Пальові заглибники

За способом заглиблення пальові заглибники бувають ударні, вібраційні, статичні й комбіновані. Їх вибір залежить від щіль­ності ґрунту і параметрів заглиблюваних елементів.

Ударним способом забивають дерев'яні, металеві, залізобе­тонні палі та шпунти практично в будь-які ґрунти. При цьому маса ударної частини молотів повинна дорівнювати масі за­лізобетонних паль (при довжині палі понад 12м) або перевищувати її в 1,5 рази (при довжині палі до 12 м). Вібраційний спосіб застосовують при заглибленні паль в пі­щані та водонасичені ґрунти.

Статичне заглиблення відбувається шляхом загвинчення або вдавлювання у ґрунти, які не містять великих кам'янистих вклю­чень. Вдавлювання і вібровдавлювання застосовують для корот­ких (до 6м) паль. За видом споживаної енергії розрізняють механічні, паро­повітряні, гідравлічні, дизельні та електричні пальові заглибники (молоти).

Механічний молот — найпростіший вид пальового заглибника. Його ударна частина масою 1000—3000 кг піднімається на 2—4 м фрикційною лебідкою. При розгальмуванні барабана лебідки ця ударна частина падає вниз і відбувається удар. Такі молоти можна використовувати для забивання паль завдовжки до 3—5 м.

Серед їх переваг: проста конструкція; можливість регулювати роботу молота за рахунок зміни висоти піднімання ударної части­ни; довговічність; низька вартість. Недоліком є мала частота ударів (4—10 хв-¹).

Пароповітряні молоти використовують енергію стиснутого по­вітря або пари. Їх комплектують компресорними станціями або парогенераторами. Розрізняють пароповітряні молоти простої і подвійної дії.

Пароповітряний молот простої дії (рис. 15.2) має циліндр 2, який може пересуватися по поршню 3. Останній штоком 4 з'єднаний з наголовником палі 5. На циліндрі 2 встановлено розподільний пристрій /. Коли пара або стиснуте повітря надхо­дять у циліндр, останній піднімається, розподільний прилад перемикається, з'єднуючи порожнину циліндра з атмосферою, а циліндр падає, наносячи удар і забиваючи палю. Такі молоти відносно прості в експлуатації. Однак вони великогабаритні і мають малу частоту ударів (до 50 хв-¹), тому їх застосовують рідко.

Пароповітряні молоти подвійної дії використовують частіше. Вони працюють автоматично з частотою ударів 100—300 хв-¹, маса ударної частини до 2250 кг. Їх застосовують для забивання і вилучення паль в гідротехнічному будівництві. Пароповітряний молот подвійної дії (рис. 6.3) має корпус 2, з'єднаний з наголовником 1 палі, в корпусі переміщується поршень 3.

Рис. 15.2. – Схема пароповітряного молота простої дії: 1 — розподільний пристрій; 2 — циліндр;3 – поршень; 4— шток; 5—наголовник палі

Стиснуте повітря чи пара підводяться через автоматичний розподільний пристрій 4. Коли енергоносій подають у нижню порож­нину, верхня з'єднується з атмосферою і пор­шень рухається вверх.

Потім розподільний пристрій перемикається і поршень рухається вниз під дією власної маси та тиску енерго­носія й наносить удар, заглиблюючи палю.

Такі молоти можна використовувати для забивання вертикальних і похилих паль, а також для виконання робіт під водою (на глибині до 20 м). Ці молоти мають порівняно невеликі габаритні розміри, високу продуктивність. Їх недоліки такі: велика маса нерухомих частин (60—70% загальної маси молота); можливість заглиблення лише легких паль та шпунтів; потреба в дорогих і громіздких компресорних станціях або парогенераторах.

Дата добавления: 2014-01-04