Основні поняття. Для ефективного руху до наміченої мети керівникові необхідно координувати роботу і змушувати персонал її виконувати

РОЗДІЛ 5. МОТИВАЦІЙНІ АСПЕКТИ В ТУРИЗМІ

Для ефективного руху до наміченої мети керівникові необхідно координувати роботу і змушувати персонал її виконувати.

Функція мотивації полягає у спонуканні персоналу до ефективної добросовісної діяльності для досягнення цілей організації. Вона спрямована на визначення потреб персоналу, розробку систем винагород за виконану роботу, використання різних систем оплати праці.

Мотивація − це процес спонукання себе та інших людей до діяльності для досягнення особистих цілей і цілей організації.

Починаючи з ранніх періодів розвитку цивілізації людина стикалася з різними формами мотивації. Найпершим з застосовуваних прийомів мотивації був ‟метод батога і пряникаˮ.

З розвитком промислової революції і завдяки ефективності застосування досягнень технології і спеціалізації, життя звичайних людей почало поліпшуватися. Чим більше воно поліпшувалося, тим краще керівники розуміли, що звичайний ‟пряникˮ не завжди примушує людину працювати старанніше. Цей факт змусив фахівців у галузі управління шукати нові рішення проблеми мотивації у психологічному аспекті.

Яскравим представником застосування в управлінні психологічних мотивів був Е.Мейо. Видатні експерименти Е.Мейо, що проводилися у 1927 р. на заводах “Уеєстерн Електрик” у Хоторні, відзначили саме той момент в історії керування, коли почали враховуватися інтереси робітників. Ці експерименти відкрили новий напрямок у теорії керування, який акцентує увагу на людському аспекті ефективності роботи.

У своїх роботах Е.Мейо наголошував на необхідності врахування психології людини, її психологічних особливостей.

На початку XX століття знання галузі психології не були пов’язані з проблемами трудової діяльності, а визнання людського фактора існуючими школами в галузі управління обмежувалося такими питаннями, як наявність матеріальної зацікавленості та встановлення формальних відносин супідрядності; наявність заробітної плати.

Експеримент, який провів Е.Мейо, був спрямований на визначення впливу умов роботи працівників на продуктивність їх праці. Результати експерименту виявилися настільки новими й незвичайними для того часу, що ознаменували початок нового напрямку в науці менеджменту.

У дослідженні брали участь дві групи працівників. Після проведення ретельного спостереження, асистенти Мейо виявили, що незалежно від характеру змін щодо умов роботи (зміни періоду відпочинку, збільшення світла, зменшення світла та т. ін.), ці зміни завжди впливали на підвищення продуктивності праці як в експериментальній, так і в контрольній групах.

Унаслідок незвичайних результатів піддослідним було запропоновано зробити докладні інтерв’ю.

У підсумку дійшли таких висновків:

1. Піддослідним у приміщенні для експерименту було комфортно.

2. Запропонований новий вид контролю упродовж експерименту дозволяв випробуваним працювати вільно, без остраху.

3. Піддослідні усвідомлювали, що беруть участь у важливому і цікавому дослідженні.

4. Виявилося, що випробувані здружилися між собою.

Мейо зробив відкриття, що пізніше було названо як ефект Хоторна, а саме: особливе ставлення, навіть погане, завдяки людському фактору може мати позитивні результати. У процесі експерименту він виявив, що продуктивність праці є функцією робочих установок. Завдяки увазі, яка приділялась працівникам, вони відчували значущість свого статусу.

Після проведеного дослідження Мейо зазначив про необхідність гуманного і поважного ставлення до працівників, як умови їх ефективної праці.

Дослідження, яке здійснив Е.Мейо, свідчать про те, що:

1. Ефективними стимулами для людини є не тільки гроші, а й соціальні та психологічні потреби.

2. У робочій групі важливою є не тільки організація виконуваної роботи, а й соціально-психологічна взаємодія працівників.

