Єдиний реєстр доручень

Єдиний реєстр доручень, посвідчених у нотаріальному поряд­ку — це комп'ютерна база даних, в якій здійснюється обов'яз­кова реєстрація посвідчених нотаріусами доручень на право ко­ристування та/або розпорядження майном, у тому числі транспорт­ними засобами, а також реєстрація припинення їх дії.

Реєстр започаткований у травні 1998 року.

Метою створення реєстру є профілактика злочинів проти влас­ності завдяки нагромадженню та використанню нотаріусами, ор­ганами ДАІ та іншими правоохоронними органами відомостей про посвідчені доручення. Щоденно у реєстрі реєструється понад 7000 доручень.

Реєстратори вносять записи про посвідчені доручення, про припинення дії доручень та перевіряють дійсність доручень через запити до реєстру.

Користувачі реєстру — державні нотаріальні контори, приват­ні нотаріуси та інші установи й організації, які уклали відповідні угоди з адміністратором, мають доступ до реєстру через комп'ютерну мережу, перевіряють дійсність доручень шляхом запитів до нього.

Установи та організації, яким може бути надано право корис­тування реєстром (за умови, що перевірка дійсності доручень по­трібна їм у зв'язку з виконанням покладених на них обов'язків і не порушує таємниці нотаріальних дій), визначаються Міністерс­твом юстиції України.

Внесення запису до реєстру здійснюється реєстратором в день посвідчення доручення або отримання заяви про реєстрацію до­ручень від інших нотаріусів чи адміністратором в день отриман­ня такої заяви. Заяви про реєстрацію доручень подаються дер­жавними та приватними нотаріусами не пізніше наступного дня після посвідчення доручень. Реєстраційний запис має містити: номер та серію спеціального бланка нотаріальних документів, на якому викладено текст доручення; дату посвідчення доручення; строк дії доручення; номер запису в реєстрі нотаріальних дій; по­саду, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який посвідчив дору­чення.

До реєстру вносяться відомості про припинення дії доручення в разі одержання нотаріусами заяви від особи, яка видала дору­чення, про його скасування або заяви від особи, якій видано до­ручення, про відмову від нього, а також у разі одержання пові­домлень про припинення діяльності юридичної особи, від імені якої видано доручення, або про смерть громадянина, який видав Доручення, про визнання його недієздатним, обмежено дієздат­ним або безвісти пропалим. Відомості вносяться в день їх одер­жання.

Реєстраційний запис про припинення дії доручення має місти­ти: підставу і дату припинення доручення; прізвище, ім'я, по бать­кові нотаріуса, якому надійшло повідомлення про припинення дії доручення; серію та номер спеціального бланка нотаріальних до­кументів, на якому викладено текст цього доручення; дату його посвідчення; номер відповідного запису в реєстрі нотаріальних дій; посаду, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який посвідчив доручення.

На прохання особи, яка бажає припинити дію доручення, що було посвідчено відповідно до чинного законодавства до введен­ня в дію Єдиного реєстру доручень або не було зареєстровано в цьому реєстрі з інших причин, нотаріус одночасно вносить до ре­єстру доручень реєстраційний запис та відомості про припинення дії такого доручення.

Нотаріуси при посвідченні угод за участю осіб, які діють на підставі доручень, користуються даними реєстру (за відсутності комп'ютерного доступу — за запитом до адміністратора або ре­єстратора, який містить серію та номер спеціального бланка но­таріальних документів, на якому викладено текст доручення), пе­ревіряючи за їх допомогою дійсність цих доручень, строк їхньої дії тощо.

Державний реєстр застав рухомого майна

Державний реєстр застав рухомого майна — єдина ком­п'ютерна база даних, яка забезпечує зберігання інформації про застави рухомого майна, її видання та захист від несанкціонова­ного доступу.

Реєстр уведений в дію 1.03.1999 р. і функціонує відповідно до статей 15, 151 Закону України «Про заставу» та постанови Кабі­нету Міністрів України від 30.07.1998 р. № 1185.

Мета створення реєстру — забезпечення переважного права заставодержателя у задоволенні вимог із заставленого майна пе­ред заставодержателями незареєстрованих або зареєстрованих піз­ніше застав; надання в інтересах юридичних та фізичних осіб інформації про заставлене рухоме майно або про відсутність за­став рухомого майна.

Міністерство юстиції — держатель реєстру — надає завірені витяги з нього, які свідчать про внесення запису або про його відсутність.

Реєстраторами є Держінформ'юст, державні нотаріальні контс ри, приватні нотаріуси, комерційні банки, які згідно з відповіднимі-договорами з Держінформ'юстом приймають заяви про внесення записів до реєстру, внесення змін до записів, виключення записів " реєстру, приймають запити, надають витяги з реєстру та ін.

