Типи взаємовідношень між популяціями

Народжуваність і смертність.

Чисельність і густота популяцій.

Демекологія – екологія популяцій: основні характеристики. Структура популяцій.

План.

Екологія популяцій.

Література:

1. Г.О.Білявський, Р.С.Фурдуй, І.Ю.Костіков. Основи екології. – К.: “Либідь”,2004, с. 72-82

2. Г.О. Білявський, Л.І.Бутченко, В.М.Навроцький. Основи екології. –К., вид. “Лібра”, 2002, с.34-60.

3. А.Ф.Потіш, В.Г.Медвідь, О.Г.Гвоздецький. Екологія: основи теорії і практикум. Навч. Посібн.-.Львів.”Новий Світ-2000”.2003, с.129-154

Ознайомлення із змістом цього розділу дасть вам змогу дізнатися про те:

· що таке популяція,

· які основні її характеристики,

· як регулюється взаємозв’язне між особинами популяцій,

· як людина може впливати на популяції, змінюючи їх властивості.

1. Демекологія – екологія популяцій: основні характеристики. Структура популяцій.

У 30-х роках минулого століття сформувалась нова галузь екологічної науки – наука що вивчає стосунки в надорганізмовій системі, або демекологія. Засновником її став англійський учений І. Ельтон. У своїй книзі “Екологія тварин (1927) він перевів увагу з окремого організму на популяцію організмів як одиницю, яку слід вивчати самостійно, оскільки на цьому рівні виявляються особливості екологічних адаптацій і регуляцій.

Популяція (англ. популяціон – населення) – це сукупність особин одного виду, здатна до самовідновлення і відмежована від інших аналогічних сукупностей цього самого виду екологічними (включно з часовими й просторовими) чи біологічними бар’єрами, що ускладнює обмін генетичною інформацією. Термін “популяція” запозичений В. Іогансеном у 1905 р. з демографії.

Популяції мають не лише основні ознаки виду, а й певні особливості будови окремих особин та пристосованість до специфічних місцевих умов ареалу даного виду.

Стабільність популяції залежить від процесів всередині неї і в сусідніх популяціях. З урахуванням цього виділяють популяції:

1) незалежні – мають досить високий розмноження, завдяки чому постійно оновлюються без надходження представників видів із зовні,

2) напівзалежні – можуть існувати тільки в результаті розмноження власних особин при незначній чисельність, проте інколи можливе надходження в них особин із зовні, що сприяє поліпшенню популяції,

3) залежні – розмноження всередині таких популяцій не компенсує втрат, тому вони можуть існувати лише при надходженні особин із сусідніх популяцій,

4) псевдопопуляції – утворюються внаслідок міграції особин із сусідніх популяцій.

Характерними для популяцій кожного виду є: 1) вікова і статева структури, 2) чисельність, 3) густота розселення, 4) темпи приросту.

Структура популяці ї - це склад її за статево-віковими, генетичними, фенотиповими та іншими ознаками. Структура популяції є однією з ознак популяції.

Виявлення структурних елементів популяції дало змогу більш чітко формувати сучасні уявлення про популяцію. Крім того виділення структурних елементів популяції дає змогу проводити більш ефективний аналіз стану популяцій того чи іншого виду. Особливо це стосується видів, які перебувають у стані волі, але експлуатуються людиною.

Просторова структура - закономірне розміщення особин даної популяції в просторі в певний період часу існування популяції. Аналіз будь-якої популяції показує, що особини розміщуються по-різному.

Розподіл особин популяції може бути:

· випадковим – в природі зустрічаються дуже рідко, тільки в тих випадках, коли середовище однорідне, а організми не намагаються об’єднатися в групи,

· рівномірним – розподіл може зустрічатись там, де між особинами дуже сильна конкуренція або існує антагонізм, який сприяє рівномірному розподілу в просторі,

· груповим – якщо особини в популяції намагаються утворити групи певного розміру. Такий розподіл зустрічається досить часто при утворенні пар, скупчень.

Скупчення виникають:

· як наслідок змін умов середовища,

· як реакція на добові та сезонні зміни погоди,

· у зв’язку з процесом розмноження.

Будь-яке з таких скупчень має велике біологічне значення. У особин, які об’єднуються у певну групу, у порівнянні з одинокими особинами, спостерігається зниження смертності завдяки здатності групи протидіяти несприятливим умовам середовища.

Вікова структура - закономірне співвідношення різних вікових груп популяцій.

Порушення вікової структури веде до зниження репродуктивних властивостей популяції як наслідок - зниження чисельності. Нехтування віковою структурною популяції веде до деструктивних змін системи (ерозії, зсуви, міграції тощо).

