Документообіг Генеральної прокуратури України

Поліпшення діловодства і документообігу для органів проку­ратури України, як і для інших правоохоронних органів, є над­звичайно важливим завданням. Сьогодні в органах прокуратури всіх рівнів пересилається більше 290 тис. службових і процесу­альних документів щорічно. Це означає у середньому 650 доку­ментів на 1 працівника, а за деякими службами — до 1000 доку­ментів на особу. Потреба в папері становить ЗО т на рік — його нестача часто призводить до затримок у листуванні.

У середньому на одного співробітника припадає 3 міжмісь­ких дзвінка на день. Понад 5 тис. карних і цивільних справ пе­ресилається щорічно для перевірки і дачі вказівок вищими ор­ганами прокуратури. Крім того, звичайною є практика виклику місцевих оперативних працівників у відрядження для допові­дей і звітів.

Усе сказане зумовлює потребу в системі автоматизації доку­ментообігу, електронній пошті, сучасних засобах телеконферен­цій, можливо, з передачею «відео-голос-дані» для скорочення і прискорення документообігу, а отже, продуктивнішого викорис­тання робочого часу.

Розглянемо схему документообігу на прикладі Генеральної прокуратури України Уся кореспонденція, що над­ходить, поступає у секретаріат (відділ, прирівняний до управ­ління), де документи проходять первинне сортування. Якщо в супроводжувальному листі вказано, в якій підрозділ та з якого питання надісланий документ, його передають у відповідний підрозділ.

Листи, які надходять особисто на ім'я Генерального прокуро­ра, його заступників і помічників, передаються у відповідні при­ймальні. Якщо зі змісту документа не зрозуміло, в яке управління він надійшов, його направляють Генеральному прокуророві або його заступникам для накладання резолюції та розпису виконав­ців. У разі потреби вказується строк виконання і документ авто­матично ставиться на контроль. Усі дані щодо сортування доку­ментів, їх руху, виконання, контролю та ін. відображаються у картотеці секретаріату.

Після цього документи надходять до канцелярії управлінь та у відділи, прирівняні до управлінь. Там вони передаються начальникам на резолюцію та розпис виконавців, проходять реєстрацію і ставляться на контроль, якщо були вказані кінцеві строки розгляду документа. Якщо до складу управління вхо­дять відділи, то документи проходять тільки етап накладення резолюцій начальником відділу і розпис підлеглим прокурорам на виконання.

Після надходження документа до кінцевого виконавця (прокурора або слідчого) він розглядається, на нього даються відповіді та зауваження. Після підготовки відповіді на наді­сланий документ, її підписує безпосередньо сам виконавець, начальник відділу, начальник управління, один із заступників Генерального прокурора або особисто Генеральний прокурор. Підписаний документ з додатками (якщо надісланий документ підлягає поверненню) передається у канцелярію управління. У канцелярії управління реєструється відповідь і вносяться необ­хідні дані про виконання документа. Після реєстрації у канце­лярії управління документ передається у секретаріат в експе­дицію для відправлення адресату. Якщо документ знаходився на контролі, його реєструють та вносять необхідні дані у кар­тотеку.

За аналогічною схемою зверху вниз передаються накази, роз­порядження та вказівки на виконання.

Як середовище створення системи автоматизації документо­обігу було вибрано систему Lotus Notes — мережну платфор­му типу клієнт—сервер для розробки і розміщення приклад­них програм, яка забезпечує спільну роботу людей (які пере­бувають в одному приміщенні або розділені територіально) над спільними завданнями в єдиному технологічному циклі. Lotus Notes відноситься до класу програм, орієнтованих на спільне виконання завдань робочими групами (groupware, див. розд. 4).

Робочий простір Lotus Notes ідентичний робочому столу ОС Windows і складається з фіксованих екранних вікон, у яких роз­міщені піктограми, що подають бази документів системи.

