На які підпр-во може впливати які не залежать від підприємства

РЕЗЮМЕ

Ø Альтернативні теорії макроекономічного регулювання не знижують значення кейнсіанської теорії, а доповнюють її, поглиблюючи уявлення про складний механізм функціонування економіки.

Досвід показує, що замало орієнтуватися лише на кейнсіанську теорію, згідно якої фіскальні засоби є головними, а гроші відіграють другорядну роль.

Також помилково віддавати перевагу тільки монетаристській теорії, за якою вирішальну роль мають гроші.

Ø Світова практика засвідчує, що найбільший ефект в процесі державного регулювання економіки досягається при раціональному поєднанні фіскальної та грошово-кредитної політики.

Є сенс в теорії економіки пропозиції, відповідно до якої ціни, зайнятість і безробіття залежать не просто від розміру сукупного попиту, а від його співвідношення із сукупною пропозицією. Застосовуючи фіскальні засоби впливу на сукупний попит, держава не повинна залишати поза увагою сукупну пропозицію. В умовах стагфляції сукупна пропозиція має бути пріоритетом державного регулювання економіки.

Вважати теорію раціональних очікувань повністю відірваною від життя також помилково: не можна ігнорувати гіпотетичну, але в певних країнах реально припустиму здатність економічних суб’єктів до антиципації (сприйняття) і кумулятивного впливу на перебіг економічних процесів.

Отже кожна з альтернативних теорій має право на існування за певних макроекономічних умов, і вони можуть доповнювати одна одну.

Тема 10. ЕКОНОМІЧНЕ ЗРОСТАННЯ ТА ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК

Економічне зростання ( синонім – ріст) - це збільшення виробництва реаль­ного ВНП в умовах повної зайнятості та стабільного рівня цін. Економічне зростання дозволяє подолати обмеженість ресурсів і, отже, розширити можливості економіки задовольняти потреби товариства. Значення економічного зростання полягає у більш повному задоволенні потреб населення; розширенні можливостей вирішення соціальних проблем (освіта, здоров'я, культура, наука, спорт тощо).

Економічний ріст вимірюється двома засобами: а/ збільшенням реального ВНП і б/ ростом його обсягу на душу населення за визначений період часу.

Фактори економічного росту (тобто, за рахунок чого можна збільшити виробництво) поділяють на три групи:

1. фактори пропозиції (природні ресурси, трудові ресурси, обсяг основного капіталу, технологія);

2. фактори попиту (рівень сукупних витрат) і

3. фактор розподілу (ефективне використання ресурсів).

Провідне місце займають фактори пропозиції. Тому на графіку економічний ріст відображається зсу-вом кривої пропозиції вправо. Збільшення ВНП можна досягти: а/ і нарощуванням ресурсів, і б/ під-вищенням ефективності їх використання. Перше потребує розширення екстенсивних факторів росту пропозиції (тобто обсягу ресурсів), друге на перший план висуває інтенсивні фактори його розширен-ня. В даний час у розвинутих країнах першорядну роль економічного росту грають інтенсивні фак-тори - технічний прогрес, організація і управління виробництвом, загальна освіта, фахова підготовка

Над пошуком можливостей економічного зростання останні десятиріччя “б’ються” вчені-економісти. Різні школи по своєму бачать такі шляхи.

Математично залежність екон. зростання від визначаючих факторів показується формулами. Най- більш відомі виробничі функції: Кобба-Дугласа, Р.Солоу, Б.Уолта, Е.Денісона, Дж.Міда, В.Свена (це прізвища їх обгрунтовувачів).

Сучасний економіст Ян Тінберген (Нобелевський лауреат): його теорія економічних циклів об’єднала теорії економічного зростання, що базувалися на ідеї виробничої функції. “Саморегулювання залежить від стану та співвідношення факторів і фаз циклу: посилюється під час оновлення факторів виробництва і послаблюється, коли фактори “старіють”.

