План семінарського заняття по темі

Вивчення даної теми передбачає повторення відповідних тем курсів “Економіка підприємства”, “Інноваційний менеджмент”, “Маркетинг”, “Операційний менеджмент”, “Управління якістю”, “Логістика”, а також питань розробки “стратегічного набору” (а саме ресурсної стратегії) з курсу “Стратегічне управління”.

Перше, на що слід звернути увагу, при вивченні даної теми, - це місце та роль кризи постачання у діяльності ринково орієнтованих підприємств. З одного боку, вона може бути наслідком фінансової кризи або змін у виробничій системі, а з іншого – кризові явища у зонах стратегічних ресурсів, криза виробництва основних постачальників або збої у транспортуванні – можуть слугувати джерелом розвитку кризових явищ на підприємстві. Невиконання головної задачі системи постачання – своєчасної, у необхідних обсягах та потрібної якості поставки ресурсів - призводить до кризових явищ різної глибини та наслідків впливу. Існує досить багато підходів до визначення кризи постачання на підприємстві:

– це протяжний (?) у часі і просторі процес, у період якого оборотні кошти, призначені на придбання продукції виробничо-технічного призначення, не перетворюються у виробничі запаси через їхню чи відсутність ряду інших причин;

– це тимчасове порушення процесу своєчасного і безперебійного забезпечення виробництва чи товарів послуг (робіт) на підприємстві усіма видами продукції виробничо-технічного призначення (матеріально-сировинними ресурсами);

– це ситуація, що характеризується наявністю збою на одному, чи одночасно декількох етапах проходження процесу матеріально-технічного постачання підприємства (визначення планової потреби в засобах виробництва; організація і планування завезення сировини, матеріалів, палива, устаткування і т.д.; приймання і збереження продукції; управління виробничими запасами; планування потреби цехів у матеріальних ресурсах; підготовка продукції до виробничого споживання).

Наступним проблемним питанням теми є виокремлення загальних та специфічних симптомів, які сигналізують про наявність збоїв у системі матеріально-технічного постачання підприємства. Так, до загальних симптомів можна віднести: зниження об’ємів реалізації, зниження прибутку, збільшення витрат обороту, збільшення собівартості, зниження ритмічності виробництва, збільшення матеріаломісткості та трудомісткості продукції, збільшення проценту браку, збільшення простоїв виробництва. Специфічними симптомами кризи постачання є: порушення графіку поставок, зменшення нормативного розміру страхових запасів, зниження рівня критичних ресурсів, без яких неможливий процес виробництва, відсутність можливості використання ресурсів - замінників, збільшення витрат на поставку ресурсів, зміна умов договорів, надто часта зміна постачальників, складнощі банківських розрахунків з постачальниками, розрив налагоджених зв’язків тощо.

Не менш важливим є ідентифікація основних причин кризи постачання. Зовнішніми причинами можуть бути: зростання інфляції, бартеризація розрахунків, погіршення ринкової кон’юнктури, політична і економічна нестабільність, монополізація поставок, орієнтація постачальників не на вітчизняних виробників, дефіцитність сировини, зменшення/скорочення зони стратегічних ресурсів, складність в транспортуванні, погіршення міжнародних відносин, технологічна неможливість заміни ресурсів. Слід також звернути увагу на внутрішні причини: незнання ринків сировини (ЗСР), відсутність системи управління запасами, застаріле обладнання, неплатоспроможність, невиконання умов контрактів, відсутність картотеки альтернативних постачальників, прив’язка до унікального ресурсу, перевитрата сировини, низька якість менеджменту, відсутність нормативної бази.

Студентам також слід приділити увагу розгляду наслідків кризи постачання на підприємстві, яка не була своєчасно виявлена та ліквідована. Наслідки можуть бути кількісними і якісними. До першої групи можна віднести такі: невиконання зобов’язань перед споживачами; неотримання платежів; зменшення прибутків; збільшення заборгованості ("ланцюг неплатежів"); втрата кваліфікованих робітників; зменшення частки ринку (підприємства); зниження технічного рівня виробництва; збільшення відсотку браку продукції, що випускається; збільшення простоїв; збільшення витрат; зниження конкурентоспроможності продукції. Якісними наслідками кризи виступають: втрата репутації у партнерів; втрата репутації на ринку; погіршення морально-психологічного клімату; ускладнення відносин з регулюючими органами; втрата іміджу.