Суб'єкти реєстрації застав рухомого майна — заставодавець, заставо держатель або особи, які діють від їх імені за дорученням, орган державної податкової служби, реєстратори, держатель ре­єстру.

Будь-яка фізична чи юридична особа може користуватися ін­формацією у реєстрі шляхом підключення до нього через ком­п'ютерну мережу. Підключення здійснюється адміністратором реєстру на підставі відповідного договору.

Реєстрація застави рухомого майна в реєстрі здійснюється ре­єстратором за вибором заявника, яким може бути заставодержатель або заставодавець. Заява реєструється у Книзі обліку заяв, де зазначаються: вхідний номер і дата надходження заяви; відомості про заявника1; дата реєстрації застави або відмови в реєстрації; реєстраційний код застави рухомого майна в реєстрі. У заяві за­значаються: відомості про заставодавця та заставодержателя1 і загальний опис предмета застави2.

Під час подання заяви заявник пред'являє паспорт або інший документ, що засвідчує його особу, а в разі, коли він діє від імені заставодавця або заставодержателя, — відповідне доручення. До заяви додається документ про внесення плати за здійснення запи­су до реєстру.

Реєстратор видає заявникові довідку про прийняття заяви, в якій зазначаються відомості про реєстратора і заявника та дата прийняття заяви, або відмову у внесенні запису в письмовій фор­мі з зазначенням причин відмови. Будь-яка особа на підставі та­кої довідки має право безоплатно отримати від реєстратора витяг, який свідчить про реєстрацію застави рухомого майна. У витягу зазначаються: дата реєстрації застави рухомого майна; відомості про заставодержателя та заставодавця; загальний опис предмета застави.

Запис до реєстру вноситься реєстратором протягом двох днів з дати прийняття заяви. Запис містить: відомості про заставодавця та заставодержателя; відомості про предмет застави; вхідний номер заяви, за якою вноситься запис; дата прийняття заяви; дата внесення відомостей до реєстру; реєстраційний код запису; відо­мості про реєстратора; прізвище посадової особи, яка внесла за­пис до реєстру. Дата внесення відомостей до реєстру, відомості про реєстратора та реєстраційний код запису в реєстрі визнача­ються і вносяться автоматично. Реєстраційний код запису, визна­чений системою, заноситься реєстратором у Книгу обліку заяв.

Для юридичних осіб — резидентів — найменування, юридична адреса та ідентифі­каційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (ЄДРПОУ). Для юридичних осіб — нерезидентів — найменування, юридична адреса та країна, де зареєстровано особу. Для фізичних осіб — громадян України — прізвище, 'м'я, по батькові, адреса постійного місця проживання та ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб. Для іноземців — прізвище, ім'я, по батькові (в разі наявності такого), країна та адреса постійного місця проживання за межами України.

Якщо предметом застави є рухоме майно, яке підлягає державній реєстрації відпо­відно до законодавства (транспортні засоби: автомобілі, причепи, катери, судна, літаки тощо), до загального опису включаються відомості щодо серійного номеру транспортного засобу, назви моделі та року виробництва.

Датою реєстрації застави рухомого майна в реєстрі вважається дата внесення до нього відповідного запису. Протягом двох ро­бочих днів з дати реєстрації застави рухомого майна реєстратор поштою направляє заставодержателеві та заставодавцеві витяги, які свідчать про внесення відповідного запису до реєстру і реєст­руються в Книзі обліку витягів. Заставодержателеві надсилається також бланк заяви про внесення змін до запису для заповнення в разі виявлення помилок у витягу.

Внесення змін до реєстру здійснюється в порядку, аналогіч­ному до внесення записів.

Записи про реєстрацію застави рухомого майна у реєстрі збе­рігаються з дати внесення до дати виключення запису, але не біль­ше п'яти років. Заставодержатель може продовжити термін дії реєстрації застави рухомого майна в будь-який час протягом останнього року дії такої реєстрації на наступні п'ять років шля­хом подачі відповідної заяви.

Виключення запису про реєстрацію застави рухомого майна в реєстрі виконується в разі закінчення 5-річного терміну; надхо­дження заяви заставодержателя про виключення запису з реєст­ру; рішення суду. При цьому в реєстрі вказуються підстава і дата виключення запису, відомості про реєстратора. Після виключен­ня запису з реєстру протягом двох днів заставодавцеві та заста­водержателеві надсилаються відповідні витяги.

Витяг з реєстру про наявність або відсутність у ньому запису про заставлене рухоме майно, фізичні та юридичні особи можуть одержати шляхом подання запиту держателеві реєстру або реєст­ратору. Запит за підписом заявника має містити один із варіантів:

• реєстраційний код запису в реєстрі;
• найменування або код в ЄДРПОУ для юридичної особи, що є заставодавцем;
• прізвище, ім'я, по батькові або ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб для фізичної особи, що є за­ставодавцем;
• серійний номер транспортного засобу, назва моделі, якщо предметом застави є транспортний засіб.

