Ходове обладнання будівельної техніки

Силове обладнання будівельної техніки

Силове обладнання будівельної техніки – це двигуни внутрішнього згорання (ДВЗ) і електродвигуни змінного й постійного струму.

Двигуни внутрішнього згорання використовують в основному на самохідних машинах. Їх переваги: незалежність від зовнішніх джерел енергії і незначна маса, яка припадає на одиницю потужності. Серед недоліків: неможливість реверсування (зміна напряму обертання вала двигуна); невелика здатність до перевантажень, складність запуску взимку, порівняно короткий термін експлуатації, складність автоматизації, висока вартість експлуатації.

У двигунах внутрішнього згоряння теплова енергія спалюваного в суміші з повітрям палива перетворюється в механічну енергію колінчастого вала, який обертається. За видом споживаного палива і способом його запалювання розрізняють карбюраторні й дизельні двигуни. Перші працюють на бензині чи газі із запалюванням паливоповітряної суміші, яка приготовлена в карбюраторі, електричною іскрою, другі –на дизельному пальному. На будівельних машинах найчастіше застосовують дизельні двигуни як екологічніщі, вони мають відносно високий ККД (30-37%) та довговічність (6000 – 8000 год), працюють на дешевшому паливі. Їх недоліки: значна маса, труднощі із запуском узимку та висока чутливість до перевантажень.

Електродвигуни змінного і постійного струму застосовуються на переносних (ручних), стаціонарних, а також на багатьох пересувних машинах. Вони перетворюють електричну енергію у механічну. Основні переваги: висока економічність, можливість встановлення індивідуальних електродвигунів безпосередньо біля виконавчого робочого органу, що виключає застосування складних трансмісій, можливість дистанційного керування та автоматизації, постійна готовність до роботи, простота пуску та зручність керування. Недоліком є залежність від зовнішнього джерела енергії, тобто відсутність автономності.

Ходове обладнання призначене для передачі на опорну поверхню (ґрунт, дорожнє покриття, рейки) навантаження від машини і зовнішніх навантажень, які діють при роботі, а також для її пересування у межах робочої зони з об’єкта на об’єкт.

Це обладнання поєднує двигун, механізм пересування, опорну рама та підвіску. Ходове обладнання передає навантаження від машини на опорну поверхню і рухає машину. Механізм переміщення забезпечує привод ходового обладнання. Опорна рама через підвіски з’єднує основну раму з ходовою.

Розрізняють таке ходове обладнання: колісне, гусеничне та крокуюче. Вибір типу залежить від призначення та умов, у яких працює машина.

Колісне ходове обладнання буває двох типів – із жорсткими металевими та пневматичними колесами.

Ходові пристрої з жорсткими металевими колесами (рейкові) мають баштові, мостові, козлові й залізничні крани, ланцюгові й роторно-стрілові екскаватори та ін. Вони відзначаються простою конструкцією, незначними опорами переміщенню, можливістю сприйняття значних навантажень, але мають невелику маневреність і швидкість пересування, складне перебазування, додаткові витрати на влаштування та експлуатацію рейкових колій. Основні елементи рейкового ходового обладнання – переміщування по рейках, стальні колеса з гладким ободом із однією або двома ребордами.

Пневмоколісне ходове обладнання має невелику масу порівняно з гусеничним (10 – 12 % маси машини, а гусеничні – до 35%), менш енергоємне, економічніше, надійніше в експлуатації, дозволяє розвинути більшу швидкість. Як рушій використовується пневмоколеса. Основний елемент кожного пневмоколеса – накачана повітрям пружна гумова шина, змонтована на ободі.

Пневмоколісний рушій складається з ведучих коліс, обертовий рух яких перетворюється в поступальний рух машини. У більшості будівельних машин всі колеса ведучі. Кількість їх залежить від допустимого на кожне колесо навантаження, умов і режимів роботи машини, необхідних швидкостей її руху. Ходове обладнання будівельних машин найчастіше має від чотирьох до восьми однакових взаємозамінних коліс. Важлива характеристика колісних машин – колісна формула, що складається з двох цифр, які означають відповідно кількість усіх коліс і кількість ведучих (тягових). Наприклад, за колісною формулою 4*2 машина має чотири колеса, з них два – тягові.

Гусеничне ходове обладнання застосовують у будівельних машинах різного призначення, потужності й маси, оскільки має велику площу контакту з опорною поверхнею і незначний тиск на неї (0,04 – 0,1 МПа). Гусеничні машини характеризуються доброю прохідністю по розпушеному і дуже зволожуваному ґрунту й маневреністю, розвивають значні тягові зусилля. Проте швидкість гусеничних машин невелика, а їхній рух по дорогах з удосконаленим покриттям неможливий. Крім того гусеничний хід має значну масу, менші порівняно з пневмоколесними довговічність і надійність, низький ККД внаслідок значних витрат на тертя, високу вартість при ремонті й експлуатації. Такі машини пересуваються самостійно, як правило, лише в межах будівельних майданчиків.

Гусеничне ходове обладнання (рис.2.3, а) складається з рами 7, гусеничного полотна 2, ведучої зірочки 1, напрямного колеса 9, опорних котків 6, підтримуючих роликів 3 та підвіски, яка з’єднує раму машини 5 із ходовою частиною та поворотним кругом 4. Гусеничне полотно натягується завдяки переміщенню напрямного колеса за допомогою натяжного механізму 8. Навантаження від машини передається на нижню ланку гусеничної стрічки через опорні котки, що рухаються по них. Неробочу ланку гусениці підтримують і вберігають від провисання підтримуючі ролики. Гусеничне полотно складається з шарнірно з’єднаних між собою елементів. Опорна поверхня останніх виготовляється гладкою або з грунтозачепами, які збільшують зчеплення гусениць із ґрунтом та зменшують буксування. Для роботи на заболочених землях із слабкою несучою здатністю використовують гумометалеві гусениці зі спеціальною гумовою стрічкою, армованою дуже міцним дротом. Вони мають меншу масу, дозволяють краще пристосовуватися до ґрунтових умов і підвищувати прохідність машини. Крім того, для роботи в таких умовах застосовуються розширено-подовжені рушії зі збільшеною опорною поверхнею гусениць і тиском на ґрунт 0,02 – 0,03 Мпа.

Крокуюче ходове обладнання використовують на машинах дуже великої маси (потужні екскаватори, драглайни), щоб зменшити тиск на ґрунт. Воно буває з механічним та гідравлічним приведенням у дію. Основним недоліком є невелика швидкість переміщення (до 0,5 км/год).

Рис. 2.3. – Гусеничне ходове обладнання:

а – гусеничний рушій, б – схема привода з бортовими фрикціонами, в – схема привода з кулачковими муфтами і ланцюговими передачами, г – схема з індивідуальним приводом, 1 - ведуча зірочка, 2-гусеничне полотно (ланцюг), 3 - підтримуючі ролики, 4 – поворотний круг, 5, 7 – рами машини і рушія, 6 – опорний коток, 8 – натяжний механізм, 9 – напрямне колесо.

Дата добавления: 2014-01-04