Приклади основних цілей функціональних галузей організації

Поняття та ознаки організації

РОЗДІЛ 3. ОРГАНІЗАЦІЯ ЯК ОБ’ЄКТ УПРАВЛІННЯ

Під поняттям ‟ організація ˮ розуміється стійка група осіб, які взаємодіють між собою за допомогою матеріальних, економічних, правових та інших умов заради вирішення наявних проблем або досягнення встановлених цілей.

Слід пам’ятати, що поняття ‟ організація ˮ використовується також для позначення:

· сукупності процесів і дій, що створюють і вдосконалюють взаємозв’язки між частинами цілого;

· формування організаційної структури управління;

· процесу діяльності керівництва.

Організація є відкритою, складною соціально-економічною системою, що активно взаємодіє з довкіллям. Отримуючи із зовні ресурси, організація на основі відповідних технологій перетворює їх у необхідні кінцеві результати.

Особливості організацій як соціально-економічних систем полягають у:

· мінливості окремих параметрів систем, стохастичності поведінки;

· унікальності і непередбачуваності поведінки системи у конкретних умовах, а також наявності можливостей, що визначаються наявними ресурсами;

· здатності протистояти тенденціям, що руйнують систему;

· здатності адаптуватися до умов, що змінюються;

· здатності змінювати структуру і формувати варіанти поведінки;

· здатності і прагненні до цілеутворення, тобто формуванні цілей усередині системи.

В організації як системі розрізняють такі елементи:

· функціональні галузі діяльності організації (рис. 3.1.);

· елементи виробничого процесу;

· елементи управління.

Функціональні галузі діяльності організації

Основні види діяльності, об’єднані специфічною метою та однорідністю взаємопов’язаних завдань, вирішення яких необхідно для досягнення організацією встановлених цілей  

Рис. 3.1. Функціональні галузі діяльності організації

Функціональні галузі виступають об’єктами менеджменту в організаціях і визначають структуру їх управління. Типові функціональні галузі практично для усіх господарських організацій є такими: збут (маркетинг), виробництво, фінанси, персонал, інновації (табл. 3.1.).

Таблиця 3.1.

Функціональні галузі	Специфічні цілі
Маркетинг	Досягти першого місця з продажу продукції на ринку
Виробництво	Досягти найвищої продуктивності праці при виробництві усіх (або визначених) видів продукції
Інновації	Підтримувати конкурентоспроможність та інновації (постійне оновлення) продукції, що випускається
Фінанси	Зберігати і підтримувати на необхідному рівні усі види фінансових ресурсів
Персонал	Забезпечити умови, необхідні для розвитку творчого потенціалу працівників і підвищення рівня задоволеності та зацікавленості працею

До основних елементів управління організацією належать функції управління та структура управління.

Основою функціонування організації є виробничі бізнес-процеси, на яких проектуються управлінські процеси.

Організація має функції і структуру. Основною її функцією, з одного боку, є її призначення, що визначається зовнішнім середовищем, з іншого − вирішення проблем і досягнення цілей.

Структура організації є впорядкованою сукупністю її взаємопов’язаних елементів.

Цю структуру можна розглядати з таких позицій:

- технічної;

- соціальної;

- соціотехнічної.

Технічна структура − це сукупність матеріальних об’єктів і процесів (будівлі, споруд, виробничого обладнання, технології, технічних засобів комунікацій тощо), які у спільності створюють основу для інших об’єктів і процесів. Ці елементи відносяться до ‟жорсткихˮ.

Соціальна структура утворюється сукупністю учасників організації та зв’язків між ними. До неї належать формальні і неформальні групи персоналу, цінності, норми, влада, вплив та інше. Уперше соціальну структуру розглянув Элтон Мейо.

Соціальна структура організації має певний потенціал, що складається з низки елементів, а саме:

1. Потенціал загального керівництва (характеризується рівнем його знань і розумінням ситуації; здатністю впливати та вирішувати питання, у тому числі у критичних умовах; орієнтація на минуле і майбутнє; готовність до ризику; уміння використовувати владу).

2. Психологічний потенціал (характеризується станом морально-психологічного клімату, стабільністю стосунків та ін.).

3. Творчий потенціал (визначається умінням реагувати на зміни, пропонувати альтернативи; прагнення до пошуку; здатністю долати інерцію мислення і звичок; заповзятливістю під час ухвалення інноваційних рішень; готовністю до нововведень; використанням нових прогресивних методів роботи). Усі елементи соціальної структури є ‟м’якимиˮ.

Соціотехнічна структура − це система робочих місць, що об’єднує працівників просторово і у трудовому взаємозв’язку. Вона інтегрує у собі жорстку технічну і гнучку соціальну структури. Таким чином, організація не є лише матеріальним, або лише духовним явищем.

Усі три структури повинні бути взаємопов’язані.

Ознаки організації є такими:

- наявність мети, досягнення якої прагнуть учасники організації (персонал з’єднує мету та надає сенс існуванню організації);

- відособленість, що виявляється у замкнутості внутрішніх процесів та наявності меж, що відокремлюють організацію від зовнішнього оточення;

- наявність зв’язків між окремими елементами організації, за допомогою яких вони взаємодіють, вирішують проблеми, що виникають та досягають встановлених цілей (зв’язки бувають економічними, технологічними, управлінськими, інформаційним та ін.);

- саморегулювання, що передбачає можливість для організації з урахуванням певних обставин самостійно вирішувати ті чи інші питання внутрішнього життя, а також діяти у зовнішньому середовищі (саморегулювання здійснюється внутрішньоорганізаційним центром, що координує діяльність людей, забезпечуючи єдність, інтеграцію та цілісність системи);

- організаційна культура, що є сукупністю цінностей, традицій, вірувань, норм поведінки, символів, які визначають характер стосунків та спрямованість поведінки людей (нині культура вважається найважливішим чинником конкуренції).

Дата добавления: 2014-01-04