Інфляція і зайнятість населення

Важливою складовою макроекономічної рівноваги є цінова стабільність,яка значною мірою залежить від стійкості грошової системи. Інфляція є фактором усіх зазначених процесів. Як соціально-економічне явище вона виникла ще у XVI ст., проте мала локальний, обмежений характер. Лише з розвитком ринкової економіки інфляція набуває постійного характеру. Сьогодні багато економістів і політиків називають інфляцію ворогом суспільства №1, найбільш суворим податком. Вона тісно пов'язана з проблемою зайнятості населення і безробіттям, матеріальним і духовним благополуччям людей, їх добробутом.

Інфляція - це знецінення грошей внаслідок порушення законів грошового обігу і появи маси грошей, не забезпечених товарною масою.

Не слід ототожнювати інфляцію з емісією грошей або із зростанням цін. Емісія - це законодавче зумовлений випуск додаткової маси грошей в обіг. Коли цей процес обслуговує об'єктивні потреби забезпечення безперервності руху зростаючого обсягу товарно-матеріальних цінностей, то він не є інфляційним чинником. Емісія є джерелом інфляції, коли вона призводить до переповнення каналів грошового обігу, появи надлишкових, а отже, знецінених грошей.

Важливим проявом інфляції є зростання цін. Однак інфляція не може бути пов'язана лише суто з грошовим феноменом. Це складне соціально-економічне явище, породжене диспропорційністю відтворення в різних сферах ринкового господарства, наслідок дисбалансу між сукупними попитом і пропозицією.
Інфляційний процес може відбуватись і без зростання цін. Наприклад, так звана непомітна інфляція відбувається внаслідок деформації структури виробництва, "вимивання" товарів дешевого асортименту чи зниження якості благ за умов незмінності ціни.

У свою чергу, можна навести чимало прикладів, коли зростання цін не є проявом чи причиною інфляції. Серед причин неінфляційного зростання цін - підвищення якості товарів через впровадження досягнень науково-технічного прогресу; монополізація ринку; циклічні та сезонні коливання; державне регулювання економіки; введення нових ставок чи видів податку; стихійні лиха.

Інфляційне зростання цін зумовлено надлишковою кількістю грошей в обігу.

Отже, інфляція - надзвичайно складне, багатофакторне соціально-економічне явище. Серед чинників його розвитку - внутрішні та зовнішні, економічні та неекономічні, монетарні та немонетарні. Багатоманіття чинників та джерел інфляційного процесу впливає на кількість різновидів цього явища. Тому важливо вірно розуміти причини й основні чинники інфляції.

Серед чисельних видів інфляції, класифікованих за різними критеріями, виділимо:

1. За темпами інфляційного процесу:

а) природна (інертна, поточна, "повзуча", позитивна), темпи зростання цін за якої становлять 5-10% за рік;

б) галопуюча (крокуюча, стрибкова) з річними темпами зростання цін в межах 20-200 %;

в) гіперінфляція, коли ціни щоденно зростають на 1-20 %.

2. Інфляція попиту (головні чинники з боку сфери обігу, покупців, споживачів) та інфляція пропозиції (домінуючі причини лежать у сфері виробництва, структурі його витрат).

3. Внутрішня і зовнішня (імпортована).

4. Збалансована і незбалансована, якщо розглядати рівновагу грошової та товарної маси.
5.Помітна і непомітна, очікувана і неочікувана, передбачувана і непередбачувана.
6. Регульована (з низькими темпами розвитку) і нерегульована, руйнівна (з високими темпами).

Крім того, можна назвати кредитну інфляцію; інфляцію, зумовлену податками; структурну інфляцію; інфляцію, викликану підвищенням заробітної плати, та інші різновиди. Отже, інфляцію не можна пов'язувати чи ототожнювати з одним фактором чи конкретною причиною, вона відбиває всі недуги економіки.

В умовах природного рівня інфляції, тобто її інерційності, керованості, контрольованості, передбачуваності, деякі економісти вказують на її позитивне значення: п омірна інфляція стимулює конкуренцію, збалансовує попит і пропозицію, грошово-фінансові та матеріально-технічні ресурси, зумовлює прискорення науково-технічного переозброєння виробництва. Більшість вчених вказують на умовну позитивність інфляції природного рівня або взагалі заперечують цей позитивний ефект внаслідок його короткочасності. Перехід же інфляційного процесу за природні межі має руйнівні наслідки, породжує гострі соціально-економічні проблеми. Серед основних негативних проявів інфляції слід зазначити:

· переповнення каналів грошового обігу паперовими грошима, що призводить до їх знецінення;

· підвищення цін на продукцію масового вжитку, що призводить до падіння купівельної спроможності національної грошової одиниці;

· загальне тривале нерівномірне зниження реальних доходів усіх верств населення, особливо осіб з відносно фіксованими номінальними доходами;

· знецінення грошових заощаджень населення;

· диференціація населення, перерозподіл національного доходу і національного багатства за рахунок переважної кількості населення;

· диспропорційність суспільного відтворення, хаотичність виробництва, затримка реалізації товарів внаслідок скорочення платоспроможного населення;

· підрив грошової, фінансово-кредитної, податкової систем; стимулювання спекуляції, економічної злочинності, посилення тіньової економіки;

· дезорганізація господарських зв'язків, відродження натурального обміну;

· затримка інвестиційного процесу, стримування процесу нагромадження;

· неухильне підвищення курсів іноземних валют, послаблення зовнішньоекономічних позицій країни;

· соціально-політичне напруження в суспільстві.