Статева структура -закономірний розподіл особин даної групи.

Загалом, вік особини популяції можна розділити на три періоди: до - репродуктивний, репродуктивний, пост репродуктивний.

Ієрархічна структура -проявляється у ступені домінантності особини та функціональних обов’язках, які виконує дана особина.

Ієрархія популяції проявляється у формі організації популяції: поодинокий спосіб життя, сімейний спосіб життя, зграя, стадо, колонія, прайд.

Знання про структуру популяцій є основою раціонального природокористування. Контроль за віковими, статевими, ієрархічними показниками популяцій в природі дозволяє експлуатувати природній ресурс без істотних змін чисельності особин. На жаль, слід відмітити, що в багатьох випадках аналіз структури популяції виду є поверховим і, як наслідок, іде пере використання і послідуюче пригнічення популяції та реконструкція системи, складовим елементом якого і є популяція.

2. Чисельність і густота популяцій

Визначення чисельності (кількості особин) популяцій має велике значення для їх природного чи спрямованого репродукування. Для цього потрібні дані про вплив факторів середовища на розмноження і виживання організмів даного виду, забезпеченість ресурсами тощо.

У природній системі існує така кількість особин у популяціях, яка найбільшою мірою відповідає потребам їх відтворення.

Повний перелік видів організмів здійснюють періодично. Він є підставою для оцінки стану цих видів, а інформація про коливання чисельності популяцій потрібна для розробки заходів щодо оптимального її використання. Відомо, що популяції, чисельність яких є незначною більш екологічно уразливі.

Для порівняння чисельності популяцій або характеристики змін усередині їх протягом певного відрізка часу використовують показник густоти популяції - кількості особин на певній території (великих тварин – на 20 тис. га, ґрунтових хребетних – на 1 м²). Цей показник є особливо важливим, коли неможливо зробити повний перелік особин або коли межі популяції нечітко визначені.

Густота популяцій може збільшуватись або зменшуватись. Такі зміни, тобто її динаміка, відображують складні взаємозв’язки між різними групами рослин і тварин, бо вони є біотичними факторами відносно один одного. Густота популяцій залежить також і від абіотичних факторів. Розрізнюють максимальну й мінімальну густоту популяцій. Максимальною є пустота, більшу за яку екосистема даної території вже не може підтримувати, а мінімального – найменша кількість популяції неможливе. Для кожного виду існують оптимальні межі густоти його популяції.

Чисельність популяцій не буває сталою, а варіює в певних межах. Динаміку її слід знати, щоб регулювати розвиток популяції, запобігати можливим небажаним впливам на неї.

Періодичні коливання чисельності популяції залежать як від факторів середовища, так і від особливостей самої популяції. У деяких видів тварин спостерігається природна періодичність коливання чисельності, коли значне збільшення кількості особин чергується із спадом їх розмноження. Період у розвитку популяції, коли кількість її особин практично не змінюється, називається фазою рівноваги.

За динамічними змінами популяцій розрізняють такі типи їх чисельності:

· показників. Його І фаза характеризується збільшенням чисельності популяцій за геометричною прогресією. Після максимуму кількість особин дуже знижується. Тривалість повного циклу розмноження залежить від біологічних особливостей виду,

· гіперболічні. Трапляються в популяціях, які щойно заселили нове місце за ресурсами живлення. Після істотного збільшення популяції у неї настає фаза рівноваги,

· стабільний. Характерний для популяцій, які перебувають у талих умовах існування і мають досконалі регуляційні механізми. В природі буває рідко.

Взаємозв’язок між організмами і факторами середовища визначає чисельність організмів у той чи інший момент як рівнодійну усіх факторів середовища. Але навіть якби умови середовища залишалися незмінними, чисельність популяцій не була б сталою через певні генетичні закономірності.

Стан динаміки популяцій відображує відповідність вимог особин реальним умовам середовища.

Серед поширених екологічних явищ, що впливають на чисельність природних популяцій важливу роль відіграють міграції (переселення). Вони можуть відбуватись на території популяції (інвазії), або їх межами. Екологи поділяють усі міграції тварин на періодичній неперіодичні. Класичний і всім відомий приклад періодичних міграцій – осінні й весінні перельоти птахів.

Неперіодичні міграції виникають внаслідок катастроф.

Проте значно частіше причиною міграції тварин може бути зміна факторів або збіг несприятливих обставин. Інколи в нових умовах популяції знаходять винятково сприятливі для свого розвитку умови, і тоді швидке розмноження виду може набути характеру катастрофи.

Дата добавления: 2014-01-04