У запиті зазначається вид витягу (завірений чи незавірений), який бажає отримати заявник, і адреса, якщо заявник бажає отримати витяг поштою. До запиту додається документ про вне­сення плати за одержання витягу. Факт надання витягів реєстру­ється в базі даних реєстру.

Існують певні особливості реєстрації податкової застави ру­хомого майна. Підставою для реєстрації такої застави є заява від­повідного органу державної податкової служби, яка за підписом відповідної посадової особи подається адміністратору реєстру. У заяві зазначаються відомості про платника податків (див. при­мітку вище); дата виникнення податкової застави; відомості про орган державної податкової служби, за заявою якого здійснюєть­ся реєстрація. Реєстрація податкової застави здійснюється безо­платно.

До реєстру вносяться: відомості про орган державної податко­вої служби — найменування, юридична адреса та код в ЄДРПОУ; вхідний номер заяви, за якою здійснюється реєстрація, та дата її надходження; відомості про платника податків (для юридичної особи — найменування, юридична адреса та код в ЄДРПОУ; для фізичної особи — суб'єкта підприємницької діяльності — прі­звище, ім'я, по батькові, адреса постійного місця проживання та ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб); дата виникнення податкової застави; дата внесення відомостей до реєстру; реєстраційний код запису; відомості про адміністратора; прізвище посадової особи, яка внесла запис.

Протягом двох робочих днів з дати реєстрації податкової за­стави адміністратор поштою направляє відповідному органу державної податкової служби та платнику податків витяги, що свідчать про внесення відповідного запису до реєстру. У витягу зазначаються: реєстраційний код запису; дата реєстрації податко­вої застави; дата виникнення податкової застави; відомості про платника податків; відомості про орган державної податкової служби, за заявою якого внесено запис до реєстру. Відповідному органу державної податкової служби надсилається також примір­ник заяви про внесення змін до запису для заповнення в разі ви­явлення помилок у витягу.

Записи про реєстрацію податкової застави рухомого майна у реєстрі зберігаються з дати внесення до дати виключення запису, але не більше п'яти років. Запис про податкову заставу підлягає виключенню з реєстру на підставі повідомлення відповідного ор­гану державної податкової служби про припинення податкової застави.

Єдиний державний реєстр об'єднань громадян та благодійних організацій

Єдиний державний реєстр об'єднань громадян та благодійних організацій – це комп'ютерна база даних, створена за допомо­гою автоматизованої комп'ютерної системи, яка складається із сукупності електронних копій державних реєстрів об'єднань громадян та благодійних організацій, книг обліку філій, представ­ництв всеукраїнських, міжнародних благодійних організацій, об'єднаних на основі єдиних правил, стандартів та процедур об­міну інформацією.

Єдиний державний реєстр об'єднань громадян та благодійних організацій введений у дію 10.03.1999 р. на виконання Законів України «Про об'єднання громадян» та «Про благодійництво та благодійні організації», а також Положення про порядок ле­галізації об'єднань громадян і Положення про порядок державної реєстрації благодійних організацій, затверджених постановами Кабінету Міністрів України, відповідно, № 40 від 26.02.1993 р. і №382 від 30.03.1998р.

Мета створення реєстру — забезпечення переважного права на використання назви об'єднання громадян, яке зареєстровано в реєстрі, перед іншими об'єднаннями, що легалізуються піз­ніше.

Реєстраторами є Міністерство юстиції України, Головне управ­ління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Респуб­ліці Крим, управління юстиції в областях, а також управління юстиції в містах Києві та Севастополі.

У день державної реєстрації до реєстру вносять такі реквізити: реєстраційний номер і дата реєстрації; назва; статус; дата надхо­дження документів на реєстрацію; мета діяльності; юридична ад­реса; відомості про засновників; відомості про органи управлін­ня; номер та дата видачі свідоцтва про державну реєстрацію, його дубліката чи дубліката статуту; відомості про зміни, внесені до статутних документів; відомості про припинення діяльності (лік­відацію, реорганізацію); реєстраційний орган, який здійснив дер­жавну реєстрацію організації.

Про зареєстровані філії та представництва всеукраїнських, міжнародних благодійних організацій до реєстру вносять такі рек­візити: назва філії, представництва всеукраїнської або міжнародної благодійної організації; дата надходження документів на реєст­рацію; юридична адреса; номер та дата видачі свідоцтва про дер­жавну реєстрацію всеукраїнської або міжнародної благодійної організації; відомості про припинення діяльності (реорганізацію або ліквідацію); номер та дата листа-повідомлення про реєстра­цію; реєстраційний орган, який здійснив реєстрацію.

Внесення до реєстру відомостей здійснюється безкоштовно.

Дата добавления: 2014-01-04