Рослинна клітина. Клітинна теорія та сучасні уявлення про будову клітини

ВИСНОВОК

Значення ботаніки для фармації й медицини.

ВИСНОВОК

до третього питання:

Ботаніка вирішує багато питань для розвитку галузей народного господарства; має науково-практичний зв’язок з фармацевтичними дисциплінами: фармакогнозією, технологією ліків, фармакологією, ОЕФ.

Рослини синтезують величезну різноманітність речовин, які є практично невичерпним джерелом нових сполук. Близько 30% усіх медичних препаратів в Україні виготовляють із лікарської рослинної сировини, що включає дикорослі та культивовані рослини. В США до складу 25% усіх рецептур входить принаймні один компонент рослинного походження. В інших країнах цей показник близький до названого. Це визначає цілий комплекс проблем, пов’язаних зі збором і використанням рослин. Фармацевт повинен кваліфіковано вирішувати їх. Однією з основних задач ботаніки є: виявлення нових рослин, у яких синтезуються лікарські речовини, вивчення видів, котрі здавна застосовуються в народній медичній практиці, інтенсивне загальне вивчення дикорослої флори при зберіганні перспективних видів у насінних банках, у культурі або в заповідниках. Науковці вважають, що протягом найближчих 50 років можуть вимерти 15 – 20% загальної кількості рослин (приблизно 40 000 видів).

За допомогою досягнень генної інженерії уже зараз можна одержати ознаки, що цікавлять дослідника, значно швидше, ніж при звичайній гібридизації.

до четвертого питання:

Вивчення лікарських рослин допомагає розвивати таку галузь медицинм як фармація для створення нових лікарських препаратів з ЛРС, для удосконалення методів лікування.

Клітина — найменша структурна одиниця всього живого, яка лежить в основі будови й розвитку рослинних і тваринних організмів. У ній відбуваються всі життєві процеси організму.

Клітина отримала свою назву завдяки відомому англійсько­му фізику Р. Гуку (середина XVII ст.), який, розглядаючи під мік­роскопом корок, побачив, що він складається з окремих комі­рок, які вчений назвав клітинами.

Дослідження Р. Гука увійшли до книги "Мікрографія" (1665), яка започаткувала існування клітинної теорії.

Дослідження Р. Гука продовжили інші вчені. Англійський ботанік Н. Грю (1641 — 1711) та італійський ботанік М. Мальпі-гі (1628—1694) майже одночасно довели, що всі рослини мають клітинну будову, а клітини — різноманітні форму та функції. Спочатку вчені звертали увагу лише на форму клітинної оболон­ки, пізніше почали вивчати структурні елементи клітини. А. Ле-венгук побачив кристалічні включення. У 1840 р. чеський дослід­ник Пуркіньє ввів у біологію термін "протоплазма", у 1831 р. Р. Броун виявив у клітинах ядро. X. Моль у 1846 р. розмежував поняття "протоплазма" і "клітинний сік".

Пізніше було виявлено та описано мітохондрії, пластиди, ри­босоми та інші органели клітини. Спочатку структурні компо­ненти клітини вивчали за допомогою світлових мікроскопів, а останнім часом електронних.

Завдяки відкриттям багатьох учених було встановлено, що свій еволюційний шлях тварини та рослини пройшли в тісному взаємозв'язку з ускладненням процесів обміну від неклітинних організмів до багатоклітинних.

Нині, залежно від складності будови та морфології, організ­ми поділяють на одноклітинні (ціанобактерії), колоніальні (воль­вокс) і багатоклітинні (інші вищі та нижчі рослини), прокаріоти (від лат. pro — уперед і грец. кагуоп — ядро) та еукаріоти (від грец. еи — добре і кагуоп — ядро).

Рослинна клітина відрізняється від тваринної тим, що вона має целюлозну оболонку, пластиди, вакуолю з клітинним соком, не має органел виділення, нерухома, виняток становлять статеві клітини нижчих і вищих спорових рослин (рухомі і не мають целюлозної оболонки). Усі компоненти живої клітини (органе-ли) об'єднані в систему, яку називають протопластом (від грец. protos — перший і plastos — утворений). Клітинна оболонка і ва­куолі є похідними протопласта.

Дата добавления: 2014-01-04