Менеджмент світової глобальної економіки

Ноосферного глобального менеджменту у світі ще немає і, очевидно, він не скоро ще з'явиться. Цьому, зокрема, перешкоджає й нав'язувана людству система силового глобального менеджменту, що сьогодні вже існує і містить такі складові-системи, як глобалізм (економічний глобальний менеджмент), мондіалізм (політичний глобальний менеджмент), елітаризм (соціальний глобальний менеджмент).

До глобального менеджменту слід віднести започатковану Римським клубом (1968р.) систему глобального прогнозування, моделювання та програмування, ініційовану міжнародними організаціями, і передусім ООН. При розробці концепцій і моделей нового світового порядку Римський клуб виходив із постулата про деградацію, дисфункціональність та неефективність існуючої світової системи і невідкладної необхідності її трансформації. Сучасне планетарне співтовариство повинно бути здатним до об'єднання зусиль з планування та управління заради безпеки й розвитку всіх людей, а не лише "золотого мільярда".

Сьогодні особливо гостро відчувається потреба у вивченні системи корпоративно-економічного глобалізму, що може дати відповідь на питання про долю світового капіталізму, держави-нації, державної форми політичного правління і систем менеджменту, виявити соціально-ефективне організаційне та ціннісно орієнтоване спрямування процесів глобалізації [5]. Представники сучасної української школи глобалізму вважають, що драматичний "корпоративний поворот" у розвитку процесів глобалізації не був історично неминучим, а став результатом зацікавленого силового спрямування процесів глобалізації з боку глобальних корпорацій і держав-глобалізаторів, які їх прикривають своїм могутнім потенціалом.Цей "корпоративний поворот" покликаний зламати національно-цивілізаційні форми держави та суспільства, систему національних економік і природної ринкової конкуренції заради глобальної інтеграції світового капіталізму та створення підконтрольної їм системи регіонально-корпоративного і політично-координованого глобального ринку, що неминуче призведе до знищення традиційних моделей демократичного правління [6].

Розвиток глобалістики сьогодні стимулюється не лише необхідністю теоретичного обґрунтування шляхів подолання традиційних "глобальних проблем людства" (голод, дефіцит ресурсів, демографічний вибух, бідність, тероризм та ін.). У світі нині сформувався гострий, невідкладний попит, потреба, світове "соціальне замовлення" на відповідне нове знання, бо долю і облаштування людства треба вирішувати негайно, вже сьогодні. Доктринальна формула Римського клубу (1968р.) "Мислити глобально, а діяти локально" в 1990р. у відповідь на виступ Президента Римського клубу професора О. Кінга була нами доповнена таким чином: "Мислити стратегічно, діяти оперативно!" [7].

Започатковане Римським клубом вузьке предметне поле глобалістики як науки, що не виходило за рамки вивчення сучасних глобальних проблем, прогнозування і моделювання, з часом перестало відповідати об'єктивним потребам розвитку. Тому неминуче предмет глобалістики розширився до стратегії світового безпечного розвитку. I цей процес триває.

Перед людством постало завдання знайти нову організаційну форму, спроможну діяти в глобальних масштабах [8]. Iдеться про систему глобального менеджменту, придатну для періоду переходу від "економічної людини ХХ століття" до "геоекономічної людини ХХI століття". Політизація економіки відбувається одночасно з глобальною економізацією політики. Як наслідок, уже сьогодні є підстави говорити про фактично керований характер світової економіки, що свідомо організовується в тотальних інтересах глобалізаторів.

Західна глобалістська доктрина диктує парадигму, згідно з якою нова світова економічна система (глобалізм) є первинною і має абсолютний пріоритет щодо національних економік та держав. За цією доктриною, світова економіка і глобальні політичні процеси розвиваються за власними законами, логікою, структурною динамікою. Їх можна моделювати й керувати ними відповідно до відомих пануючих інтереів.

Більш прийнятним є системне визначення глобалізму: "Глобалізм - це світова інтегрована соціально-економічна система, що характеризується специфічними головними ознаками і метою (вектором), механізмом і системним гомеостазом (рівновагою) розвитку суспільства. Глобалізм сьогодні - це організований процес, основне завдання якого - мобілізація і "збирання" всіх видів світових ресурсів в інтересах світового фінансово-олігархічного капіталу під виглядом прагнення до "глобального добробуту". Альтернатива цьому - глобальна системна інтеграція країн і народів з метою справедливого, урівноваженого розвитку людського суспільства в цілому" [9].

Коли є розуміння такої категорії, як "система глобалізму", легше усвідомити сутність понять "глобальний менеджмент", "глобальна (світова) влада", "глобальне відкрите громадянське суспільство", політико-управлінський глобалізм, або "мондіалізм".

Мондіалізм як феномен - це свідоме перетворення світового співтовариства у відкриту цілісну систему, основою якого є інтернаціоналізація капіталізму і технологічна революція, що виражається в посиленні транспарентності національних кордонів, взаємозалежності окремих людських співтовариств у планетарному масштабі… і породжує відповідні ідеологію та стратегію [10].

Iдеться про ідеологію та стратегію зденаціоналізованих глобальних еліт, які транснаціоналізуються за спинами своїх народів і зраджують їх. Нинішня мондіалізація є паразитарною: еліти здобувають увесь світ, звільняючись від національної прив'язки та відповідних зобов'язань, пориваючи з традиціями і нормами своєї держави шляхом послідовного руйнування національних суверенітетів. З цього погляду мондіалізація - це політико-управлінська сутність глобалізації, що полягає в цілеспрямованій стратегії зміни основ життя світового суспільства в напрямі перетворення його в об'єкт глобального управління.

Силовий глобалізм став реальною стратегією провідних країн-глобалізаторів, особливо в економічній, політичній, інформаційній сферах. Безсумнівними лідерами тут є США. Формована ними система глобалізму відбиває якісно нову стадію технотронної цивілізації, інтернаціоналізації економіки, політики і культури, коли на перший план висувається створення мондіалістських (усесвітніх) механізмів глобального управління. Об'єктивною основою системи глобального менеджменту є глобальний корпоративно-державний симбіоз.

Глобальне управління за своєю природою є політичним і стратегічним менеджментом.До його функцій належить вироблення та реалізація найбільш загальних усесвітніх стратегічних рішень. Сучасні центри глобального менеджменту інтенсивно й послідовно створюють відповідну інфраструктуру, здатну завдяки застосуванню новітніх технологій, у тому числі гуманітарних, соціальних, контролювати свідомість і сумлінну поведінку людей.

Дата добавления: 2014-01-04