Форми організації господарювання на мікрорівні

Економічна наука вивчає різноманітні аспекти поняття організації:

організація як економічне поняття підприємства у загальному значенні цього слова; організаційні відносини; організаційна структура; організаційні форми тощо.

Ми розглянемо форми організації господарювання на мікроекономічному рівні.

У ринковій системі існують різні форми організації господарювання на рівні мікроекономіки і відповідно функціонують різні організаційні види господарюючих суб'єктів: фізичні особи - окрема людина чи сім'я; юридичні особи - підприємства. Господарським суб'єктом є також держава. Відповідно до чинного законодавства в Україні існують такі організаційні форми підприємств, види їх:

· індивідуальне підприємство, що грунтується на особистій власності фізичної особи та виключно на її праці;

· сімейне підприємство, засноване на власності та праці членів однієї сім'ї, котрі живуть разом;

· приватне підприємство, засноване власниками майна з правом використовувати працю найманих робітників;

· колективне підприємство, засноване на власності трудового колективу підприємства, кооперативу, іншого статутного товариства, громадської та релігійної організації;

· державне комунальне підприємство, засноване на власності адміністративно-територіальних одиниць;

· державне підприємство, засноване на загальнодержавній, казенній власності;

· спільне підприємство, засноване на основі об'єднання майна різних власників (змішана форма власності).

Відповідно до законодавства України такими власниками можуть бути юридичні особи, громадяни України та інших держав. Різноманітність форм господарювання забезпечує можливість, спираючись на загальні закономірності розвитку економіки, формувати найбільш сприятливу, оптимальну систему управління підприємством, досконалу організаційну структуру підприємства та виробництва тощо.

Висновки

1. Предметом мікроекономіки є економічна поведінка суб'єктів господарювання щодо здійснення ними вибору в умовах обмежених ресурсів.

2. Об'єктом дослідження мікроекономіки є мікроекономічний рівень господарської системи, представлений домогосподарствами, фірмами, державою, однотоварними чи галузевими ринками, де вступають у взаємини мікроекономічні суб'єкти.

3. Суб'єктом є носій предметно-практичної діяльності, який активно впливає на об'єкт. Головні суб'єкти мікроекономіки: домогосподарства і фірми, які здійснюють господарську діяльність. Якщо на ці суб'єкти чинить вплив держава, або якщо на вивчення їх поведінки спрямовуються дослідження вчених, ці суб'єкти виступають об'єктами.

4. Основними функціями домогосподарств є: постачання виробничих ресурсів; отримання та розподіл сукупного дохо­ду; споживання економічних благ; включення домогосподар­ства у виробництво людського капіталу; створення умов для відтворення життєвих сил та здатності до праці.

5. Мікроекономіка визначає підприємство як суб'єкт господарювання, який, використовуючи обмежені ресурси, вироб­ляє економічні блага з метою отримання прибутку.

6. Об'єктами, з приводу яких виникають відносини між суб'єктами на мікрорівні, є насамперед ресурси і продукти економічної діяльності.

7. До економічних ресурсів відносять ті, що мають відособлене існування від їх власника (природні ресурси та капітал, вироблений людською працею), і ті, які не мають відособле­ного від їх власника існування (здатність до найманої виконав­ської та організаторської й управлінської праці).

8. Підґрунтям сучасної мікроекономічної теорії є маржиналістська методологія, яка ґрунтується на таких засадах: суб'єктивно-психологічний підхід до аналізу економічних явищ і процесів; примат сфери обміну та споживання над виробни­цтвом; егоїстичний індивідуалізм є визначальним щодо пове­дінки суб'єктів господарювання; джерелом формування цін­ності є корисний ефект блага, який оцінюється індивідом; ідео­логічна нейтральність; короткостроковий граничний аналіз, рівноважний підхід.

9. Особливість методології мікроекономіки полягає в то­му, що вивчаючи поведінкові функції, вона не може обійти проблем етики. Методологія цієї науки ґрунтується на філо­софії позитивізму, гедонізму та утилітаризму. Ця методологія робить сучасну мікроекономічну теорію водночас і при­вабливою, і обмеженою.

10. Головною проблемою мікроекономічного суб'єкта є проблема вибору. Економічний вибір мікроекономічних мо­делей суб'єкти здійснюють здебільшого в умовах безмежних потреб, обмежених ресурсів та раціональних дій, що спрямо­вуються на максимізацію корисності.

11. Економічний вибір і окремого індивіда, і фірми, і суспільства обмежений їх власними можливостями.

12. Виробничі можливості — це можливості суспільства чи окремого виробника виробляти економічні блага з наявних обмежених ресурсів при повному та раціональному їх використанні за певного технологічного рівня виробництва.

13. Проста модель кругообігу ресурсів, продуктів та доходів у закритій приватній економіці показує, як обмеженість ресурсів домогосподарств обмежує можливості підприємств виробляти більше і, як наслідок, обмежені ресурси породжу­ють обмеженість доходів. Тому реальним завданням економічних суб'єктів є прагнення максимізувати корисність від обмежених ресурсів та доходів.

Дата добавления: 2014-01-04