Порівняльна характеристика екологічного впливу ТЕС, ГЕС, АЕС

Виробництво електроенергії в Україні забезпечується на 46,9% АЕС, на 11,2% – ГЕС; на 39,1% - ТЕС.

Вплив на довкілля ТЕС. Виробництво енергії на ТЕС супроводжується виділенням великої кількості теплоти, тому такі станції, як правило, будуються поблизу міст і промислових центрів та використання (утилізації) цієї теплоти. Зважаючи на обмеженість світових запасів мінерального палива, вчені й технологи продовжують працювати над поліпшенням параметрів енергоблоків, підвищенням їхніх коефіцієнтів корисної дії (ККД), що забезпечує ощадливе витрачання палива. Подальше зростання потужності блоків можливе в разі запровадження так званих кріогенних генераторів, які охолоджуються зрідженим гелієм.

Спалювання мінерального палива супроводжується сильними забрудненнями довкілля. Розглянемо головні з них.

Забруднення атмосфери газовими й пиловими викидами. Під час спалювання вуглеводневого палива в топках ТЕС, а також у двигунах внутрішнього згорання виділяється вуглекислий газ, концентрація якого в атмосфері збільшується приблизно на 0,25% за рік.

Це спричинює розігрівання атмосфери за рахунок парникового ефекту. З труб ТЕС і вихлопних труб автомобілів у атмосферу викидаються також оксиди сірки й азоту, внаслідок чого випадають кислотні дощі. Атмосфера забруднюється й дрібними твердими частинками золи, шлаку, не повністю згорілого палива (сажа).

Радіоактивне забруднення. У викопному вугілля й пустих породах містяться домішки природних радіоактивних елементів. Після спалювання вугілля ці елементи концентруються в частинках золи, яка виявляється більш радіоактивною, ніж вугілля й пусті породи. Таким чином відбувається радіоактивне забруднення атмосфери й земної поверхні.

Забруднення земної поверхні відвалами шлаків і кар’єрами. Після спалювання в токах ТЕС вугілля залишається багато твердих відходів (шлаку, золи). Вони забирають великі площі землі, забруднюють підземні і поверхневі води шкідливими речовинами. Ще більші ділянки землі порушуються величезними вугільними кар’єрами. Так, шлакові відвали і терикони пустих порід займають велику площу, яка щороку збільшується.

Вплив на довкілля АЕС. У 26 країнах світу експлуатується 416 ядерних енергоблоків, які виробляють близько 16% всієї електроенергії.

Сьогодні доведено, що вартість „атомного” кіловата енергії втричі дорожча, ніж ”газового” й удвоє, ніж „вугільного”. Найголовніше ж полягає в тому, що атомна енергетика настільки згубно впливає на біосферу, а потенційна небезпека аварії на АЕС така велика, що обстоювати цей спосіб добування енергії недопустимо і аморально.

Паливно-енергетичний цикл АЕС передбачає видобування уранової руди й вилучення з неї урану, переробку цієї сировини на ядерне паливо (збагачення урану), використання палива в ядерних реакторах, хімічну регенерацію відпрацьованого палива, обробку й поховання радіоактивних відходів. Усі ці операції супроводжуються небезпечним радіоактивним забрудненням природного середовища.

Забруднення починається на стадії видобування сировини, кількість радіоактивних відходів зростає на стадії збагачення уранової руди, з якої виготовляють твели – спеціальні елементи, що виділяють тепло, котрі надходять потім на АЕС. Лише в США наприкінці минулого століття нагромадилося близько 12 тис. т таких відпрацьованих твелів, а на початку ХХ1 століття до них додалося ще 40 тис. т цього пекельного матеріалу.

Радіація має дуже негативну особливість: усе, що контактує з радіоактивною речовиною саме стає радіоактивним, а, отже, небезпечним. Сказане цілком стосується й самих АЕС. Через 25-30 років експлуатації все їхнє обладнання, апаратура, місткості, приміщення, транспортні засоби тощо, стають настільки радіоактивними, що їх необхідно демонтувати й поховати на сотню років. Для поховання лише одного реактора потрібно близько 40 га землі.

Досвід переконливо свідчить, що однією з основних проблем, пов’язаних з використанням атомної енергії, є поховання ядерних відходів. Ця проблема з часом стає гострішою й з регіональної переростає в глобальну.

АЕС виробляють сотні видів радіоактивних речовин, яких раніше не було в біосфері, й до яких живі істоти не пристосовані.

Нагромадження в природі невластивих для неї радіоактивних речовин украй шкідливо діє на біосферу.

До сказаного слід додати, що АЕС спричинюють також велике теплове забруднення, особливо гідросфери. Лише мала частина теплоти, що виділяється під час роботи реакторів, може бути утилізована й перетворена на електроенергію.

Термоядерна енергетика. У зв’язку з величезною потенціальною небезпекою АЕС для біосфери вчені та енергетики сьогодні покладають надії на інший спосіб добування енергії, а саме за допомогою термоядерних електростанцій (ТЯЕС). І хоча в світі поки що одна ТЯЕС, є переконання, що цей спосіб добування енергії стане основним у ХХ1 столітті.

На ТЯЕС енергія добуватиметься не за рахунок розщеплення ядер урану, а внаслідок злиття легких ядер ізотопів водню та утворення з них ядер гелію. Такі реакції живлять енергією Сонце й незлічену кількість інших зірок у Всесвіті.

Вплив на довкілля ГЕС. У наш час виробляють близько 20% електроенергії у світі. Порівняно з ТЕС і АЕС гідроелектростанції мають низку переваг:

· Вони зовсім не забруднюють атмосферу;

· Поліпшують умови роботи річкового транспорту;

· Працюючи в парі з ТЕС, беруть на себе навантаження під час максимального (пікового) споживання електроенергії;

· Агрегати ГЕС уводяться в дію дуже швидко, на відміну від агрегатів ТЕС.

Разом із цим ГЕС, особливо ті з них, що побудовані на рівнинних ріках, завдають шкоди довкіллю:

· Затоплення величезних площ родючих земель;

· У місцевостях, розташованих поблизу водосховищ, піднімається рівень ґрунтових вод, заболочується територія, виводяться із сівозмін великі площі землі;

· На водосховищах тривають обвали берегів, які на окремих ділянках відступили вже на сотні метрів.

Греблі перетворили Дніпро на низку застійних озер, що мають слабкий водообмін та погану самоочищуваність і стають уловлювачами промислових забруднень.

Дуже потерпають від гребель мешканці річок – планктон і риба. Риба не може проходити крізь греблі до місць своїх звичних нерестовищ, які до того ж стають непридатними для нересту через заглиблення. Багато риби і планктону гине в лопастях турбін. Водосховища, забруднені стоками, добривами, що змиваються з полів, улітку нерідко „цвітуть”, що спричинює масову загибель риби та інших мешканців водойм.

Тобто збитки і від ГЕС досить значні.

Дата добавления: 2014-01-04