Системне програмне забезпечення

Класифікація програмного забезпечення

Можна виділити три класи ПЗ:

1) системне;

2) пакети прикладних програм (прикладне ПЗ);

3) інструментарій технології програмування (інструментальні засоби для розробки ПЗ).

Системне ПЗ направлене:

· на створення операційного середовища функціонування інших програм;

· забезпечення надійної та ефективної роботи самого комп’ютера і обчислювальної мережі;

· проведення діагностики і профілактики апаратури комп’ютера і обчислювальних мереж;

· виконання допоміжних технологічних процесів (копіювання, архівація, відновлення файлів програм і БД і т.п.).

Системне ПЗ (System Software) – сукупність програм і програмних комплексів для забезпечення роботи комп’ютера і обчислювальних мереж.

Прикладне ПЗ служить програмним інструментарієм розв’язання функціональних задач і є самим багато чисельним класом ПЗ. У даний клас входять програмні продукти, які виконують обробку інформації різних предметних областей. Таким чином, прикладне ПЗ – комплекс взаємопов’язаних програм для розв’язання задач визначеного класу предметної області.

Інструментарій технології програмування забезпечує процес розробки програм і включає спеціалізоване ПЗ, яке є інструментальним засобом розробки. ПЗ цього класу підтримують всі технологічні етапи процесу проектування, програмування, відладки і тестування програм. Користувачами цього ПЗ є системні і прикладні програмісти.

У складі системного ПЗ можна виділити дві складові:

1) базове ПЗ;

2) сервісне ПЗ.

Базове ПЗ – мінімальний набір програмних засобів для забезпечення роботи комп’ютера.

Сервісне ПЗ – програми і програмні комплекси, які розширюють можливості базового ПЗ і організують більш зручне середовище роботи користувача.

В базове ПЗ входять:

1) операційна система;

2) операційні оболонки (текстові, графічні);

3) мережева операційна система.

Комп’ютер виконує дії у відповідності з алгоритмом програми створеної на одній із мов програмування. При роботі користувача на комп’ютері часто виникає необхідність виконувати операції з прикладною програмою в цілому, організувати роботу зовнішніх пристроїв, перевірити роботу різних блоків, копіювати інформацію і т.д. Ці операції використовуються для роботи з довільною програмою. Тому доцільно із всіх операцій виділити типові і реалізувати їх з допомогою спеціалізованих програм, які слід прийняти в якості стандартних засобів, які поставляються разом з апаратною частиною. Програми які організують роботу пристроїв і не пов’язані зі специфікою задачі, увійшли у склад комплексу програм, названого операційною системою.

Операційна система – сукупність програмних засобів, які забезпечують управління апаратної частини комп’ютера і прикладних програм, а також їх взаємодію між собою і користувачем.

Операційна система утворює автономне середовище, не пов’язану з жодною з мов програмування. Будь-яка прикладна програма зв’язана з ОС і може експлуатуватись тільки на комп’ютерах, де є аналогічне системне середовище. Програма створена в середовищі однієї ОС не функціонує в середовищі іншої ОС, якщо в ній не забезпечена можливість конвертації (перетворення) програм.

Для роботи з ОС необхідно оволодіти мовою цього середовища – сукупність команд, структура яких визначається синтаксисом цієї мови.

ОС виконує наступні функції:

· управління роботою кожного блоку ПЗ та їх взаємодією;

· управління виконанням програм;

· організація збереження інформації у зовнішній пам’яті;

· взаємодія користувача з комп’ютером (підтримка інтерфейсу користувача).

Зазвичай ОС зберігається на жорсткому диску, а при його відсутності виділяється спеціальний системний диск. При включенні комп’ютера ОС автоматично завантажується з диска в оперативну пам’ять і займає в ній певну частину. ОС створюється не для окремої моделі комп’ютера, а для серії комп’ютерів, в структуру якої закладена і розвивається в наступних моделях окрема концепція.

Операційні системи для ПК діляться:

· на одно- та багатозадачні (в залежності від числа паралельного виконання прикладних процесів);

· одно- і багатокористувацькі (в залежності від числа користувачів, одночасно працюючих з ОС);

· непереносимі і переносимі на інші типи комп’ютерів;

· немережеві і мережеві, забезпечують роботу ЕОМ у мережі.

Операційні системи, як правило, порівнюють за наступними критеріями:

· управління пам’яттю (максимальний об’єм адресного простору, технічні показники використання пам’яті);

· функціональні можливості допоміжних програм (утиліт) у складі ОС;

· наявність компресії магнітних дисків;

· можливість архівації файлів;

· підтримка багатозадачного режиму роботи;

· наявність якісної документації;

· умовами та складністю процесу інсталяції.