Документ є базовим поняттям системи Lotus Notes. База доку­ментів поєднує в собі властивості бази даних і додатку. Вона міс­тить різноформатні документи, бланки документів, макроси і за­соби перегляду вмісту бази та її елементів. База документів, як правило, перебуває у колективному використанні і розміщується на одному чи кількох серверах, але може бути і локальною, на­приклад для розміщення незавершеної роботи або копії колектив­ної бази даних при віддаленій роботі.

Документ для бази даних не потрібно конструювати спеціаль­ним чином, він відповідає паперовому документу. Його структу­ра визначається бланком і може містити числові, текстові і «роз­ширені» поля. Останні складають основу документів і забезпе­чують їх різноманіття. Вони можуть містити текст, таблиці, гра­фіку, звук, відео, а також об'єкти, які було впроваджено засобами OLE (Windows), у тому числі і мультимедіа-продукти. Єдиний тип зв'язку, який підтримує Lotus Notes, — зв'язок супідрядності «основний документ — документ у відповідь».

Крім документно!' структури даних і мережної організації Lotus Notes має такі особливості:

• єдиний користувацький інтерфейс для звертання до інших користувачів, усіх мережних ресурсів та інформації;

• відкритість — підтримка багатьох операційних систем, до­датків, зовнішніх джерел даних, систем передачі повідомлень тощо;

• масштабовуваність — підтримка організацій будь-якого розміру від робочої групи з двох осіб до корпоративної мережі з десятками тисяч користувачів;

• забезпечення повного життєвого циклу кожного документа в організації — відстеження його руху, візування, узгодження, прийняття, здача до архіву, зберігання;

• функції повнотекстового пошуку документів за словами, фразами, числами і датами;

• контекстний пошук за заданими документами і полями;

• підтримка версій документів (зберігання та оброблення кіль­кох редакцій одного документа);

· вбудована поштова система із засобами повідомлення, авто­матичної маршрутизації і циркулярної розсилки документів;

• механізм реплікації (тиражування) — забезпечення доступу до нової інформації всіх співробітників, у тому числі територіаль­не віддалених, процедура виконується автоматично на рівні серверів;

• повна система захисту інформації на всіх рівнях (обмеження доступу, шифрування, електронний підпис);

• розвинена система швидкої розробки додатків, включаючи засоби проектування бланків, настройки засобів перегляду баз і документів, використання макросів і функцій. Сама розробка може бути еволюційною: спочатку форми документів, які перед­бачають ручне заповнення, потім — програмні сервісні функції, наприклад, автоматичний агент, який перевіряє час, відведений на роботу з документами або описаний механізм заповнення за шаблонами, і нарешті, повністю автоматичні учасники бізнес-процесу з досить складною поведінкою;

• засоби підтримки відкритості системи у вигляді версій для різних платформ, підтримки різних комунікаційних протоколів і зовнішніх баз даних. Можливою є інтеграція створеної системи з іншими продуктами, наприклад з СКБД.

Як базову прикладну систему спільної роботи з документами в органах прокуратури вибрано систему автоматизованого доку­ментообігу «ЭСКАДО», призначену для підготовки, зберігання, класифікації та пошуку довільних документів. «ЭСКАДО» забез­печує: захист від несанкціонованого доступу; підтримку кількох електронних підписів; прийом і зберігання документів у довіль­ному форматі (факси, телетайпи, пошта і т. ін.); підготовку і від­правлення документів у довільному форматі; спільне викорис­тання документів; об'єднання документів у групи за певними ознаками (договори, угоди, контракти); планування роботи спів­робітників; відстеження взаємодії з іншими організаціями.

У Міжнародно-правовому управлінні Генеральної прокурату­ри України використовується автоматизована система забезпе­чення оперативного контролю за станом роботи у сфері надання правової допомоги та міжнародного співробітництва («Megdunar»). Система призначена для обліку виконаної роботи працівників управління шляхом уведення документів за визначе­ними критеріями (рис. 8.7), їх оброблення і формування звітів і довідок, а також для здійснення контролю за термінами виконан­ня окремих завдань.

3.