У зв'язку з цим зростає значення активної дефляційної політики.

Слід розрізняти дезінфляцію (процес зменшення темпів зростання цін) і дефляцію (зниження загального рівня цін). Різні види інфляції мають свої особливі механізми, а отже, і відповідні методи регулювання: ринкові (економічні) і неринкові (адміністративі), довго- і коротко-строкові.

Антиінфляційний механізм має систему таких заходів:

профілактичні шляхи щодо недопущення причин інфляції; зусилля, що вгамовують саму інфляцію; дії, спрямовані на подолання негативних різнобічних наслідків інфляції.

Серед основних важелів дефляційної політики слід виділити: збільшення оподаткування населення; замороження заробітної плати; обмежуване кредитування; збільшення центральним банком ставки позикового відсотка, норм обов'язкових резервів комерційних банків; скорочення обсягів продажу державних цінних паперів на відкритому ринку як захід, що зменшує державний борг.

Проведення дефляційної політики з одночасною лібералізацією цін має назву "шокової терапії". Штучне відновлення інфляції називається рефляцією.

На сучасному етапі економічного розвитку уникнути інфляції неможливо, вона стала невід'ємною рисою ринкової економіки. Завдання полягає в тому, щоб не допустити високих темпів інфляції, переростання її в гіперінфляцію, сприяти поступовому зниженню інтенсивності інфляційних процесів.

Практикою і теоретичними дослідженнями доведений взаємозв'язок інфляції і безробіття. Вагомий внесок в теоретичне осмислення взаємодії двох найдеструктивніших факторів макроеко-номічної нестабільності зробив англійський економіст кейнсіанського напряму А. Філіпс. Уважно вивчивши дані щодо безробіття і номінальної заробітної плати у Великобританії за 1861-1957 рр., він виявив нелінійну залежність між динамікою номінальної заробітної плати і рівнем безробіття. Крива Філіпса графічно зображує вибір між інфляцією та безробіттям і вказує на обернено пропорційну залежність динаміки їх показників: чим вищий рівень безробіття, тим менший приріст но-мінальної заробітної плати, і навпаки. Крива Філіпса дає концептуальні орієнтири щодо варіантів вибору економічної політики: або достатньо висока зайнятість з максимальним економічним зростанням, проте за умов швидкого підвищення цін, чи достатньо стабільні ціни, проте за умов значного безробіття.
Довгі роки крива Філіпса була основою соціально-економічного регулювання в країнах розвинутої ринкової економіки. Однак у 70-х - початку 80-х років в економіці США, виникло явище стагфляції - інфляції, що супроводжується стагнацією виробництва і високим рівнем безробіття в країні, одночасним підвищенням рівня цін і рівня безробіття. Це викликало критику обгрунтованості кривої Філіпса як надійного регулятора в економіці.

Сучасна теорія інфляції грунтується на концепції природного рівня безробіття - неокласичний економічний напрям. Природний рівень безробіття - це найнижчий підтримуваний рівень, який може бути у країні без ризику зростання інфляції. Це такий рівень недовикористання ресурсів, за якого ринки праці та ринки товарів збалансовані. Однак прибічники теорії економіки пропозиції, проявом якої є гіпотеза природного рівня, також не мають єдиних поглядів на проблему взаємозалежності інфляції та безробіття.

Аналіз сучасних тенденцій в економіці західних країн доводить дієвість основної залежності моделі Філіпса - послаблення інфляційного процесу супроводжується зростанням безробіття. Це свідчить про складність, багатоманітність способів реалізації та форм прояву глибинних соціально-економічних закономірностей. З багаточисельних альтернативних можливостей слід відшукати таке поєднання темпу інфляції і рівня безробіття, за яким сукупний негативний ефект безробіття і інфляції був би мінімальним.

Тема 10. Система розподілу доходів
1. Сутність і механізм розподілу доходів
2.Заробітна плата і доходи від кооперативно-колективної і індивідуальної трудової діяльності
3. Доходи підприємців
4. Суспільні фонди споживання
5. Доходи від власності. Рентні доходи
6. Сімейні доходи і структура використання їх

Дата добавления: 2014-01-04