Найбільш розповсюдженими ОС для ПК в наш час є:

· Windows (Microsoft);

· UNIX;

· OS/2 (IBM).

ОС OS/2 розроблена IBM для ПК на основі системної прикладної архітектури, яка раніше використовувалась на великих ЕОМ. Це багатозадачна, багатокористувацька ОС, забезпечує як текстовий так і графічний інтерфейс користувача. OS/2 забезпечує:

· підтримку графічного інтерфейсу користувача;

· одночасну обробку декількох додатків;

· багатопотокову обробку декількох задач одного додатку;

· 32-розрядну обробку даних;

· стиснення даних при запису на магнітний диск;

· захист пам’яті.

Важливими особливостями OS/2 є високоефективна файлова система HPFS (High Performance File System), яка має переваги для серверів БД (на відміну від MS DOS підтримуються довгі імена файлів), а також підтримка мультипроцесорної обробки – до 16 процесорів типу Intel і Power PC. OS/2 Warp має вбудований доступ до Internet, систему розпізнавання мови VoiceType, інтегровану версію Lotus Notes Mail для передачі електронної пошти. В OS/2 можуть виконуватись прикладні програми Windows 3.х, але не можуть виконуватись додатки, які працюють в середовищі Windows NT.

ОС UNIX, створена корпорацією Bell Laboratory, реалізує принцип відкритих систем і широкі можливості по об’єднанню у складі однієї обчислювальної системи різнорідних технічних і програмних засобів. UNIX володіє наступними властивостями:

· переносимість прикладних програм з одного комп’ютера на інший;

· підтримка розподіленої обробки даних в мережі ЕОМ;

· сумісність з процесорами RISC.

ОС UNIX розповсюджена для суперкомп’ютерів, робочих станцій і професійних ПК, має велике число версій, які розроблені різними виробниками ПЗ.

Мережева ОС – цекомплекс програм, який забезпечує обробку, передачу і збереження даних в мережі. Мережева ОС надає користувачам різні види мережених служб (управління файлами, електронна пошта, процеси управління мережею і т.д.), підтримують роботу в абонентських системах. Мережеві ОС використовують архітектуру «клієнт-сервер» або однорангову архітектуру. Найбільш поширеними є Windows 95, LAN Server, NetWare.

Windows NT є багатозадачною, призначеною для архітектури «клієнт-сервер» і використання різних протоколів транспортного рівня мереженої ОС (IPX/SPX, TCP/IP, Net Bios), має 32-розрядну архітектуру і забезпечує наступні функції локальної мережі:

· можливість кожної абонентської системи в мережі бути сервером або клієнтом;

· сумісну роботу групи користувачів;

· адресацію оперативної та зовнішньої пам’яті великого розміру;

· багатозадачність і багатопотоковість обробки даних;

· підтримку мультипроцесорної обробки та ін.

Характеристики деяких ОС.

ОС	Об’єм ОЗУ, Мбайт	Пам’ять на МД, Гбайт	Багато-процесорна обробка	Засоби взаємодії прикладних програм
OS/2 Warp 4.0	12-24	100-300	Немає	Java, Open DOC
MS Windows 2000			Є	Open JL, PM API, WIN 32
MS Windows XP			Є	OLE, Open JL, WIN 32

Операційні оболонки – спеціальні програми, призначені для полегшення роботи користувача з командами ОС. Операційні оболонки мають текстовий та графічний варіанти інтерфейсу. Найбільш популярні такі оболонки MS DOS, як Norton Commander, DOS Navigator, Volkov Commander та інші. Ці програми суттєво спрощують складність роботи користувача.

Серед графічних оболонок MS DOS можна виділити Windows 3.1, Windows 3.11 for Work Group, які розширюють набір основних (диспетчер файлів, графічний редактор, текстовий редактор і т.д.) і сервісних функцій, які забезпечують створення для користувача систем обробки інформації у складі однорангових локальних мереж.

Розширенням базового ПЗ комп’ютера є набір програм, які можна класифікувати по функціональному признаку наступним чином:

· програми діагностики працездатності комп’ютера;

· антивірусні програми, забезпечують захист комп’ютера, відшукання та відновлення заражених файлів;

· програми обслуговування дисків, забезпечують перевірку якості поверхні магнітного диску, контроль збереження файлової системи на логічному і фізичному рівнях, стиснення дисків, резервне копіювання даних на зовнішні носії та ін.;

· програми архівації даних, які забезпечують процес стиснення інформації з метою зменшення об’єму пам’яті для її збереження;

· програми обслуговування мережі.

Ці програми часто називають утилітами.

Утиліти – програми, які служать для виконання допоміжних операцій обробки даних або обслуговування комп’ютерів.

Дата добавления: 2014-01-04