зій. Це дешевше й надійніше, ніж власні розробки та витрати на нові винаходи. Така стратегія досить успішна, проте для ос­воєння оригінального продукту розумової праці, що створює монопольну ситуацію, потрібні висока кваліфікація фахівців і постійна підтримка досягнутого рівня;

• оборонна – це досить витратна стратегія підвищення техніч­ного рівня виробництва, впровадження досліджень і розробок якої не претендує на провідні позиції в певній галузі, а полягає в тому, щоб не відставати від інших у техніко-технологічному розвиткові;

• залежна – коли дрібні підприємства виконують замовлення най­більших на виробництво нового продукту або виробничого методу;

• наступальна – полягає в завоюванні першого місця на ринку. Вимагає наявності фахівців високої кваліфікації, проведення великої організаторської роботи, та має й ряд переваг.

Єдиної, успішної для всіх підприємств моделі інноваційної стратегії не існує. Вибір стратегії залежить від великої кількості факторів, в т. ч. від ринкової позиції підприємства, динаміки її змі­ни, виробничого й технічного потенціалу підприємства, продукту чи послуг, що виробляються, стану економіки, культурного середовища та інше.

 

 

Лекція 5 Оновлення техніко-технологічної бази підприємства і продукціі.

Техніко-технологічна база підприємства – це система найак­тивніших елементів виробництва, яка характеризує технологію одержання продукції (виконання робіт, послуг) за допомогою ма­шинної техніки, різноманітних транспортних, діагностичних та інформаційних засобів, що разом створюють технологічну систему виробничих підрозділів і підприємства в цілому.

Техніко-технологічна база підприємства включає не тільки основні виробничі фонди, а і технологічні процеси, операції з обробки, переміщення, складування, контролю; інформаційно-обчислю­вальну техніку, засоби зв'язку і енергетичну базу.

З розвитком науки і техніки всі технології безперервно онов­люються і розвиваються. І в даний період виділяються три ос­новні напрямки розвитку сучасних виробничих технологій:

- перехід від дискретних (циклічних) технологій до безперерв­них (потокових) виробничих процесів як найефективніших;

- впровадження замкнутих (безвідходних) технологічних проце­сів у складі виробництва, як найбільш економічно нейтральних;

- підвищення наукомісткості високих і нових технологій, як найпріоритетніших у бізнесі. Все це приводить до зміни техніки, основних виробничих фондів.

В залежності від споживчих властивостей і можливості використання вирізняють три основні види продукту:

- матеріальний;

- енергетичний;

- інтелектуальний.

Оціночні показники техніко-технологічного стану підприємства.Всі оціночні показники можна звести в наступні групи, що характе­ризують:

- ступінь технічної оснащеності праці (фондовіддача; фондоозброєність; частка прогресивних видів обладнання в загальній кількості);

- рівень прогресивності технології (середній вік застосовуваних технологічних процесів; коефіцієнт використання сировини і матеріалів; рівень утилізації відходів виробництва; надійність, довговічність продукції; питома металомісткість);

- технічний рівень обладнання (енергоозброєність праці; середній строк експлуатації; частка технологічно та економічно застарілого обладнання за­гальному парку; коефіцієнт фізичного зносу устаткування; коефіцієнт оновлення обладнання; коефіцієнт оновлення обладнання; коефіцієнт вибуття);

- рівень механізації та автоматизації праці (механоозброєність праці; трудомісткість продукції; продуктивність праці; частка нових технологій за обсягом або трудомісткістю про­дукції; частка екологічно чистої продукції; ступінь охоплення робітників механізованою працею; частка обсягу продукції, що виробляється за допомогою авто­матизованих засобів праці);

- рівень організації підприємницької діяльності (коефіцієнт використання обладнання; коефіцієнт ритмічності; коефіцієнт змінності роботи устаткування; коефіцієнт використання робочого часу; коефіцієнт використання кваліфікації робітників);

- рівень управління підприємством (питома вага працівників управління в загальній кількості промислово-виробничого персоналу; коефіцієнт ефективності управління).

Всі вони у взаємозв'язку характеризують ефективність під­приємницької, в тому числі інноваційної діяльності підприємства.

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
| Техніко-технологічний стан підприємства. Оцінка техніко-технологічного стану підприємства. Сутність технологічних змін на підприємстві

Дата добавления: 2014-01-04; Просмотров: 673; Нарушение авторских прав?;


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



ПОИСК ПО САЙТУ:


Читайте также:



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2017) год. Не является автором материалов, а предоставляет студентам возможность бесплатного обучения и использования! Последнее добавление ip: 54.80.209.254
Генерация страницы за: 0.005 сек.