КОМП'ЮТЕРНІ ТЕХНОЛОГІЇ В СУДОВІЙ ЕКСПЕРТИЗІ

Основні напрями комп'ютеризації судової експертизи

Поняття «судова експертиза» позначає широке коло різнома­нітних досліджень, що їх проводять у тих випадках, коли при ді­знанні, попередньому слідстві або судовому розгляді необхідні спеціальні знання з науки, техніки, мистецтва або ремесла, щоб виявити і пізнати приховану сутність явищ і речей і дати їх нау­кове тлумачення.

Юридичні факти встановлюються сукупністю доказів. Висно­вок судового експерта входить у зазначену сукупність. У такому висновку відображається зв'язок між запитаннями, поставленими перед експертом, джерелами інформації, інформаційним полем, завданнями дослідження, предметом дослідження, методами до­слідження і доказом юридичних фактів. Отже, можна говорити про певний вид інформаційної діяльності.

Тривалий час зберігався суттєвий розрив між теорією і прак­тикою використання інформаційних технологій у судовій експертизі. Існували значні проблеми науково-методичного та інформа­ційного забезпечення експертної діяльності. Зміни ситуації обу­мовлені сучасними умовами:

· сьогодні об'єктами експертного дослідження можуть бути тисячі різновидів матеріалів, речовин і виробів, кожен з яких ха­рактеризується багатьма властивостями й ознаками;

· оперативне одержання інформації про конкретний об'єкт дослідження та її аналіз стали можливими лише за умов викорис­тання різних сучасних автоматизованих систем і комплексів, на базі яких нині розроблено безліч методик вирішення широкого кола експертних задач;

· використання новітніх технічних засобів і технологій дає змогу визначити шляхи розвитку нових методів, спрямованих на об'єктивізацію досліджень і підвищення наукової обґрунтованос­ті висновків експертів;

· важливою сферою автоматизації стала організаційно-управлінська діяльність у галузі судової експертизи.

Сьогодні виділяють кілька напрямів комп'ютеризації судово-експертної діяльності, їх можна класифікувати за такими ознаками:

1) за характером математичного апарату, на якому базуються комп'ютерні технології і конкретні методики судово-експертних досліджень — методики, основані на даних метрології, теорії ймовірностей і математичної статистики, проективної геометрії і т. ін.;

2) за характером експертних задач, що вирішуються. У цьому разі можна говорити про застосування математичного апарату (будь-якого) та обчислювальної техніки для вирішення:

• діагностичних задач (наприклад, установлення факту вико­нання тексту навмисно зміненим почерком, скорописним спосо­бом, установлення факту контактної взаємодії двох об'єктів);
• класифікаційних задач (наприклад, установлення статі або темпераменту за почерком, віднесення невідомої речовини до групи наркотичних);
• ідентифікаційних задач (стосовно людини, знаряддя, матері­алу, речовини і т. ін.);

3) за характером задач, не пов'язаних з виробництвом конкрет­ного експертного дослідження, але спрямованих на оптимізацію і підвищення ефективності рішення експертних задач певного ви­ду або експертної діяльності в цілому:

• автоматизація вимірювань і первинного оброблення даних;
• створення та експлуатація автоматизованих банків даних про властивості різноманітних об'єктів;
• розв'язування складних обчислювальних задач, що виника­ють як у науково-дослідній роботі, так і в експертному вироб­ництві;
• створення та експлуатація програм для логічного аналізу да­них;
• використання автоматизації для вирішення задач управлін­ня, обліку кадрів, збирання статистичних даних з судової експер­тизи і т. ін.

Судові експертизи — приклад експертної системи Працівниками прокуратури Полтавської області створено програму «Судові експертизи». Проаналізувавши судово-слідчу практику і відповідні наукові розробки, автори систематизували в приблизний перелік запитання, які можуть бути поставлені перед експертом під час проведення судових експертиз. У програмі роз­роблено варіанти призначення більше сотні різноманітних експе­ртиз. Це не вичерпний перелік досліджень, які можуть проводи­тись в експертних закладах України. Для інших експертиз поки недостатньо відпрацьована методика проведення або вони пе­редбачають унікальні дослідження. Схему роботи програми пока­зано на рис.

