Принципи побудови системи оподаткування

План

1. Функції податків

2. Елементи системи оподаткування

3. Класифікація податків

4. Види податкових ставок.

1. ФУНКЦІЇ ПОДАТКІВ

1. Фіскальної функції полягає в тому, що з допомогою податків формуються фінансові ресурси держави.

2. Розподільчо-регулююча функція полягає в тому, що за допомогою податків відбувається перерозподіл вартості валового внутрішнього продукту між державою та її суб'єктами

Сьогодні, поряд з переліченими, виділяють стимулюючу функцію податків. податкове стимулювання — один із наслідкових ефектів впливу податків на економічну діяльність, а тому стимулюючу дію оподаткування слід розглядати як підфункцію регулюючої функції.

2. Елементи системи оподаткування

Під час встановлення податку обов'язково визначаються такі елементи:

1. Платники податку - юридична чи фізична особа, яка безпосередньо його сплачує. Відповідно до ЗУ

2. Об'єкт оподаткування - це те що підлягає оподаткуванню (має мати безпосереднє відношення до платника і вказу­вати на те, що саме оподатковується)

3. Джерело сплати – дохід платника, з якого він сплачує податки

4. Ставка податку – законодавчо встановлена величина податку на одиницю оподаткування

5. Одиниця оподаткування – це одиниця вимірювання об’єкта оподаткування

6. Податкові канікули – відстрочення на певний період належних до сплати сум податків або повне звільнення від сплати протягом певного періоду;

7. Податкова пільга - повне або часткове звільнення від сплати податків

8 Податковий звіт – документ, що подається до податкової інспекції із звітними даними про розрахунки з бюджетом

3. Класифікація податків

Усі податки поєднуються у відповідні груп що класифікуються за певними ознаками:

І. За економічним змістом об'єкта оподаткування податки бувають:

Податки на доходи — це обов'язкові платежі, об'єктом оподаткування яких є доход або прибуток певного платника, який отримано протягом певного проміжку часу.

Податки на споживання — це обов'язкові платежі, що спла­чуються юридичними та фізичними особами в процесі спо­живання конкретних видів товарів чи інших вартостей.

Податки на майно — обов'язкові платежі, які справляються із конкретних власників рухомого чи нерухомого майна, або в процесі передачі на них власності.

ІІ. За формою взаємовідносин між платником і державою

Прямі податки — це податки, що встановлюються безпосе­редньо щодо платника, який сплачує їх до бюджету держави, і обсяги таких податків залежать від податкової бази.

Непрямі податки — це податки, які справляються до бюд­жету за допомогою цінових механізмів, причому конкретні платники податків не завжди є їхніми носіями.

ІІІ. За рівнем запровадження,

Загальнодержавні податки — це обов'язкові платежі, що встановлюються найвищими органами влади і є обов'язковими для справляння на всій території країни незалежно від того, до якого бюджету вони зараховуються.

Місцеві податки — це обов'язкові платежі, які встановлюються місцевими органами влади й управління і їхнє справляння є обов'язковим лише на певній території

ІV. За способом справляння

Розкладні — це історична форма справляння податків спочатку уряд визначав загальну суму податкових надходжень, яка не­обхідна була для фінансового забезпечення функціонування держави, потім ця сума розподілялась між адміністративними одиницями

Квотарн і (окладні) для кожного платника нарахована до сплати сума податку визначається залежно від обсягу податкової бази, або об'єкта оподаткування, і ставок (квот) податку.

V. За місцем зарахування

Регульовані податки — це податки, які можуть зараховуватися до різних бюджетів,

Закріплені податки — це податки, які повною мірою надходять до певного, причому тільки одного, бюджету.

4. Види податкових ставок.

. За способом побудови ставки податку поділяються на тверді та процентні. І. Тверді ставки встановлюються у грошово­му вимірі на одиницю оподаткування

Фіксовані - встановлюються у конкретній сумі

Відносні – визначаються у відношенні до певної величини

ІІ. Процентні ставки встановлюються у процентному відношенні до об'єкта оподат­кування, який має грошовий.

