Збір і регенерація спрацьованих нафтопродуктів

Аналіз витрат ПМ і ЕМ

Основи раціонального, економного та безпечного використання ПМ і ЕМ

1. Аналіз витрат ПМ і ЕМ.

2. Збір і регенерація спрацьованих нафтопродуктів.

3. Вимоги ТБ, виробничої санітарії та пожежної безпеки під час роботи з ПМ і ЕМ.

4. Засоби пожежогасіння.

5. Профілактика отруєнь і долікарська допомога.

6. Відповідальність за порушення вимог правил безпеки.

Завдання по зниженню споживання сировинних ресурсів краї­ни та попередження забруднення навколишнього середовища ви­суває нагальну вимогу забезпечити найбільш повне збирання і повторне використання відпрацьованих нафтопродуктів.

Відпрацьований нафтопродукт — це нафтопродукт, на-працювання якого досягло встановленого для нього терміну і який втратив у процесі експлуатації показники якості, встановлені нормативно-технічною документацією, або ж став непридатним для використання за прямим призначенням.

Збиранню підлягають: після відпрацювання встановленого для них строку або зни­ження їх якості в процесі експлуатації машин;

—нафтові рідини (бензин, гас, дизельне паливо тощо), які вико­ристовують для очищення деталей сільськогосподарської техніки тощо;

—суміші нафти і нафтопродуктів, що утворились при зачи­щенні резервуарів, трубопроводів, автомобільних і залізничних цистерн та іншого обладнання; а також які з'являються в процесі експлуатації очисних споруд.

Основні вимоги до відпрацьованих нафтопродуктів рег­ламентовані ГОСТ 21046-86. Стандарт встановлює три групи відпрацьованих нафтопродуктів (табл. 6.10).

ОМВ — оливи моторні відпрацьовані. До них належать автотракторні і авіаційні оливи, в тому числі моторні оливи, які використовувались у трансмісіях і гідросистемах.

0/5 — оливи індустріальні відпрацьовані. Сюди належать індустріальні оливи, в тому числі виділені з відпрацьованих нафтових емульсій, а також турбінні, компресорні, гідравлічні, вакуумні, трансформаторні, приладові, конденсаторні, кабельні і технологічні.

СНВ — суміш відпрацьованих нафтопродуктів, в тому числі нафтопродукти, які застосовувались при очищенні деталей; трансмісійні, осьові оливи і оливи, що не відповідають вимо­гам груп ОМВ і ОІВ за в'язкістю і температурою спалаху; газо­вий конденсат, суміш нафти і нафтопродуктів, зібрані під час зачищення резервуарів, трубопроводів, цистерн тощо.

Регенерація. Для видалення продуктів окислення (смоли, ас­фальтени, карбени, карбощи, сажа, кислі продукти) і приса­док застосовують процеси сірчанокислотної очистки з наступною нейтралізацією продукту, що регенерується, вапном. Для відокремлення кислого гудрону застосовують методи фільтрації. Під час подальшої вакуумної перегонки згаданий продукт поділяють на 2-3 малов'язких і середньов'язких дистиляти. їх адсорбційна очистка з використання відбільних глин і стабілізація дозволяють одержувати продукт, готовий для подальшого використання. Серед­ній вихід регенерованої оливи з відпрацьованої становить 70-80 %. Для регенерації відпрацьованих моторних олив призначе­на установка УРМ-100, а для відновлення відпрацьованих індустріальних, турбінних і трансформаторних олив — УР-1000. Вакуумно-адсорбційна установка УРТМ-200 призначена для регенерації і вакуумної сушки трансформаторної оливи, а ус­тановка УРИМ-45 — для регенерації невеликої кількості відпрацьованих індустріальних олив.

Регенеровані оливи в позначенні містять букву (р). присадками, які задовольняють вимоги олив певних груп, ви­користовуються нарівні зі свіжими, а без присадок — в суміші зі свіжими у співвідношенні 1:4. Моторні оливи для тихохідних дизелів за прямим призначенням в суміші зі свіжими у співвідно­шенні 1:3.

Дата добавления: 2014-01-04