Роль бюджету у фінансово-кредитному механізмі

Конституція, Бюджетний кодекс, Укази Президента, Пропозиції ВРУ до Основних напрямів бюджетної політики, Постанови та розпорядження КМУ, Державні програми економічного та соціального розвитку.

Бюджетне планування.Основні завдання, принципи та методи.

Правовий характер бюджету.

Основою бюджетно-правового статусу державних органів влади та його територіальних підрозділів є право на самостійний бюджет. Таке право надано лише цим суб’єктам, а не відповідним органам державної влади чи місцевого самоврядування. З нього випливає широке коло бюджетних прав матеріального і процесуального змісту, завдяки використанню яких і здійснюється право на самостійний бюджет. Це право на отримання відповідних доходів, розподіл і використання їх на потреби визначених територій, а також право на регулювання бюджетних відносин у межах обумовленої компетенції.

Бюджетно-правовий статус державних та місцевих органів влади становить сукупність таких прав:

-право на власний бюджет;

-право на отримання бюджетних доходів і залученян їх до відповідного бюджету;

-право використання бюджетних коштів на потреби держави, місцевих огранів влади за призначенням;

-право розподілу бюджетних доходів між бюджетами даної території;

-право утворення і використання в межах бюджету цільвих або резервних фондів.

Бюджетні права закріплені у Конституції України, в Бюджетному кодексі України” та ін.нормативно-законодавчих актах.

Бюджетне планування є складовою загальнодержавного економічного планування. Рівень його організації, наукова обгнрунтованість головних показників бюджету, їх збалансованість значною мірою визначають економічний та соціальний розвиток окремих регіонів, так і держави в цілому.

Бюджетне планування - централізований розподіл і перерозподіл у процесі складання і виконання бюджету сукупного суспільного продукту і НД по всіх ланках бюджетної системи і по всіх видах фінансових планів на основі державного плану соціально-економічного розвитку України.

Це комплекс організаційно-технічних, методичних заходів з визначення доходів і видатків бюджетів на всіх стадіях бюджетного процесу.

Основою бюджетного планування є нормативна база, а саме:

Організація бюджетного планування здійснюється у два етапи:

Перший етап – зведене бюджетне плануання: на ньому виконуються комплексні розрахунки за макроекономічними показникками.

Другий етап – адресне бюджетне планування: на ньому встановлюються конкретні зв’язки бюджету з усіма фінансовими планами н/г, потім ці бюджети набувають форми фінансових зобов’язань.

Основними завданнями бюджетного планування є:

· забезпечення необхідних макроекономічних пропорцій розвитку держави;

· виявлення реальних джерел надходжень за усіма напрямами та всіма платниками податків та зборів по всіх бюджетних рівнях;

· ефективність розподілення за напрямами та між регіонами бюджетних видатків;

· сприяння найбільш ефективного використання бюджетних коштів галузями н/г;

· забезпечення мінімального рівня соціальних потреб;

· утворення необхідних соціальних резервів, які використовуються на планові й позапланові заходи;

· передбачення в системі здійснення бюджетних платежів можливості прозорого бюджетного контролю.

Прионципи бюджетного планування:

· наукова обгрунтованість;

· оптимальна збалансованість між рівнем оподаткування суб’єктів – платників податків і рівнем соціальних виплат;

· центрапльне місце бюджетного планування в системі фінансового планування;

· органічний взаємозв’язок між пргнозними та поточноими бюджними планами;

· директивний характер бюджетних виплат;

· демократичність;

· наявність відповідних бюджетних резервів.

Методи бюджетного планування

· метод коефіцієнтів. Базується на застосуванні відповідних коефіцієнтів. За основу беруться показники, які було досягнуто в минулий період, і коригуються з урахуванням відповідних коефіцієнтів, які відображають зміни, що передбачаються в плановий період;

· нормативний метод За основу беруться нормативи, які регламентують види надходжень і видатків. При цьому враховуються економічний стан підприємств, установ, галузей н/г, фізичних осіб. Цей метод дає змогу сповна виявити бюджетні резерви і сприяє їх економії.

· Балансовий.. На основі цього методу вдається досягти узгодженості між длжерелами надходжень та джерелами видатків за видами та регіонами, установити взаємозв’язок із загальною величиною фінансових ресурсів у державі по міністерствах, відомствах, регіонах і відповідними потребами, які можуть бути забезпечені;

· Предметно-цільовий.. Використовується при фінансуванні окремих державних програм економічного та соціального розвитку.Дає змогу виявити джерела покриття і визначити ефективність цих програм.При формуванні бюджету на 2002р. прголошений основним методом.

Фінансово-кредитний механізм є сукупністю фінансових методів впливу на соціально-економічний розвиток країни. Він складається з двох підсистем:

1) фінансове забезпечення;

2) фінансове регулювання.

Фінансове забезпечення здійснюється у таких чотирьох формах:

1. Самофінансування – покриття витрат за рахунок власних коштів. Це вихідна форма.

2. Кредитування- покриття витрат за рахунок позичених коштів. Це регулююча форма.

3. Акціонерний капітал- форма колективного капіталу, яка дає змогу концентрувати великі ресурси.

4.Бюджетні асигнування- форма державного фінансового забезпечення. З одного боку, вона є підпорядкованою, тобто використовується тоді, коли не вистачає інших джерел або їх важко сформувати (це насамперед непривабливі для приватного бізнесу сфери діяльності). З іншого боку, ці асигнування можуть виконувати регулюючу роль при порушенні рівноваги цін, наприклад субсидії виробникам с/г продукції.

Фінансове регулювання пов’язане з податковою системою і регулюючою функцією податків та з бюджетним субсидіюванням.

Дата добавления: 2014-01-04