3. У будь-якому правильному плануванні управління не слід ігнорувати людський фактор.

Функція мотивації ґрунтується на існуючій теорії мотивації. Загальна теорія мотивації вивчає потреби, мотиви і пов’язану з ними винагороду.

В основі мотивів лежить потреба. Потреба відчувається людиною, коли пробуджує у ній спонукання.

Спонукання − це відчуття недоліку у чомусь, що має певну спрямованість. Воно є поведінковим проявом потреби і сконцентровано на досягнення мети. Цілі в цьому сенсі − це щось, що усвідомлюється як засіб задоволення потреб. За умови досягнення людиною такої мети, її потреба стає задоволеною, частково задоволеною або незадоволеною (рис. 5.1.).

Потреби (недолік у чомусь)

Спонукання або мотиви

Поведінка (дія)

L t1UKDXHTtVBSKC5JzEtJzMnPS7VVqkwtVrK34+UCAAAA//8DAFBLAwQUAAYACAAAACEAYcqTb8AA AADbAAAADwAAAGRycy9kb3ducmV2LnhtbERPTYvCMBC9L/gfwgje1lTBjVuNIoKgx3UV9jg2Y1ts JiWJWv+9EYS9zeN9znzZ2UbcyIfasYbRMANBXDhTc6nh8Lv5nIIIEdlg45g0PCjActH7mGNu3J1/ 6LaPpUghHHLUUMXY5lKGoiKLYeha4sSdnbcYE/SlNB7vKdw2cpxlX9JizamhwpbWFRWX/dVqOK5V 4U/qeDqo3fTyN/pW7jFRWg/63WoGIlIX/8Vv99ak+WN4/ZIOkIsnAAAA//8DAFBLAQItABQABgAI AAAAIQDw94q7/QAAAOIBAAATAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAABbQ29udGVudF9UeXBlc10ueG1sUEsB Ai0AFAAGAAgAAAAhADHdX2HSAAAAjwEAAAsAAAAAAAAAAAAAAAAALgEAAF9yZWxzLy5yZWxzUEsB Ai0AFAAGAAgAAAAhADMvBZ5BAAAAOQAAABAAAAAAAAAAAAAAAAAAKQIAAGRycy9zaGFwZXhtbC54 bWxQSwECLQAUAAYACAAAACEAYcqTb8AAAADbAAAADwAAAAAAAAAAAAAAAACYAgAAZHJzL2Rvd25y ZXYueG1sUEsFBgAAAAAEAAQA9QAAAIUDAAAAAA== " fillcolor="#f2f2f2 [3052]" strokeweight="3pt">

Мета

Результат задоволення потреб: 1. Задоволення 2. Часткове задоволення 3. Відсутність задоволення

Рис. 5.1. Модель мотивації поведінки через споживання

Потреби класифікуються на первинні і вторинні.

Первинні потреби є за своєю природою фізіологічними і зазвичай, природженими (наприклад, потреба в їжі, воді, потреба дихати, спати та т. ін.).

Вторинні потреби за природою є психологічними (наприклад, потреба в успіху, пошані, владі, прихильності і потреба у приналежності комусь або чомусь).

Первинні потреби закладені генетично, а вторинні зазвичай усвідомлюються з досвідом. Оскільки люди мають різний набутий досвід, вторинні потреби розрізняються більш, ніж первинні.

Винагорода − це усе, що людина вважає цінною для себе. Будь-який керівник має справу з двома головними типами винагород − внутрішньою і зовнішньою.

Внутрішня винагорода − це все те, що дає сама робота (досягнення результату, зміст і значущість роботи, спілкування в процесі робіт, самоповага та т. ін.). Найбільш простим способом забезпечення внутрішньої винагороди є створення відповідних умов роботи і точне встановлення завдання.

Зовнішня винагорода виникає не у процесі роботи, а надається організацією (заробітна плата, просування по службі, символи службового статусу і престижу, похвали та визнання).

