Методологія мікроекономічного аналізу в процесі еволюційного розвитку мікроекономіки як науки

Панівною методологічною основою сучасної мікроекономі­ки є маржиналізм, адже виокремлення мікроекономіки в са­мостійну науку збігалося з періодом маржинальної революції, яка ознаменувала перехід від класичної політичної економії до неокласичної економічної теорії (кінець XIX ст.).

Основні теоретичні засади маржиналізму:

- суб'єктивно-психологічний підхід до дослідження еко­номічних явищ і процесів;

- перетворення політичної економії з науки про об'єктивні закони економічного

розвитку в науку про поведінку еконо­мічних суб'єктів;

- примат сфери обміну та споживання над виробництвом;

- егоїстичний інтерес індивіда визначає його економічну поведінку;

- джерелом формування цінності (вартості) є корисний ефект блага;

- ідеологічна нейтральність.

Особливість методології мікроекономічного аналізу поля­гає в тому, що майже всі су­часні концепції та теорії мікроекономіки ґрунтуються на філо­софії позитивізму, гедонізму та утилітаризму.

Позитивізм — такий напрям у науці, який виходить із даного, фактичного, та обмежує ним своє дослі­дження, ігноруючи метафізичні пояснення, вважаючи їх теоре­тично нездійсненними і практично безплідними. Позитивізм є філософією позитивної мікроекономіки, яка досліджує факти, вивчає те, що є.

Гедонізм (від гр. hedone — "задоволення") завжди був і про­довжує залишатися філософією економічної теорії, оскільки зро­стання багатства як джерела задоволення потреб, що постійно зростають розглядається цією наукою як абсолютне благо. Філософія визначає гедонізм як етичний напрям, який роз­глядає чуттєву радість, задоволення, насолоду як мотив, ціль або доказ моральної поведінки.

Утилітаризм (від гр. utilitas — користь, вигода) — етичний на­прям, який ґрунтується на визнанні того, що метою людських вчинків є прагнення з усього мати матеріальну вигоду, користь, добробут, незалежно від того, про кого йде мова: про індивіда чи суспільство. Родоначальником утилітаризму є Ієремія Бентам. Його прихильники вважали, що чим більше людей прагне до більшого щастя, тим щасливіше суспільство і кожний його член.

Вра­зливість такої мікроекономічної теорії, полягає в тому, що матеріальна діяльність в них ніяк не пов'я­зана з вищими формами людської діяльності, а це означає, що матеріальна діяльність, за висловом С. Булгакова, слугує нижчим формам цієї діяльності. Дух віддається до полону ма­терії. Духовне міщанство, життя без ідеалів, потоплення духу в чутливості — така логіка філософії позитивізму, гедонізму, утилітаризму.

Цю проблему обмеженості та вразливості позитивної мікро­економіки прагне певною мірою подолати нормативна мікроекономіка, насамперед, завдяки теорії суспільного добробуту, покликаній обґрунтувати таку систему розподілу, яка б уберег­ ла суспільство як від непомірних злиднів, які знищують свобо­ду духу, змушуючи весь свій час і всі сили витрачати на боротьбу за фізіологічне виживання, так і від непомірного багатства, яке обмежує свободу духу постійною спокусою.

Незважаючи на те, що і нормативна, й позитивна теорії мікроекономіки мають багато обмежень, і та, й інша мають підстави називатися теоріями тільки для певних умов (ситуа­цій). Якоїсь абсолютної економічної теорії, прийнятної для всього спектра мінливості економічного життя, не існує, та й навряд чи існуватиме. Економічне життя змінюється, проблемам, що постають, старі теорії перестають відповідати. З'являється потреба в нових теоріях, які б розкрили розуміння не тільки нових явищ і процесів з огляду на нові можливості наукової суспільної та індивідуальної творчості, а й по-новому осмислили старе, незмінне, довговічне.

Мікроекономіка як наука у процесі еволюційного розвит­ку пройшла два етапи і нині перебуває на третьому етапі.

