Витрати на народне господарство та джерела їх фінансування. Бюджетні інвестиції, їх види. Капітальні вкладення і джерела їх фінансування

Видатки бюджету на економічну діяльність включають такі форми фінансування:

*капіталовкладення;

*операційні витрати;

*кредити і дотації.

Фінансування капіталовкладень може здійснюватись за двома напрямами:

а) у відомчому розрізі;

б)у розрізі інвестиційних проектів.

Галузевий підхід полягає в тому, що загальна сума виділених бюджетом капіталовкладень направляється міністерствам і відомствам, які в свою чергу, розподіляють цю суму між підприємствами та організаціями.

Цей підхід є основним в Україні, хоча має недолік-розпорошення коштів. Фінансування інвестиційних проектів навпаки дозволяє концентрувати ресурси на реалізації основних завдань.

Обсяг капіталовкладень, що фінансуються з бюджету, визначається двома чинниками:

* Можливостями бюджету;

* Наявністю необхідних та ефективних проектів;

* Виділення з бюджету фінансування на капіталовкладення на даний час не має ніякої нормативної бази.(тобто планування капіталовкладень йде від досягнутого рівня, а не від потреб).

В основу механізму виділення коштів на капіталовкладення лежать потреби у забезпеченні темпів економічного зростання (приріст ВВП).

Операційні витрати, які являють собою видатки бюджету на утримання виробничої інфраструктури, включають:

Фінансування геолого-розвідувальних робіт;

Фінансування лісового і водного господарства;

Землевпорядкувальні роботи;

Заходи по боротьбі зі шкідниками рослин, хворобами тварин, епідеміями.;

Утримання насіннєвих станцій і племінних господарств.

Основними напрямами підтримки малого підприємництва:

- фінансова підтримка інноваційних проектів;

- запровадження спрощеної системи оподаткування;

- удосконалення підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації кадрів та суб’єктів малого підприємництва;

- формування інфраструктури підтримки і розвитку малого підприємництва.

Джерела фінансування видатків:

*Бюджетні інвестиційні асигнування; Це – вкладання коштів у визначенні об’єкти і проекти з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту. Вони є капітальними вкладеннями в розвиток виробництва чи соціальну сферу.

*Безоплатні та благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств, населення.

*Інвестиціями є - всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток або досягається соціальний ефект.

Такими цінностями можуть бути:

- кошти, цільові банківські вклади, паї, акції, та інші цінні папери;

- рухоме та нерухоме майно(будинки, споруди, устаткування);

- майнові права, що виплачуються з авторського права, досвід та інші інтелектуальні цінності;

- сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих (“ноу-хау”);

- права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові цінності;

Джерела фінансування інвестиційної діяльності.

Інвестиційна діяльність може здійснюватись за рахунок:

- коштів державного бюджету України;

- кошти місцевих бюджетів;

- власні кошти спеціалізованих державних і комунальних інноваційних фінансово-кредитних установ;

- власні чи запозичені кошти суб’єктів інноваційної діяльності;

- власних фінансових ресурсів інвестора (прибуток, амортизаційні відрахування, відшкодування збитків від аварій, стихійного лиха, грошові нагромадження і заощадження громадян, юридичних осіб);

- позичкових фінансових коштів інвестора (облігаційні позики, банківські та бюджетні кредити);

- залучених фінансових коштів інвестора (кошти, одержані від продажу акцій, пайові та інші внески громадян і юридичних осіб);

- безоплатних та благодійних внесків, пожертвувань організацій, підприємств, громадян.

Форми державного регулювання інвестиційної діяльності.

Державне регулювання інвестиційної діяльності включає управління державними інвестиціями, а також регулювання умов інвестиційної діяльності і контроль за її здійсненням усіма інвесторами та учасниками інвестиційної діяльності.

Управління державними інвестиціями здійснюється республіканськими і місцевими органами державної влади й управління та включає планування, визначення умов і виконання конкретних дій по інвестуванню бюджетних і позабюджетних коштів.

Регулювання умов інвестиційної діяльності здійснюється шляхом:

-системи податків з диференціацією суб’єктів і об’єктів оподаткування, податкових ставок і пільг. З метою регулювання інвестиційного попиту ВРУ може вводитись диференційований податок на інвестиції;

-проведення кредитної та амортизаційної політики, в тому числі шляхом прискореної амортизації основних фондів. Пільги по амортизації можуть встановлюватися диференційовано для окремих галузей і сфер економіки, елементів основних фондів, видів устаткування;

-подання фінансової допомоги у вигляді дотацій, субсидій, субвенцій, бюджетних позик на розвиток окремих регіонів, галузей виробництв;

державних норм та стандартів;

антимонопольних заходів;

роздержавлення і приватизації власності;

політики ціноутворення;

проведення експертизи інвестиційних проектів;

визначення умов користування землею, водою та іншими природними ресурсами.

