Братські школи – перші осередки музичної освіти

КІНЦЯ ХVІ – ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХVІІ СТ.

ЛЕКЦІЯ 6. МУЗИЧНА КУЛЬТУРА УКРАЇНИ

1. Братські школи – перші осередки музичної освіти. 1

2. Зародження світської музики. 3

3. Шкільна драма, шкільний театр. 4

4. Творча спадщина Миколи Павловича Дилецького. Партесний спів. 6

Запитання та завдання для перевірки знань. 8

Питання для самостійної роботи. 8

Література. 8

Професійна музика того часу, окрім монастирів і храмів, зосереджується найбільше у братських школах та академіях. У братських школах, найбільші з яких знаходились у важливих культурних центрах – Львові, Києві і Луцьку, вивчались «сім вільних наук», до яких входила і музика.

Система освіти почала складатися ще наприкінці V – на початку VI ст. Як і в пізньоантичних школах, основу виховання та освіти становили «сім вільних мистецтв»*, які складали сукупність наук – основу світської освіти раннього Середньовіччя (граматика, діалектика, риторика, геометрія, арифметика, астрономія, музика). «Сім вільних мистецтв» поділялися на дві групи: тривiум (від лат. trivium – три шляхи) та квадрiум (від лат. cvadrium – чотири шляхи).

– До першої групи входили граматика вмiння читати, розумiти прочитане, писати; риторика – вмiння виголошувати промови; дiалектика – вмiння вести суперечку шляхом аргументiв.

– Другу групу становили арифметика, геометрiя, астрономiя та музика як числовi спiввiдношення, що лежать в основi світової гармонії. У фiлософськiй традиції Середньовiччя такий подiл започаткував Боецiй, у працях якого трiвiум визначається як система гуманiтарних, а квадрiум – природничих знань.

Одна з таких найбільших шкіл знаходилась у Львові, заснована 1586 року при Успенському братстві. Братські школи відіграли велику історичну роль в організації широкої сітки шкіл. Деякі з них згодом розширили свою програму й перетворилися на вищі учбові заклади – колегіуми і академії.

Перша така академія на східних слов’янських землях виникає коло 1580 року в Острозі, заснована впливовим і багатим магнатом Костянтином Острозьким. В її стінах зазнає певних змін церковний спів, і згодом у збірниках церковних наспівів з’являються і «острозькі».

З кінця ХVI ст. Київ знову став важливим культурним центром України. Найвизначнішим духовним, науковим, мистецьким осередком в Україні після Острозької академії, починаючи з 1632 року, стала Київо-Могилянська академія, яку заснував архимандрит Києво-Печерської лаври Петр Могила на основі двох братських шкіл (подільської і лаврської). Ця вища школа, зберігаючи національні традиції, прийняла програму і методи західноєвропейських університетів. Вивчались «сім вільних наук», до яких входила і музика. В історичних документах ХVIІ – ХVIІІ ст. можна знайти численні згадки про прекрасний хор вихованців Київо-Могилянської академії, про оркестр, в якому учні академії не тільки грали а й яким самі керували, збереглись навіть окремі вірші, де прославлялось мистецтво співу з інструментальним супроводом.

Найбільша увага приділялась, звичайно, церковному співу, проте і світська музика, а особливо ж супровід до театральних вистав, шкільних драм, що розігрувались самими учнями, не залишалась поза увагою. Навіть така сувора у своїх законах і звичаях спільнота, як Запорізька Січ, не цуралась музики. Для занять музикою серед хлопчиків 10-12 років вибирали найздібніших, наділених гарним голосом і слухом, та залишали їх при запорізькому війську. Вони служили у ньому як сурмачі чи інші музиканти. Адже музику на Січі розуміли і любили, свої бойові перемоги, різноманітні свята козаки відзначали з музикою і танцями, та й в похід виступали теж з трубами і бубнами.

Важливу роль у суспільному і культурному житті українського народу відіграли братства. Це були товариства, які гуртувалися навколо церковних парафій, об’єднували прогресивних і найбільш освічених та свідомих представників української інтелігенції. Братства виникли ще у першій половині ХV століття і поступово з’явилися в усіх більших містах України. У програму братств входили – боротьба за православну віру, рідну мову, розвиток письменства, освіти і культури.

У християнському світогляді діячів братських шкіл чільне місце посідала концепції теозису, тобто преображення, обожнення людини, яка суттєво впливала на модифікацію ідеалу людини в контексті культури. Вихідними пунктами концепції теозису українських. мислителів XVI-XVII ст. є положення про «вкоріненість Божественного єства в людській натурі, про одвічну присутність Бога всередині людини». Звідси походить й переконання у необхідності зосередження людини саме на пізнанні власної сутності, тобто самопізнанні, яке є шляхом до єднання з Богом, тобто до теозису.

Братства ставили собі за мету заснування шкіл зі слов’яно-руською мовою викладання. Одна з таких найбільших шкіл знаходилася у Львові, заснована 1586 року при Успенському братстві. Братські школи стали першими осередками музичної освіти і професіонального хорового мистецтва. Обов’язковими дисциплінами в них були церковний спів по нотах і музична грамота.

В бібліотеках братств можна було знайти не лише книжки «друкованої музики», найчастіше з кращими зразками західноєвропейського мистецтва, а також об’ємні, багато прикрашені рукописи церковних наспівів, Ірмолої. При багатьох братствах існували великі хори, які славилися своїм мистецьким співом. Крім того, під керуванням учителя музики, чи як тоді писали «мусики», учні повинні були співати в хорі не лише Службу Божу, але й вивчати світські твори або супроводжувати театральні декламації (шкільні драми).

Дата добавления: 2014-01-04