Для того, щоб визначити в яких пропорціях треба застосовувати внутрішні і зовнішні винагороди з метою мотивації, керівництво повинне встановити які потреби мають його працівники.

На сьогодні керівники розуміють, що мотивація, тобто створення спонукання до дій, є складовою системи потреб, які постійно змінюються.

Мотивація може бути внутрішньою (ставлення до справи, моральні зобов’язання) і зовнішньою (дії інших людей, можливості, що надаються).

На основі внутрішньої мотивації люди діють спокійніше, швидше, добросовісніше, витрачають менше сил, краще засвоюють завдання і знання. Отже, досягти бажаного рівня результативності поведінки можна двома шляхами:

· підібрати людину з заданим рівнем внутрішньої мотивації;

· скористатися зовнішньою мотивацією за допомогою стимулів.

Стимули покликані забезпечити цілеспрямовану поведінку людини шляхом обмеження або розширення її можливостей задовольняти потреби сьогодення та майбутнього.

За змістом стимули розрізняються на економічні і неекономічні.

Суть економічних стимулів полягає у тому, що люди в результаті виконання вимог, що висуваються до них, отримують певні вигоди, що підвищують їх добробут. Економічні стимули відносяться до усіх тих потреб, які задовольняються за допомогою благ і послуг, що мають ціну. Вони можуть бути прямими (грошовий дохід) або непрямими, що забезпечують отримання прямих (додатковий вільний час, що дозволяє працювати в іншому місці).

Суто економічний підхід є неспроможним. Досвід показує, що принцип максимізації власної вигоди не можна абсолютизувати − проти нього працюють: ефект насичення потреб (навіть престижне споживання цікавить людину лише до певних меж); прагнення до добродійності; суб’єктивне сприйняття корисності матеріальних благ (зокрема грошей); вплив оточення.

Неекономічні стимули розподіляють на організаційні і моральні. Позитивно впливають на мотивацію, наприклад: інформування про успіхи, планування професійного розвитку і кар’єри; регулярна оцінка, просування по службі.

Чіткої грані між економічними і неекономічними стимулами не існує, і на практиці вони тісно переплетені, обумовлюють один одного, а іноді є нерозривними. Наприклад, підвищення у посади і пов’язане з цим зростання грошової винагороди надають не лише можливість придбання додаткових матеріальних благ, а й популярність, пошану.

Співвідношення різних мотивів, що впливають на поведінку людей, утворюють мотиваційну структуру, яка є досить стабільною, але піддається цілеспрямованому формуванню, наприклад у процесі виховання. У кожної людини вона є індивідуальною і обумовлюється безліччю чинників: досягнутим рівнем добробуту, соціальним статусом, класифікацією, посадою, цінностями.

Туризм вже давно став насущною необхідністю і невід’ємною частиною життя людини. Рано чи пізно вона відчуває потребу відправитися у подорож. Прагнення людини до різноманітності вражень набуває чітких контурів, коли вона вирішує провести вільний час зовні дома, розраховуючи у процесі зміни місць зняти нервову напругу і втому, породжену працею.

Чим людина керується при виборі поїздки, місця туристського призначення, характеру діяльності під час подорожі? Що примушує її зробити так, а не інакше?

Одним з ключових моментів, що дають можливість відповісти на ці питання, є мотивація подорожі і вибору туристського продукту.

Туристська мотивація може бути визначена як спонукання людини, спрямовані на задоволення рекреаційних потреб, залежно від її індивідуальних фізіологічних і психологічних особливостей, системи поглядів, цінностей, схильностей та освіти.

У світі налічується понад 300 видів і підвидів подорожі, які постійно доповнюються новими різновидами, здатними задовольнити найрізноманітніші бажання та потреби туриста.

Туристська поїздка має в основі мотивацію, яка є одним з найважливіших чинників ухвалення рішення про подорож і вибір туристського продукту та його складових елементів.