Постанова

Користувач може залишати формулювання конкретних за­питань в редакції авторів або створювати і записувати до бази даних власні запитання.

У судовій експертизі застосовуються найрізноманітніші при­строї. Наприклад, для дослідження рельєфних клейм і маркірувань, нанесених на поверхні виробів з магнітного металу в Київ­ському НДЦ судових експертиз (http://www.expert.com.ua/) використовується портативний магнітооптичний візуалізатор «Подорожник» (рис. 8.8, я), а для дослідження фонограм (відео-фонограм) з метою виявлення способу їх виготовлення (ознак монтажу), визначення їх оригінальності та ідентифікації запису­ючої апаратури — «Магнитоскоп» (див. рис. 8.8, б).

Існують і суто програмні розробки, наприклад, транскрайбер RAT — програмний продукт, призначений для розшифрування фо­нограм за допомогою комп'ютера, програмний пакет VIS для автома­тичної текстонезалежної ідентифікації за голосом на основі довго-часового усереднення параметрів мовлення. Але найбільший ефект дають комплекси, в які входять спеціальні пристрої і комп'ютер.

Одним із прикладів таких комплексів є вимірювально-обчис­лювальний комплекс дослідження фонограм, до складу якого входить студійний цифровий магнітофон, спектроаналізатор типу сонограф (наприклад, DSP SONA-GRAPH моделі 4300 або його апаратно-програмний аналог) і персональна ЕОМ з периферій­ними пристроями. Наявність ЕОМ дає змогу не тільки автомати­зувати процес порівняння фонограм, а й побудувати спеціальні алгоритми оброблення інформації, входом в які є показники со-нографа, представлені у цифровому виді, а виходом — акустичні ознаки, що характеризують особу, яка говорить. Для експертизи відеозаписів необхідні мультисистемний (PAL, SECAM, NTSC) відеомагнітофон з можливістю роботи у режимах запису SP і LP; два відеомагнітофона формату запису S-VNS з можливістю покад­рового режиму роботи і з наявністю лічильника фреймів, шкали регулювання трекінгу та аудіосигналу; два монітора з можливіс­тю комутації по двох лініях; мікшерний пульт; відеопринтер; ос­циллограф з можливістю виділення телевізійного рядка; ком­п'ютер з можливістю введення та оброблення відеокадрів; відео-камера.

Ще одним важливим напрямом використання подібних ком­плексів є організація спеціалізованих інформаційно-пошукових систем. Прикладом є автоматизована дактилоскопічна інформа­ційно-пошукова система DEX, перша версія якої («Дактоексперт») встановлена в Печерському РУ ГУ МВС України м. Києва та в м. Обухові.

На сьогодні в Україні проблему виявлення, вилучення та до­слідження слідів дактилоскопічного походження загалом вирі­шено. Накопичено великі масиви слідів і дактилокарт осіб, які підлягають обліку, їх обробка методом ручного візуального порів­няння практично неможлива через необхідність значних затрат людських і матеріальних ресурсів. Система DEX призначена:

• для встановлення особистості за відбитками пальців рук;
• для розкриття злочинів — сліди дозволяють установити пі­дозрюваного, а також об'єднати нерозкриті злочини, якщо вста­новлено, що вони вчинені однією особою;
• для виявлення дублікатів дактилокарт — виявлення осіб, за­реєстрованих під різними прізвищами та виявлення надлишкових карток реєстрації осіб.

