Конструктивні особливості стержнів

По конструктивному виконанню стержні крім основної частини, яка оформляє поверхню відливки, мають опорні знакові частини (знаки), які безпосередньо стикаються з ливарною формою. У залежності від положення стержня у формі стержневі знаки підрозділяють на горизонтальні і вертикальні.

Для полегшення установки стержнів при зборці форм горизонтальні знаки роблять циліндричними або трапецієподібними (мал. 5, а), а вертикальні – конічними (мал. 5,6) або пірамідальними з кутом нахилу 5-10° для нижніх і 6-15 для верхніх знаків. При цьому верхній знак у порівнянні з нижнім має не тільки більший ухил, але і меншу висоту. Знаки повинні бути таких розмірів, щоб запобігти знімання поверхні знакових частин форм під впливом маси стержня і навантажень, які виникають при заливанні рідкого металу. Розміри стержневих знаків стандартизовані, їх визначають у залежності від габаритних розмірів стержня. Для полегшення установки стержнів у форму між поверхнями їхніх знакових частин передбачають необхідні зазори S (мал. 5,а, б). Краї знакових частин форм для запобігання їх від руйнування рекомендується округляти, а у випадку використання сирих форм при горизонтальних знаках робити протиобжимний пасок (мал. 6,а).

Для збору часток суміші, яка утворяться внаслідок тертя знакових частин форми і стержня при їхній зборці, у нижній знаковій частині форми рекомендується виконувати канавку (мал. 6,б), а для запобігання влучення рідкого металу у вентиляційні канали стержнів у сирих форм у верхній знаковій частині варто виконувати обтискне кільце (мал. 6,б) або у випадку горизонтального знаку –обтискне півкільце (мал. 6, а).

Для забезпечення строго завданого положення стержня у формі застосовують стержневі знаки з фіксаторами. Приклади фіксаторів, які запобігають зсув стержнів показані на мал. 7.

Зазори між поверхнями знакових частин форм і стержнів, радіуси округлення країв, розміри канавок протиобжимних пасків, обтискних кілець і півкілець, а також основні розміри фіксаторів стандартизований; їхній вибір здійснюється виходячи з розмірів стержневих знаків.

До елементів конструкції стержнів також відносять каркаси, вентиляційні канали і холодильники. Стержневі каркаси являють собою спеціальні металеві пристосування (мал. 8). Вони бувають литими (звичайно у виді рамок), дротовими, звареними, трубчастими і комбінованими.

Литі каркаси виготовляють з чавуна, дротові з низьковуглецевого сталевого дроту діаметр 3-8 мм. Зварені каркаси виготовляють зі сталевого чи прутка куточка, з водопровідних сталевих труб. Застосування каркасів (мал. 9) підвищує міцність і твердість стержнів, полегшує їхнє транспортування й установку у форми, особливо при використанні середніх і великих стержнів.

При зіткненні з рідким металом, що заливається, стержні, особливо внутрішні, швидко нагріваються до високих температур, що приводить до термічного розкладання низькотермостійких компонентів стержневої суміші, що супроводжує виділенням великої кількості газів.

Для виводу цих газів з метою захисту від них відливки в стержнях роблять вентиляційні канали (див. мал. 2). Ці канали виконують різними способами, наприклад накалюванням вентиляційними голками, прокладкою воскових ґнотів, які виплавляються, або порожніх капронових шнурів і т.д.

Для прискореного затвердіння окремих частин відливки у стержнях при необхідності встановлюють холодильники (мал. 10) у виді брусків або пластин з чавуна, сталі чи графіту, які заформовують у стержні (або форми) при їхньому виготовленні. Для запобігання приварювання зовнішніх холодильників до відливки їх фарбують протипригарними покриттями. Найбільш часто холодильники використовують для забезпечення прискореного затвердіння масивних місць відливок, для попередження утворення в них усадочних раковин.

Дата добавления: 2014-01-04