Внутрішні ризики, їх класифікація, характеристика

Важливу групу складають внутрішні ризики, які виникають в результаті господарської діяльності суб'єктів ринку і залежать від операцій, які ними проводяться. Підприємець може безпосередньо впливати на ці ризики і виникнення їх, як правило, залежить від діяльності самого підприємця.

Розуміння сутності і причин, які породжують внутрішні ризики, націлене на те, щоб досягти оптимального поєднання ризикованості і прибутковості підприємства (фірми), оскільки розмір можливого прибутку прямо пропорційний ризику.

До внутрішніх відносяться такі види ризиків:

• організаційні;

• ресурсні;

• технічні;

• технологічні;

• інноваційні;

• портфельні;

• кредитні.

Організаційний ризик - це ризик, пов'язаний з організаційно-правовою формою господарювання та особами, що мають істотну участь у капіталі фірми. Він обумовлений недоліками в організації роботи фірми, некомпетентністю керівників і менеджерів. Підприємець – це перш за все організатор, який вміє підібрати команду досвідчених і кваліфікованих менеджерів, фахівців конкретної сфери діяльності.

Ресурсний ризик – це ймовірність браку або відсутності окремих видів економічних ресурсів. Основними причинами його виникнення можуть бути:

- відсутність запасу надійності по ресурсах у разі зміни ситуації на ринку;

- брак робочої сили, кваліфікованих кадрів;

- зриви поставок сировини, матеріалів, устаткування;

- брак матеріалів;

- брак продукції в ситуації ринкових коливань попиту та ін.

Ефективна підприємницька діяльність, як правило, пов'язана з освоєнням нової техніки і технології, пошуком резервів, підвищенням інтенсивності виробництва. Проте впровадження нової техніки і технології веде до небезпеки техногенних катастроф, які заподіюють значний збиток природі, людям, виробництву. У даному випадку йдеться про технічний ризик.

Технічний ризик визначається ступенем організації виробництва, проведенням превентивних заходів (регулярної профілактики устаткування, заходів безпеки), можливістю проведення ремонту устаткування власними силами підприємницької фірми.

До технічних ризиків відносять:

- імовірність втрат внаслідок негативних результатів науково-дослідницьких робіт;

- імовірність втрат в результаті недосягнення запланованих технічних параметрів під час конструкторських і технологічних розробок;

- імовірність втрат в результаті низьких технологічних можливостей виробництва, що не дозволяє освоїти результати нових розробок;

- імовірність втрат в результаті виникнення при використовуванні нових технологій і продуктів побічних або відстрочених в часі прояву проблем;

- імовірність втрат у результаті збоїв і поломки устаткування тощо.

Технологічний ризик – це ризик того, що в результаті технологічних змін існуючі системи виробництва і збуту застаріють і тим самим зменшаться капітал фірми і її здатність одержувати прибуток.

Інноваційний ризик пов'язаний зімовірністю втрат, які виникають при вкладенні підприємницькою фірмою коштів у виробництво нових товарів і послуг, які, можливо, не знайдуть очікуваного попиту на ринку. Інноваційний ризик виникає при:

- впровадженні більш дешевого методу виробництва товару або послуги в порівнянні з тими, які вже використовуються. Подібні інвестиції приноситимуть підприємницькій фірмі тимчасовий надприбуток до тих пір, поки вона є єдиним володарем наданої технології і тоді вона стикається лише з одним видом ризику – можливою неправильною оцінкою попиту на товар, що виготовляється;

- створенні нового товару або послуги на старому устаткуванні. У цьому випадку до ризику неправильної оцінки попиту на новий товар або послугу додається ризик недостатньої якості товару або послуги, яка виникає у зв’язку з використовуванням застарілого устаткування;

- виробництві нового товару або послуги за допомогою нової техніки і технології. У даній ситуації інноваційний ризик включає ризик того, що новий товар або послуга може не знайти покупця; ризик невідповідності нового устаткування і технології необхідним вимогам для виробництва нового товару або послуги; ризик неможливості продажу створеного устаткування, якщо воно має вузьку сферу застосування і не підходить для виробництва іншої продукції.

Портфельний ризик – це імовірність втрати прибутковості по окремих типах цінних паперів, а також по всіх категоріях позик у зв'язку зі зміною (коливаннями) їх курсової вартості. Він пов'язаний з визначенням розміру і сфери вкладання інвестицій за наявності у підприємця (фірми) вільних грошових коштів.

Розрізняють портфельні ризики:

· систематичні;

· несистематичні (диверсифікаційні).

Систематичний ризик пов'язаний зі зміною цін на акції, їх прибутковістю, поточним і очікуваним відсотком по облігаціях, очікуваними розмірами дивідендів, що викликані загальноринковими коливаннями. Він обумовлений загальним станом економіки, дією таких чинників, як інфляція і дефляція, глобальні зміни в оподаткуванні, зміна грошової політики, зміна облікової ставки НБУ, відсоткових ставок по депозитах, кредитах в комерційних банках, а також військові дії, цивільні хвилювання та ін.

Несистематичний ризик пов'язаний з формуванням диверсифікованого портфеля цінних паперів, коли інвестор вкладає свій капітал в акції декількох компаній. У цьому випадку ефективність портфеля також залежатиме від курсових коливань, але вже усередненого курсу. Цей ризик обумовлений такими чинниками, як:

- наявність альтернативних сфер вкладення фінансових ресурсів;

- кон'юнктура товарних ринків;

- кон'юнктура фондового ринку;

- страйки та ін.

Залежно від обраної стратегії інвестування інвестиційний портфель може бути агресивним (високоризикованим), зваженим (поміркованим, або середньоризикованим) та консервативним (низькоризикованим).

Надана класифікація деякою мірою умовна, оскільки провести жорстку межу між окремими видами ризиків досить складно. Багато ризиків взаємозв'язані між собою, і зміни в одному з них викликають зміни в іншому, але всі вони впливають на результати діяльності підприємницької фірми і вимагають врахування для успішної діяльності цієї фірми.

Дата добавления: 2014-01-04