Пропорційна ставка – єдина ставка, що не залежить від розміру об’єкта оподаткування

Прогресивна ставка – це такий розмір ставки, що зростає в міру зростання доходу

Регресивна ставка - – це такий розмір ставки, що зменшується в міру зростання доходу

Принципи побудови оподаткування, зводяться до чотирьох понять: загальність, справедливість, визначеність, зручність.

Ці загальні принципи оподаткування поступово розширювалися під впливом соціально-економічних і політичних перетворень у світі. У даний час вони в основному зводяться до наступних:

— обов'язковість — введення норм податків і зборів, визначених на основі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період;

— рівнозначність і пропорційність — справляння податків з юридичних осіб здійснюється у відповідній частці від прибутку;

— недопущення проявів податкової дискримінації — забезпечення однакового підходу до суб'єктів господарювання при визначенні податкових зобов'язань;

— соціальна справедливість — забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених верств населення через застосування диференційованого і прогресивного оподаткування громадян, які отримують високі доходи;

— стабільність — забезпечення незмінності податків і податкових платежів, їх ставок, і податкових пільг протягом бюджетного року;

— економічна обґрунтованість — встановлення податків відповідно до соціально-економічної доктрини держави з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його доходами;

— рівномірність плати — встановлення термінів плати, виходячи з необхідності забезпечення фінансування витрат бюджету;

— єдиний підхід — забезпечення єдиного підходу до розробки податкових законів з обов'язковим визначенням платника податку, об'єкта оподаткування, джерела сплати, податкового періоду, ставок податку, основ для надання пільг;

— доступність — забезпечення дохідливості норм податкового законодавства для платників податків і податкових платежів.

Таким чином, система оподаткування буде тим ефективнішою, чим вона буде зручнішою як для того, хто сплачує податки, так і для того, хто здійснює контрольні функції.

Податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах:

1. загальність оподаткування - кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу;

.2. рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу;

3. невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства;

4. презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу;

.5. фіскальна достатність - встановлення податків та зборів з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його надходженнями;

6. соціальна справедливість - установлення податків та зборів відповідно до платоспроможності платників податків;

7. економічність оподаткування - установлення податків та зборів, обсяг надходжень від сплати яких до бюджету значно перевищує витрати на їх адміністрування;

8. нейтральність оподаткування - установлення податків та зборів у спосіб, який не впливає на збільшення або зменшення конкурентоздатності платника податків;

9. с табільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року;

10. рівномірність та зручність сплати - установлення строків сплати податків та зборів, виходячи із необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів для здійснення витрат бюджету та зручності їх сплати платниками;

11. єдиний підхід до встановлення податків та зборів - визначення на законодавчому рівні усіх обов'язкових елементів податку.

ОРГАНІЗАЦІЯ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ І ПОДАТКОВОЇ РОБОТИ

План

1. Основи організації податкової роботи, її суб'єкти та основні елементи

2. Структура податкової служби і її функції

3. Облік платників податків

1. Податкова робота — це діяльність держави та її органів, а також платників в процесі правового регламентування, нарахування, сплати та зарахування податків і податкових платежів, а також контролю за своєчасністю та повнотою їх надходження до бюджету.

Суб'єктами податкової роботи в Україні виступають:

— Верховна Рада України — приймає закони загальної та спеціальної дії в сфері оподаткування;

— органи виконавчої влади — забезпечують дію механізмів справляння податків і податкових платежів;

— органи податкової служби — здійснюють контроль за дотриманням податкового законодавства, розробляють нормативно-правову базу дії законів, здійснюють облік платників і податкових надходжень, здійснюють нарахування та стягнення окремих податків, проводять роз'яснення податкового законодавства, притягують до відповідальності його порушників;

— платники податків — нараховують і сплачують податки та податкові платежі, подають податкову звітність, несуть відповідальність за порушення податкового законодавства.

2. Структура податкової служби і її функції

Надійна податкова система передбачає наявність високоорганізованої, забезпеченої кадрами і необхідною технікою податкової служби.

Податкова служба — сукупності державних органів, які організовують і контролюють поступлення податків і податкових платежів.

Дата добавления: 2014-01-04