ВНП можна розглядати як добуток трудовитрат та продуктивності праці. Ріст трудовитрат - це екстенсивний шлях. Для кожної країни трудовитрати пропорційні залученим трудовим ресурсам, кількість яких знаходить­ся під впливом двох протилежних тенденцій: а) зростання чисельності населення збільшує чисельність робочої сили; б) зростання багатства суспільства зменшує чисельність ба­жаючих працювати (діти, пенсіонери, рантьє, домогоспо­дарки тощо), а також залежить від тривалості робочого дня. Ріст продуктивності праці - це інтенсивний шлях. Він зале­жить від наступних факторів: а) технічний прогрес, тобто нові методи поєднання праці, капіталу та землі; б) збільшення капіталу - заміна ручної праці уречевленою (тобто людей машинами); в) освіта та професійна підготовка; г) організація та розміщення виробництва; д) ефективний менеджмент, стимулювання творчої і продуктивної праці.

Таким чином, якщо збільшення ВВП відбувається внаслідок тільки збільшення кількості ресурсів виробництва, то це буде економічний ріст або зростання.

Якщо ж ВВП росте завдяки і інтенсивній складовій (більш продуктивне обладнання, більш фахові робітники, ефективніший менеджмент тощо), то це буде економічний розвиток.

	- політичні - урядові правила - соціальні - наявність сировини, - економічні комунікацій, транспорту

ФАКТОРИ ПРОДУКТИВНОСТІ (ФП)

З позиції підприємства вони поділяються на

а/ “тверді ” б/ “м’які”

Людські ресурси Організація Управління

Сировина Технологія + Устаткування Сама продукція  

На рівні країни ФП діляться на три групи:

1. матеріально-технічні (! інновації )

нагромадження капіталізація рівень прогресивності основних фондів

Екстенсивні (кількісні) і інтенсивні (якісні) можливості підвищення продуктивності

Загалом по Україні рівень зношення осн-х виробничих фондів > 40% (в промисловості ~50%, в будівництві ~ 60%)

Фондоозброєність = вартість осн-х фондів / чисельність працівників

Фондовіддача = річний обсяг продукції / балансова вартість осн-х фондів (! без урахування зносу)

2. організаційно-економічні: головне – це удосконалення організації і управління виробництвом +

загальне стратегічне управління

3. соціально-психологічні: професійний рівень кадрів, соціально-психологічна атмосфера в колективі,

мотивація, згуртованість, конкурентноздатність, невпинний розвиток

Економічне зростання супроводжується не тільки позитивними, але і негативними наслідками, зокрема:

1. Забруднення навколишнього середовища внаслідок збіль­шення використання ресурсів, що веде до збільшення відходів.

2. Збереження і поглиблення різниці в доходах різних груп населення, тому що структура доходів суспільства не змінюється, а, крім того, зростає державний борг і проценти по ньому ідуть багатим людям.

3. Погіршення умов праці, зменшення задоволення від неї (впровадження поточних технологій, монотонність праці, зростання структурного безробіття, добровільне продовження робочого дня з метою отримання більшого доходу).

4. Відхід від загальнолюдських цінностей, адже посилюється конкуренція між людьми і посилюється тяжіння до матеріальних благ.

З другого боку, при економічному зростанні збільшується ВНП, за рахунок чого збільшуються можливості сус­пільства до усунення негативних наслідків.

Серед прихильників економічного зростання існують розбіжності щодо варіантів участі держави в його стимулюванні і регулюванні:

І/ кейнсіанська теорія - стимулювання в першу чергу сукуп­ного попиту через грошово-кредитну політику, фіскальна політика займає підпорядковане місце;

2/ монетаристи - держава не повинна втручатись в економіку, лише забезпечувати приріст громової маси на рівні приросту ВНП;

З/ теорія раціональних очікувань - держава не повинна втруча­тися, економіка сама вийде на потрібний рівень;

4/ теорія економіки пропозиції - держава повинна зменшити або зовсім відмінити податки на виробництво, працю, заощадження /нато­мість запровадити паушальний або майновий податки/.

Це збільшить зао­щадження та інвестиції.

Сучасна теорія “стійкого економічного розвитку” (sustainability). Її ідея полягає в пошуку відповіді на питання: яким чином досягати стабільного економічного зростання, не завдаючи шкоди природі, по перше, і шукаючи нові відновлювальні джерела ресурсів/енергії, щоб за багато років не вичерпати ті, які є. Тобто, щоб не залишити нащадків без джерел.

Дата добавления: 2014-01-04