В умовах «некерованого режиму» локальна криза постачань швидко і безперешкодно переростає в системну кризу. На це існує ряд передумов. По-перше, в умовах тісного взаємозв'язку всіх підсистем життєзабезпечення підприємства в умовах швидко змінюється ринкової економіки, збої в одній з ланок негайно позначаються на діяльності інших підсистем. По-друге, система матеріально-технічного постачання виконує необхідно важливу роль по забезпеченню підприємства ресурсами, призначеними для здійснення виробничої діяльності, і, зрештою, виправдання самого сенсу існування підприємства. Досить врахувати усього лише дві вищезгадані причини, і можна прийти до усвідомлення усієї важливості безперебійного функціонування системи матеріально-технічного постачання підприємства.

Для своєчасної ідентифікації кризової ситуації в сфері постачання необхідно провести аналітичні оцінку як зовнішніх так і внутрішніх факторів. Аналіз можливих зовнішніх причин, що вплинули на появу кризи постачання, можна здійснювати, дотримуючи наступної схеми:

- зробити детальні дослідження ринку сировини, на якому фірма здійснює свої закупівлі, за такими напрямками: оцінка тенденцій «ринків сировини»; розподіл ринків сировини «зони стратегічних ресурсів», їхньої тенденції, основні характеристики; кількість галузей (підприємств), що використовують аналогічні види ресурсів;

- проаналізувати інформацію (картотеку), що стосується постачальників сировини, за такими параметрами: кількість, концентрація і вплив підприємств-постачальників (оцінка залежності підприємства від кожного постачальника); кількість підприємств, що можуть поставляти товари-субститути; оцінка організаційно-економічних проблем підприємства-постачальників (особливо - рівень витрат на постачання в галузі і їхній тенденції); оцінка можливостей вертикальної інтеграції з постачальником (постачальниками) по одному чи декільком видам сировини; можливість впливу на постачальника (постачальників). Необхідно зазначити, що для аналізу постачальників можна використовувати експертні методи, статистичні методи (відстеження динаміки показників), соціологічні методи (опитування, анкетування, інтерв'ювання) і ін.;

- проаналізувати товар, що постачається (наприклад, сировину) за наступними характеристиками: якість сировини (надійність, термін служби, екологічність і т.і.); ціна і цінова еластичність; умови і способи оплати; якість тари й упакування; вимоги щодо споживання; сумісність сировини й існуючого устаткування з технологічним процесом, що використовується на підприємстві; особливі характеристики сировини (дефіцитність, «критичність» сировини); можливість використання сировини-замінника (оцінка мобільності і можливості переходу на інший вид сировини, оцінка перехідних витрат).

Аналізуючи можливі внутрішні причини кризи постачання, особливу увагу слід приділити таким аспектам: планування обсягів і нормативів матеріально-технічного постачання; організація і здійснення оперативно-заготівельної діяльності; організація кількісного і якісного приймання матеріально-технічних ресурсів, що надходять на підприємство; організація складського господарства; організація процесу постачання цехів; систематичний спостереження і контроль стану виробничих запасів. Необхідно також провести аналітичну оцінку ресурсного потенціалу підприємства, тобто системи наявних, взаємопов’язаних та до певної міри взаємозамінних ресурсів, що забезпечують виробництво конкурентоспроможної продукції.

Студентам слід звернути увагу і на інші методи, які використовуються для аналізу системи постачання на підприємстві, а саме: матриця "значущість ресурсу-доступність"; оцінка постачальників; оцінка контрактів; матриця обертованості запасів; схема процесу розподілу ресурсів.

Значення та вплив ресурсів на ефективність роботи підприємства визначаються роллю, яку відіграє той чи інший ресурс для досягнення цілей підприємства (наприклад, нафта для нафтопереробного заводу, каталізатори для хімічного виробництва), можливостями його заміни, рівнем впливу цін окремих ресурсів на показники ефектив­ності роботи підприємства. Доступність ресурсів може бути охарактеризована через їхню унікальність, а також через складність постачання. Рівень складності оцінюється в свою чергу через імовірність впливу підприємства-споживача на своїх постачальників: чим вищий рівень впливу (наприклад, через вертикальну інтеграцію «назад»), тим менші складності у постачанні.