DEX реалізується як сукупність апаратних підсистем, що вза­ємодіють одна з одною на лініях різної пропускної спроможності. Кожна підсистема будується на базі окремих спецпроцесорів від­повідної потужності, які забезпечують незалежну паралельну ро­боту над загальними полями пам'яті. Автономні повнофункціо­нальні модулі DEX утворюють DEX-кластери, з яких формується глобальна обчислювальна та інформаційна мережа DEXNET, в якій здійснюється:

• введення, коригування, вилучення, архівація, пересилка дак­тилоскопічної інформації;
• формування, коригування, вилучення, запуск, пересилка па­кетів завдань;
• автоматичне кодування зображення відбитка чи сліду паль­ця руки;
• автоматичне порівняння пари кодів відбитка чи сліду паль­ців рук.
• перегляд, варіація, коригування, вилучення, роздрукування, пересилка пакетів результатів;
• підготовка, коригування, вилучення, роздрукування, пересил­ка пакетів електронних експертиз та іншої дактилоскопічної і системної інформації.

Пошук дактилоскопічної інформації відбувається за схемами:

• «карта—карта» — встановлення особи з певною дактилокартою;
• «слід—карта» — для розкриття злочинів;
• «карта—слід» — встановлення злочинів, вчинених певною особою;
• «слід—слід» — встановлення можливості об'єднання вчи­нених нерозкритих злочинів.

Усі види пошуку можливі як у керованому оперативному, так і в цілковито автоматичному режимі. У першому випадку експерт сам ініціює процес обробки і перегляд результатів, у другому си­стема визначає необхідність порівняння, проводить пошук і збе­рігає результати для наступного негайного пред'явлення за запи­том експерта.

Процес інформаційного пошуку в системі DEX та інших має свою специфіку. По-перше, якщо експерт має можливість аналі­зувати і використовувати всю гамму ознак і властивостей об'єк­та, виділених в інформаційному полі, то ІПС оперує тільки тими ознаками, що їх було введено у систему. Наприклад, в основу ал­горитму порівняння «слід—відбиток», що використовується у значній кількості закордонних дактилоскопічних ІПС (японській «NEC», американській «Принтрак», німецькій «Дермалог», ро­сійських «Сонда» і «Папілон») покладено менуціальний принцип порівняння (за індивідуальними особливостями), взятий фірма-ми-розробниками з традиційної дактилоскопії. Застосування цьо­го принципу в автоматичній дактилоскопії надто обмежене через високий ступінь геометричних та інших викривлень дактилоско­пічної інформації, що з'являються при слідоутворенні, а також через значний вплив суб'єктивізму людини при візуальному ви­значенні індивідуальних особливостей. Як показує практика, не­можливо двічі отримати однакові відбитки певного пальця. Роз­робники ж алгоритму порівняння системи DEX за основу алгоритму взяли найбільш незмінну ознаку дактилоскопічного відбитку (сліду) — інтегральну кривизну потоків папілярних лі­ній. Менуціальний принцип, доданий в алгоритм, дає змогу роз­кривати злочини за «важкими» слідами.

По-друге, потребують адекватного сприйняття результати експертизи, одержані за допомогою комп'ютерної техніки на ос­нові кількісних методів. Так, однією з особливостей судової відео-фонографічної експертизи є застосування програм, які використо­вують різні ймовірнісно-статистичні методи оцінки збігів і від­мінностей ідентифікаційних ознак (наприклад, ознак голосу і мо­ви). Можливості таких методів у даний час далеко не безмежні, тому експерт не завжди може зробити категоричний висновок й іноді змушений удаватися до ймовірної форми висновків.

Водночас практична корисність ймовірних висновків не викликає сумніву — вони можуть служити для побудови версій, визначен­ня напрямку розслідування, виявлення інших доказів і тим самим сприяти розкриттю злочину.

Ще одна важлива особливість пов'язана зі специфікою авто­матизованого оброблення інформації. Більшість методів і резуль­татів застосування ЕОМ під час дослідження, наприклад голосу, не забезпечує ілюстративність у звичайному розумінні. Експерт одержує інформацію про досліджуваний об'єкт після того, як за допомогою ЕОМ програмне виділить і порівняє ознаки голосу. Тому, оцінюючи такі висновки, слідчий і суд повинні перевірити дані, що їх було введено до ЕОМ (такі дані експерт повинен пов­но і доступно описати у висновку).

Дата добавления: 2014-01-04