Мотивація вибору туристської подорожі (час, тривалість, напрям, вид, витрати, характер діяльності) є найважливішою характеристикою, що впливає на поведінкові ініціативи туриста при плануванні ним відпочинку, виборі, придбанні і звершенні туру.

Туристські мотиви − це найважливіші складові елементи системи туристської діяльності, які можна розглядати як визначальні компоненти попиту, основу вибору поїздки і програми відпочинку.

Мотиви людини певною мірою формують її поведінку як покупця і споживача товарів та послуг, особливо в туризмі. Не існує такого продукту, який може бути реалізований на ринку, якщо він не вироблений відповідно до споживчого попиту. Адресність туристського продукту є запорукою його продажу.

Розуміння мотивів потенційного туриста має величезне значення при плануванні, формуванні і організації процесу реалізації туристського продукту. Це дає можливість виробляти і пропонувати на ринок той туристський продукт, який найбільшою мірою відповідає споживчим очікуванням.

Туристська мотивація − це та необхідна база, на якій повинна будуватися ефективна система планування, розробки і реалізації туристського продукту.

Мотивів, якими керується турист, багато. Причому у туриста завжди присутня ціла гамма спонукальних мотивів, з яких лише визначені можуть мати суттєву значущість і впливати на механізм і результат ухвалення остаточного рішення. Проте будь-який мотив у певній ситуації під впливом певних обставин здатний впливати на поведінку споживача у процесі прийняття ним рішення про подорож і вибір турпродукту.

Нерідко туристська програма змінюється під впливом не основних, а побічних мотивів. Наприклад, людина, що відправилася на відпочинок до певного місця, іноді відвідує інші цікаві місця і пам’ятки, пояснюючи свій вчинок таким мотиваційним результатом: ‟Мовляв, коли я ще тут побуваю? Потрібно усе побачитиˮ. Мотиви обумовлюють вдосконалення, розвиток і впровадження нових туристських програм.

Активна і закономірна участь різних підприємств та організацій у процесі розвитку туризму викликає насущну необхідність не лише виявлення, вивчення і розуміння туристських мотивів, а й використання та посилення до них професійної уваги.

Розуміння туристських мотивів дозволяє забезпечувати відповідність попиту і пропозиції, результатом чого має бути підвищення конкурентоспроможності підприємства за рахунок задоволення потреб туриста в конкретному туристському продукті.

Виявлення, знання і використання туристських мотивів повинні стати найважливішою стратегією туристського підприємства, орієнтованою на визначення ринкових потреб і створення таких видів турпродукту, які віддзеркалюють вимоги певних сегментів ринків.

Туристські мотиви як визначальний компонент попиту мають бути покладені в основу діяльності турфірми з розрахунком, що туристський продукт зможе забезпечувати туристський попит. При цьому важливим є двоєдиний і взаємодоповнюючий підхід: з одного боку, ретельне, усебічне вивчення і використання мотивів споживача, орієнтація на них виробництва, адресність турпродукту; з іншого − активна дія щодо існуючих мотивів та їх формування.

Первинна відмінність туристських мотивів зумовлює не лише рішення про подорож і вибір конкретного туристського продукту, а й численні можливості появи і розвитку нових місць туристського призначення, а також нових форм та видів туризму.

Чітке знання того, що саме спонукає людину до подорожі і вибору конкретної поїздки, є запорукою успішного просування туристського напряму.

Таким чином, актуальність і практична значущість мотиваційних аспектів в туризмі є очевидними. Розуміння, знання і використання туристських мотивів, що впливають на вибір конкретного туристського продукту і ухвалення рішення про подорож, можуть стати запорукою успішного функціонування туристського підприємства, просування та популяризації туристського напряму. Виявивши мотиви, можна реалізовувати ефективні прийоми щодо сприяння залучення туриста і надання йому статусу постійного, що впливає на характер і об’єм попиту і збуту.

Дата добавления: 2014-01-04