Поняття, принципи господарського (підприємницького) рахунку та його роль у підвищенні ефективності господарювання

Тема 8. Господарський (підприємницький) розрахунок в аграрних формуваннях

Контрольні питання

1. Суть спеціалізації сільськогосподарського виробництва.

2. Фактори, що впливають на спеціалізацію господарств.

3. Форми спеціалізації аграрного виробництва.

4. Показники спеціалізації господарства.

5. Види і суть галузей аграрних підприємств.

6.Раціональне поєднання галузей і визначення виробничого типу сільськогосподарського підприємства.

7.Економічна доцільність створення підприємств оптимальних розмірів.

8.Фактори, що впливають на розміри підприємства

8.1. Поняття, принципи господарського (підприємницького) рахунку та його роль у підвищенні ефективності господарювання.

8.2. Організація госпрозрахункових відносин у підприємстві.

8.3. Оцінка діяльності, формування і використання доходів госпрозрахункових підрозділів.

Господарський рахунок (його останнім часом називають ще і підприємницьким, комерційним) є елементом економічного механізму господарювання. Це економічний метод організації виробничої і комерційної діяльності підприємств, що забезпечує їх високорентабельне ведення (на основі самофінансування, яке дає підприємству можливість вести розширене виробництво).

Господарський рахунок в аграрних підприємствах базується на таких принципах:

1) господарська самостійність – право господарства з власної ініціативи приймати будь-які рішення, що не суперечать законодавству України;

2) окупність витрат і самофінансування – виручка від реалізації продукції перевищує витрати на її виробництво, а прибуток забезпечує розширене відтворення виробничої діяльності;

3) матеріальна зацікавленість працівників – використання оптимальної системи економічного стимулювання виробництва з метою одержання необхідного прибутку (системи ціноутворення, кредитування, оплати праці та ін.);

4) матеріальна відповідальність підприємств і працівників – відповідальність перед державними установами й іншими підприємствами за виконання договірних зобов’язань, використання і своєчасне повернення кредитів банкам та іншим інвесторам. Окремі фізичні особи перед підприємством можуть нести відповідальність у вигляді зниження додаткової оплати праці, позбавлення премій за недоліки в роботі, відшкодування завданих збитків;

5) контроль за виробничо-фінансовою діяльністю підприємства – здійснюється державними установами та іншими органами (правильність і своєчасність відрахування підприємством податків у державний бюджет, своєчасність повернення кредитів банкам тощо; використання грошових лімітів внутрішньогосподарськими підрозділами та ін.);

6) створення однакових умов для виробничої діяльності підприємств та їх підрозділів (за виробничим потенціалом, визначенням планових параметрів роботи, економічними відносинами).

Усі названі принципи взаємопов’язані й обов’язково повинні виконуватися. Порушення хоча б одного з цих принципів призводить до зниження результативних показників господарювання.

У процесі функціонування аграрних формувань виникають дві основні форми госпрозрахунку – загальногосподарський і внутрішньогосподарський.

Загальногосподарський розрахунок передбачає вирішення питань діяльності підприємства як юридичної особи у цілому: виконання договорів реалізації продукції; матеріально-технічного забезпечення виробництва; організації фінансово-кредитних відносин; податкової системи; цінового механізму на товарну продукцію.

Внутрішньогосподарський розрахунок – це метод організації господарської діяльності підрозділів підприємства з виконання доведених планів і отримання найкращих результатів. При цьому підрозділи не мають права юридичної особи, їх самостійність обмежується лише виробничою сферою. Тобто вони не можуть укладати договори, мати рахунки в банку, здійснювати взаємовідносини з державою та іншими підприємствами.

Дата добавления: 2014-01-04