І етап (70—80-ті рр. XIX ст.) — це етап формування основних принципів мікроекономічних досліджень. Найвідомішими представниками цього періоду є Г. Госсен (Німеччина), К. Менгер, Ф. Візер та Е. Бем-Баверк (Австрія), Дж.Б. Кларк (США). Головними здобутками І етапу є:

· відкриття та формування двох законів Госсена: закону насичення потреб (спадної граничної корисності) та закону вирівнювання граничних корисностей;

· вчення про блага; суб'єктивна теорія цінності, згідно з якою цінність речей вимірюється їх граничною корисністю; вчення про взаємовигідність, а не еквівалентність обміну (К. Менгер);

· тлумачення політичної економії як розділу прикладної психології, яка пояснює економічні явища за допомогою аналізу мотивів економічної діяльності;

· теорія альтернативних витрат, згідно з якою:

· обмеженість ресурсів визначає конкурентність та альтернативність способів їх використання;

· витрати виробництва залежать від альтернативних можливостей, якими доводиться жертвувати, виробляючи певне благо;

· витрати виробництва — плата за відволікання ресурсів від інших можливих способів використання;

· цінність певного блага — це недоотримана корисність інших благ, які могли б бути вироблені за допомогою цих ре­сурсів, витрачених на виробництво цього блага.

· перехід від кількісного до порядкового виміру корисності (Ф. Візер);

· розгорнутий виклад теорії цінності, яка ґрунтується на ідеї граничної корисності, виокремлення суб'єктивної (індиві­дуальної) та об'єктивної (ринкової) цінності (Е. Бем-Баверк);

· модифікація теорії граничної корисності в теорію гра­ничної продуктивності (Дж. Б. Кларк).

II етап (90-ті рр. XIX ст. — поч. 30-х рр. XX ст.) знаменується виділенням мікроекономіки в окремий предмет. Головними персоналіями цього періоду є А. Маршалл та представники математичного напряму В.С. Джевонс, Л. Вальрас, В. Парето.

Внесок А. Маршалла (Англія) в теорію мікроекономіки по­лягає:

· у визначенні предмета економічної науки як спонуки, що стійко впливає на поведінку економічних суб'єктів;

· розширенні трактування виробництва благ, яке вклю­чає як виробництво речей, так і виробництво послуг;

· визнанні того, що здібності людини не менш важливі, ніж засоби виробництва у формі капіталу;

· визнанні рушійними силами економічного розвитку еко­номічної свободи та конкуренції;

· розмежуванні індивідуального та ринкового попиту;

· дослідженні цінової еластичності попиту і пропозиції;

· здійсненні аналізу "споживчого надлишку";

· відкритті та формуванні законів: спадної, зростаючої та постійної продуктивності;

· виділенні довго- та короткострокових періодів;

· розвитку теорії ринкової рівноваги;

· розвитку теорії розподілу доходів.

В.С. Джевонс (Англія) вжиткував термін "економікс" за­мість звичного "політична економія"; запропонував суб'єктивну теорію пропозиції праці; ввів до економічного аналізу фактор часу.

Л. Вальрас (Швейцарія):

· виділив із загальної системи економічних наук:

· чисту економічну теорію (позитивну);

· прикладну економічну теорію (нормативну);

· соціальну економічну теорію (теорію політики);

· розробив мікроекономічну модель загальної економіч­ної рівноваги.

Внесок А. Пігу (Англія) в мікроекономічну теорію полягає п розробці економічної теорії добробуту:

· обґрунтуванні поняття "економічний добробут" та най­важливіших його факторів;

· дослідженні проблеми узгодження інтересів індивідів, фірм та суспільства в аспекті відносин розподілу;

· започаткуванні сучасної теорії зовнішніх ефектів (екстерналій);

· обґрунтуванні необхідності доповнення економічної по­літики "Laissez faire" державним регулюванням з виокрем­ленням прямих та непрямих засобів впливу держави на еко­номіку;

· доведенні, що більш рівномірний розподіл доходу максимізує суспільний добробут.

III етап (з 1930-х років, продовжується й нині), його здобутки:

· відкриття ефекту доходу та ефекту заміщення (Є. Слуцький);

· теорія монополістичної та недосконалої конкуренції (Е. Чемберлін та Дж. Робінсон);

· теорія ігор (Дж. Неш, О. Моргенштерн, Дж. фон Нейман);

· теорії невизначеності, інформації і т. ін. (Дж. Стігліц);

· теорія суспільних благ (П. Самуельсон, Д.Х. Б'юкенен);

· економічний аналіз держави (Д.Х. Б'юкенен);

· інституціональна теорія фірми (Р.Х. Коуз).

Нагальним завданням методології сучасної мікроекономі­ки є поєднання гедоністичних та альтруїстичних начал у тео­ретичному осмисленні поведінкових функцій економічних суб'єктів.

Дата добавления: 2014-01-04