До складу державних капвкладень належать:

- будівельно-монтажні роботи;

- проектно-пошукові роботи;

- геологорозвідувальні роботи;

- інші капвкладення.

Капвкладення є сукупністю державних ресурсів, що спрямовуються на розширене відтворення основних фондів.

За структурою державні капвкладення поділяються на:

- галузеву - співвідношення вкладень у різні галузі н/г. Структурна перебудова економіки передбачає першочергове вкладення коштів у розвиток агропромислового комплексу, вугільної промисловості, транспорту та ін. пріоритетні галузі.

- технологічну-співвідношення витрат, які спрямовані на активні елементи основного капіталу.

- територіальну - співвідношення капвкладень у нові регіони;

- відновлювальну і відтворювальну - співвідношення спрямування капвкладень у нове будівництво, модернізацію, технічне переозброєння і реконструкцію ОФ.

За джерелами фінансування державні капвкладення поділяються на:

- централізовані (кошти державного бюджету, регіональних і місцевих бюджетів, позабюджетних фондів, державні позики)

- децентралізовані (власні кошти державних підприємств, міністерств і відомств)

За формами відтворення державні капвкладення поділяють на:

- нове будівництво;

- розширене виробництво;

- реконструкцію; технічне оснащення.

Видатки на фінансування капвкладень відносять до видатків розвитку. Процес фінансування цих видатків здійснюється з бюджетів за підпорядкуванням у межах затверджених сум через головних розпорядників коштів у міру надходження доходів. За умов невиконання бюджетів за доходами видатки на капітальні вкладення фінансуються за залишковим принципом, тобто після покриття поточних видатків.

8.4. Бюджетне фінансування економіки за рахунок цільових державних позик.

Метою надання фінпідтримки підприємствам з бюджетних асигнувань на поворотній або безповоротній основі є запобігання банкрутству, відновлення платоспроможності, оздоровлення фінансового становища підприємств, підвищення конкурентоспроможності продукції, робіт чи послуг.

Порядок надання підтримки підприємствам визначається КМУ і НБУ, які затверджують Положення про надання підтримки з бюджетних асигнувань.

У ньому визначається порядок підготовки, розгляду і затвердження проектів використання коштів, що надаватимуться як держпідтримка, бізнес –планів, проектів, санації цих підприємств. Джерелами фінансування можуть бути кредити НБУ, кредитні ресурси, самостійно залучені комерційними банками.

Фінансова підтримка підприємствам за строками може мати коротко-довгостроковий характер.

Короткострокову підтримку надають підприємствам протягом 1 року із урахуванням можливості її ефективного використання розподіляють на визначені розрахунками частини. Для цього складають план-графік надання коштів.

Довгострокову фінансову підтримку надають протягом 2-5 років окремим підприємствам, які забезпечують ефективне функціонування економіки.

На безповоротній основі фінансова підтримка надається:

*Для фінансування витрат на відновлення платоспроможності окремих підприємств, діяльність яких пов’язана з виконанням загальних державних програм;

*Для відшкодування витрат на будівництво та утримання об’єктів соціальної сфери підприємства;

*Для відшкодування збитків конкретним підприємствам у випадках, коли чинним законодавством встановлено умови господарювання, при яких не забезпечується відшкодування витрат на виробництво товарів, що може призвести до їхнього банкрутства.

У всіх інших випадках фінансова підтримка надається виключно на поворотній основі.

Основним критерієм відбору підприємств для надання фінансової підтримки є:

- потенційна прибутковість;

- достатня підготовленість управлінського персоналу;

- наявність ринків збуту на продукцію підприємства в Україні і за межами;

- конкурентоспроможність продукції;

- фінансове становище підприємства на момент розгляду та в перспективі;

- відповідність продукції, що випускається підприємством державним пріоритетам.

Фінансову підтримку у вигляді позики надає Мінфін на договірній основі.

У договорі передбачається:

*Зобов’язання сторін щодо обсягів, термінів надання позики, її цільового використання;

*Заходи щодо забезпечення своєчасного повернення позики;

*Відповідальність сторін за порушення умов договору;

Порядок сплати процентів за використання бюджетних позик.

Дата добавления: 2014-01-04