Для оцінки ефективності укладеного договору (контракту, угоди) постачання використовуються показники: рівень рентабельності договору (контракту, угоди); рівень рентабельності витрат, що пов’язані з виконанням договору; обсяг реалізації продукції у розрахунку на одного робітника, що займаються збутом; чистий прибуток у розрахунку на одного робітника, що займається збутом; питома вага чисельності робітників, що займаються збутом; питома вага витрат на заробітну платню робітників, що займаються збутом; витрати товароруху і обслуговування покупців; рівень рентабельності витрат товароруху і обслуговування покупців.

Окрема проблема щодо забезпечення виробництва матеріально-сировинними ресурсами — це створення запасів. В ідеальному випадку, коли постачання відбувається синхронно за всіма складовими, обсяги ресурсів, які щоденно отримує підприємство відповідають програмі добового випуску продукції. Запаси можуть дорівню­вати нулю. Якщо потреби в ресурсах не відповідають наявним, доцільним, є певне страхування у вигляді «буферних запасів», які компенсують недоліки у постачанні. Запаси стосуються не лише «вхідних» потоків підприємства, вони є амортизаторами між постачанням, виробництвом, системою просування, розподілу та реалізації. Тому в системі управління підприємством виокремлюється ще й функція складського господарства, яка стосується розмі­щення та використання складів, системи зберігання сировини, матеріалів, напівфабрикатів, внутрішнього транспортування, контролю якості матеріалів тощо.

Підсумовуючи вищевикладене, слід зазначити, що використання зазначеного інструментарію дозволить визначити “кризові точки” у системі постачання, а також обґрунтувати рішення щодо диверсифікації джерел постачання, підвищення надійності поставок тощо.

З метою попередження розвитку кризи постачання і переростання її в системну кризу, є вживання заходів, спрямованих на стабілізацію системи в цілому. З метою підвищення ефективності, ці заходи необхідно здійснювати як на тактичному, так і на стратегічному рівні.

Студентам слід звернути увагу на те, що механізм управління кризою постачання практично нічим не відрізняється від загальної схеми управління локальною кризою. Відмінність полягає в характері й особливостях тактичних і стратегічних мір, спрямованих на зупинку розвитку і ліквідацію саме локальної кризи постачання.

Для досягнення позитивних результатів, поряд з тактичними необхідно також здійснювати стратегічні заходи. Тактичні заходи спрямовані на локалізацію і ліквідацію кризи, їх зміст визначається типом та глибиною кризи постачання. До стратегічних заходів можна віднести: роботи з впровадження економічних видів матеріалів; упровадження нових і удосконалювання діючих технологічних процесів і устаткування; роботи з удосконалювання конструкцій і виробів продукції, що випускається; організація системи перекваліфікації/підвищення кваліфікації персоналу (з акцентом на антикризове управління); жорсткість системи стягнень і покарань за безгосподарність і марнотратство при використанні сировини і матеріалів; розгляд можливості зворотної вертикальної інтеграції (з метою посилення впливу на постачальників); розробка і підтримка альтернативних джерел постачань (диверсифікація або реструктуризація джерел постачання).

Безумовно, одним з стратегічних заходів щодо подолання кризи постачання на підприємстві є розробка ресурсних стратегій, які сприяють розв’язанню таких завдань: визначення перспективних потреб підприємства в ресурсах всіх необхідних видів; розрахунок допустимих ресурсних обмежень і формування прогресивних норм витрат ресурсів різних типів; визначення «зон стратегічних ресурсів», можливостей їхнього використання шляхом балансування обсягів і складу, термінів постачання з динамікою використання; розробка заходів щодо раціонального транспортування, зберігання та використання; використання підходів з позиції логістики щодо системи реалізації ресурсних стратегій.

