Доходи підприємців

В умовах ринкової економіки підприємець - це необхідний суб'єкт економічних відносин, який приносить користь суспільству. А. Сміт вважав, що підприємець, маючи на меті свої власні інтереси, "дійовише служить інтересам суспільства, ніж тоді, коли свідомо намагається служити їм". Підприємці одержують доход у вигляді прибутку. Розрізняють три види прибутку:

· розрахунковий (або бухгалтерський) - його обчислюють як різницю між вартістю реалізованої продукції та витратами на її виробництво;

· економічний прибуток становить різницю між розрахунковим прибутком і нормальним прибутком; це по суті чистий прибуток, який залишається після відрахування всіх витрат виробництва, у тому числі нормального прибутку. Він є вирішальним критерієм визначення реальної прибутковості підприємств і підприємців;

· нормальний прибуток визначають залежно від вкладу інвестованого капіталу множенням на нього середньої прибутковості. Нормальний прибуток трактується як певна винагорода підприємців за виконання підприємницьких функцій, тому він є елементом витрат виробництва.
До функцій підприємця, виконання яких заслуговує винагороди, слід віднести:

· прояв ініціативи з виробництва будь-якого товару чи послуги;

· прийняття кваліфікованих рішень щодо управління підприємством;

· впровадження інновацій шляхом виробництва нового виробу або впровадження нової техніки.

Залежно від сфери підприємницької діяльності доходи підприємців поділяють на:

· промисловий прибуток - доход на функціонуючий капітал, зайнятий у сфері виробництва;

· торговий прибуток - відображає фінансовий результат діяльності торгівлі. Він частиною прибутку, яку промисловий підприємець віддає торговцеві за реалізацію своїх товарів;

· позиковий відсоток - частина прибутку, яку функціонуючий підприємець виплачує певному підприємцю за тимчасове користування його грошовим капіталом. Гроші самі по собі не є економічним ресурсом, вони безпосередньо не виробляють товари чи послуги. Проте підприємці "купують" можливість використання грошей. Це використання полягає в тому, що гроші перетворюються на продуктивний капітал: засоби і предмети праці, робочу силу. Іншими словами, позика дає можливість користування реальними засобами виробництва, що забезпечує підприємцю прибуток, частину якого він віддає певному підприємцю у вигляді певної ставки позикового відсотка.
Розділяють номінальну ставку відсотка, яка виражена в певних грошових одиницях по поточному курсу, і реальну ставку відсотка, яка виражена в незмінних грошових одиницях або з поправкою на інфляцію. Отже, реальна ставка відсотка дорівнює номінальній ставці відсотка мінус рівень інфляції.
Рівень процентних ставок неоднаковий. Наприклад, у США він має коливання від 7 до 18 відсотків. Причини такого діапазону пояснюються ризиком на вкладену позику, терміном, на який видається позика, її розміром, обмеженнями умов конкуренції на ринку, розміщенням капіталу.
Доходи підприємців мають регулюватися прогресивною податковою системою. Водночас треба заохочувати підприємців вкладати свої доходи у соціальну сферу (наприклад, встановлення іменних стипендій студентам, створення благодійних фондів імені їх засновників, встановлення пам'ятних дощок на школах, лікарнях, дитячих садках, будинках культури, які побудовані за кошти підприємців).

Дата добавления: 2014-01-04