Системи рослинництва, тваринництва, підсобних виробництв

Система рослинництва - це система заходів ведення його галузей, (зерновиробництва, овочівництва, садівництва та ін.), що подані на рис.2.1.

2.1.Класифікація системи ведення господарства

Важливою складовою системи рослинництва є система землеробства, що охоплює такі основні елементи: оптимізація структури посівних площ (система сівозмін); система обробітку ґрунту і догляду за посівами; система підживлення; система захисту рослин від шкідників, хвороб і бур’янів; система насінництва; система меліорації земель та ін. (рис. 2.2). Сьогодні багато сподівань покладається на нову систему обробітку ґрунту (без глибокої оранки), яку називають органічним землеробством. У цій системі дуже мало використовується мінеральних добрив і максимально – органічних, які накопичуються у верхньому шарі ґрунту. Всі проблеми захисту рослин вирішуються правильним підбором культур у сівозміні і способом посіву.

Система рослинництва залежить від природних і соціально-економічних умов розвитку виробництва. У міру вдосконалення засобів виробництва поліпшується і система вирощування сільськогосподарських культур, виробництво стає більш інтенсивним і ефективним. При розробці системи одночасно необхідно забезпечувати умови екологізації виробництва.

Система тваринництва - це склад і співвідношення галузей тваринництва в господарстві, а також технічні, технологічні й організаційно-економічні заходи щодо їх раціонального введення. До неї відносяться такі галузі як скотарство, свинарство, вівчарство, птахівництво, конярство, бджільництво, звірівництво та інші, що суттєво відрізняються технологією і організацією виробництва.

Система землеробства

Технологічні

Організаційно-економічні

Система будівель і споруд

Система машин

Технічні  

Заходи

		Організація території
		Забезпечення робочою силою
		Система збирання і зберігання урожаю
	Система оборотних засобів
		Організація управління, плануван-ня, обліку і звітності

Рис. 2.2. Система ведення галузей рослинництва

Основні завдання, які слід вирішувати в процесі розвитку окремих галузей тваринництва, полягають у тому, щоб забезпечити високу продуктивність тварин, оптимальні склад і структуру поголів’я, збільшення обсягів виробництва високоякісної продукції за найменших затрат і без шкоди для навколишнього середовища. Вирішуючи ці завдання, особливу увагу слід приділяти технологічним заходам: системі відтворення поголів’я, поліпшення породних і племінних якостей худоби, її годівлі, утримання і захисту від хвороб, а також системі створення відповідної кормової бази. Найбільш важливими показниками, що характеризують ефективність системи тваринництва, є вихід продукції на фізичну або умовну голову, а також валової продукції тваринництва на одиницю затрат.

До обслуговуючих структурних одиниць відносяться ремонтні майстерні, вантажний автотранспорт, жива тяглова сила, електро– і водозабезпечення, газове господарство та ін. Вони повинні обслуговувати основне виробництво господарств і надавати послуги населенню. Тому розміри обслуговуючих виробництв залежать від потреби в них підприємства і мешканців села.

Що стосується підсобних виробництв, то вони бувають: з переробки сільськогосподарської продукції (млини, консервні цехи, комбікормові цехи (заводи), олійні та ін.); із зберігання аграрної продукції; із виробництва будівельних матеріалів; з виготовлення керамічних і скляних виробів, тари, предметів побуту (меблів, кошиків та ін.). Підсобні господарства дають додаткові прибутки сільськогосподарським підприємствам за рахунок реалізації одержаної в них продукції та надання послуг.

У цілому організація обслуговуючих і підсобних виробництв сприяє ефективному розвитку галузей сільського господарства, зменшенню сезонності використання робочої сили.

Дата добавления: 2014-01-04