До організаційних заходів по подоланню кризи постачання на підприємстві можна віднести: організацію “антикризової групи” в межах підрозділу матеріально-технічного постачання, що візьме на себе відповідальність за ліквідацію кризи постачання і стабілізацію системи; удосконалення організації і функціонування відділу постачання і суміжних служб, що відповідають за матеріально-технічне постачання; підвищення жорсткості контролю за кількісним і якісним прийманням матеріально-технічних ресурсів, що надходять на підприємство; використання наднормативних залишків і запасів матеріально-технічних ресурсів; перехід на ефективні замінники (якщо він можливий технологічно); припинення (з можливістю наступного поновлення) матеріаломісткого виробництва; заходи для забезпечення матеріально-технічними ресурсами “критичного виробництва” (“критичним виробництвом” можна вважати те, що по об'єктивних причинах неможливо чи переривати зупиняти, чи ж, зупинка якого приведе до втрати стратегічних чи основних споживачів). Ефективна реалізація цих заходів потребує впровадження логістичної системи на підприємстві, яка повинна охоплювати і узгоджувати процеси закупівлі, виробництва та розподілу продукції.

Термінологічний словник

Вартісний аналіз – аналіз витрат (особливо витрат на закупівлю комплектуючих та матеріалів) на предмет відповідності їх ціні товару з метою з’ясування можливості їх зниження шляхом вартісного реінжинірінгу [2].

Вартісний реіжинірінг – аналіз витрат компанії на закупівлю сировини та матеріалів з точки зору можливості зменшення витрат, при якому аналізуються показники якості та надійності комплектуючих та матеріалів, які порівнюються з заданими характеристиками готового виробу. При цьому вивчається можливість заміни цих компонентів та матеріалів на інші, більш дешеві, або можливість придбання у інших постачальників [2].

Диверсифікація постачання – збільшення джерел постачання ресурсів з метою зменшення залежності від одного постачальника, страхування від ланцюгового банкрутства.

Договір купівлі – продажу – містить умови, на яких одна сторона (продавець) передає іншій стороні (покупцеві) будь-який товар в уречевлено-матеріальній формі, або знання, досвід, результати творчої діяльності, надає послуги, здійснює будівництво об’єкта, виконує інші роботи за певну плату.

Криза постачання – це ситуація, що характеризується наявністю збоїв на одному чи одночасно на декількох етапах проходження процесу матеріально-технічного постачання підприємств, що призводить до загальної кризи організації.

Криза постачання - це певний відрізок часу, в період якого оборотні засоби, призначені на закупівлю продукції не перетворюються в виробничі запаси, а ті, в свою чергу, - у готову продукцію.

Логістика – процес управління просуванням товарів та координації діяльності персоналу для доставки продукту клієнтам; управління всією системою постачання продукції.

Логістична система – система, що охоплює і узгоджує процеси виробництва, закупівлі та розподілу продукції, а також є основою при стратегічному плануванні та прогнозуванні [3].

Недопоставка – постачання неповної кількості товару в порівнянні з передбаченою у договорі.

Постачальник – фірма, або окрема особа, яка забезпечує підприємство ресурсами, необхідними для виробництва конкретного товару або надання послуг.

Ресурсний потенціал – система наявних, взаємопов’язаних та до певної міри взаємозамінних ресурсів, що забезпечують виробництво конкурентоспроможної продукції.

Ризик комерційний – ризик, пов’язаний з перевезенням вантажів або з транспортом, з прийомкою товару споживачем, з платоспроможністю покупця, з небажанням покупця здійснювати платежі, з коливанням цін.

Студент повинен знати:

- можливості та обмеження використання “зон стратегічних ресурсів” в діяльності підприємства;

- причини формування локальної “кризи постачання” та механізм її впливу на діяльність підприємства;

- роль “кризи постачання” в формуванні системної кризи підприємства;

- моделі та методи аналізу постачальників;

- функції відділу постачання та інших підрозділів підприємства по пом’якшенню (переборенню) “кризи постачання”;

- моделі та методи формування та здійснення ресурсних стратегій, а також розробки відповідних планів.

Студент повинен уміти:

- проводити аналіз постачальників (за допомогою відповідних моделей та методів) та практично застосовувати модель прийняття рішень про закупівлю ресурсів;

- проводити інвентаризацію матеріально-сировинних запасів, визначати потреби у ресурсах певного типу та понаднормові запаси;

- розробляти організаційні документи, що регулюють антикризову підсистему служби постачання;

- розробляти заходи по подоланню (пом’якшенню) “кризи постачання”;

- формувати стратегічні та тактичні плани по подоланню “кризи постачання”;

- укладати контракти з постачальниками.

Дата добавления: 2014-01-04