Зовнішнє середовище організації

Внутрішнє середовище організації

Внутрішнє середовище організації визначається внутрішніми змінними, тобто ситуаційними факторами всередині організації. Згідно з позицією американських економістів Мескона, Альберта та Хедоурі, основними внутрішніми змінними в будь-якій організації є цілі, структура, завдання, технологія і люди (працівники).

Цілі — це конкретний, кінцевий стан або очікуваний результат організації (групи). Існує значний різновид цілей залежно від характеру організацій. Слід пам'ятати про те, що кожна служба і підрозділ мають свої цілі.

Структура — це взаємовідносини рівнів управління і видів робіт (функціональних областей), які виконують служби або підрозділи. Тут поєднуються горизонтальний і вертикальний поділи праці в організації. Можна виділити високу і плоску структури організацій.

Завдання — це види робіт, які необхідно виконати певним способом та в зумовлений термін. Це робота з предметами праці, знаряддями праці, інформацією та людьми.

Технологія — це засіб перетворення вхідних елементів (матеріалів, сировини тощо) у вихідні (продукт, виріб). Історично технологія формувалася в процесі трьох переворотів: промислової революції; стандартизації; механізації та автоматизації із застосуванням конвеєрних складальних систем.

Британська дослідниця Джоан Вудворд поділила технології на три групи:

1. Технології індивідуального, дрібносерійного та індивідуального (одиничного) виробництва.

2. Технології масового або великосерійного виробництва.

3. Технології безперервного виробництва.

Згідно з підходом американського соціолога Джеймса Томпсона можна виділити:

1. Багатоланкові технології (наприклад, складання автомобіля).

2. Посередницькі технології (банківська справа).

3. Інтенсивні технології (монтаж кінофільму).

В Україні виділяють індивідуальні, дрібносерійні, серійні, великосерійні, масові та масово-поточні технології.

Люди — найважливіший ситуаційний фактор організації. Його роль визначається:

— здібностями;

— обдарованістю;

— потребами;

— знаннями (спеціалізацією);

— поведінкою;

— ставленням до праці;

— позицією;

— розумінням цінностей;

— оточенням (склад групи, до якої входять);

— наявністю якостей лідера тощо.

Внутрішні змінні, взаємопов'язані між собою, утворюють системну модель (рисунок 2.2).

ТЕХНОЛОГІЯ

ЦІЛІ

ЗАВДАННЯ

ЛЮДИ (ПРАЦІВНИКИ)

СТРУКТУРА

Рисунок 2.2 - Взаємозв'язок внутрішніх змінних

Ситуаційний підхід потребує врахування не лише факторів внутрішнього, а й зовнішнього середовища. Згідно з визначенням американського дослідника Джералла Белла, зовнішнє середовище містить такі елементи, як споживачі, конкуренти, державні заклади (інституції), фінансові організації, джерела трудових ресурсів тощо.

Мескон, Альберт, Хедоурі дійшли висновку, що фактори зовнішнього середовища доцільно поділяти на дві групи (рисунок 2.3):

— прямої дії, тобто ті, що безпосередньо впливають на діяльність організації й залежать від цієї діяльності;

— непрямої дії, тобто вони впливають не безпосередньо, а через певні механізми й взаємини.

Рисунок 2.3 - Фактори зовнішнього середовища прямої та непрямої дії

Для організацій, які діють за межами внутрішнього ринку (на міжнародному рівні), особливого значення набуває група факторів міжнародного оточення. Особливість їхньої дії полягає в тому, що вони включають в себе всі розглянуті фактори зовнішнього середовища (див. рисунок2.4), які відображають умови конкретної країни, де власне функціонує організація. При цьому слід враховувати те, що для проникнення на міжнародні ринки існують такі шляхи:

— експорт — тобто виготовлення продукції в своїй країні, а реалізація — в іншій;

— імпорт — ввезення товарів з-за кордону;

— ліцензування — продаж права (ліцензії) на виробництво своєї продукції іноземній фірмі чи державі. При цьому можуть передаватися для використання патенти, технологія, виробничі секрети, торгова марка і т. ін.;

— спільне підприємництво — створення кількома організаціями різних держав (чи державами) спільних підприємств;

— прямі капіталовкладення — діяльність організації здійснюється за кордоном шляхом створення там певних підприємств, інвестування;

— формування багатонаціональних корпорацій – створення філіалів, представництв тощо в багатьох країнах світу.

При оцінці факторів зовнішнього середовища менеджеру слід враховувати їхні характеристики, а саме:

— взаємозалежність усіх факторів зовнішнього середовища (зміна одного фактора може привести до зміни інших);

— складність зовнішнього середовища (значна кількість факторів, великий спектр їхніх значень);

— рухомість зовнішнього середовища (швидкість зміни оточення організації);

— невизначеність зовнішнього середовища (обмеженість інформації);

— багатогранність зовнішнього середовища (відображення різних подій та аспектів).

Дата добавления: 2014-01-04