Рівні конкурентноздатності організації

У комплексі цих питань найскладнішим є оцінка рівня конкурентоздатності, - тобто виявлення характеру конкурентної переваги організації порівняно з іншими організаціями. Тут виникає кілька проблем.

Перша з них полягає у виборі базових об'єктів для порівняння, тобто у виборі фірми-лідера в галузі (у межах даної країни або за її межами). Конкурентна перевага однієї фірми над іншою може бути оцінена лише у тому випадку, коли обидві фірми задовольняють ідентичні потреби покупців, що належать до споріднених сегментів ринку.

Друга проблема полягає у виборі критеріїв продуктивності використання ресурсів організації. Коли діяльність організації пов'язана з от­риманням прибутку, а сукупні ресурси оцінюються у грошовому виразі, продуктивність може бути оцінена показником рентабельності виробництва, тобто відношенням прибутку, отриманого за певний період часу, до затрачених в цьому ж періоді часу ресурсів, оцінених як витрати виробництва. Однак фірма не завжди ставить перед собою мету отримання максимального прибутку. Вона може функціонувати за принципом беззбитковості, тобто компенсації витрат виробництва. На стадіях зародження та початкових етапах зростання, коли необхідно завойовувати ринок, саме такі завдання є найбільш актуальними. Такий стан "беззбитковості"" можна розглядати своєрідним трампліном для отримання більш високих прибутків у довготривалій перспективі. Враховуючи це, конкурентну перевагу як продуктивність використання ресурсів необхідно оцінювати за тривалий період часу, протягом якого можуть бути досягнуті стратегічні (а не тактичні) завдання фірми.

Третя проблема полягає у можливості дослідження ринку, особливо за кордоном. Складність, а іноді й повна відсутність доступу до інформації про діяльність конкурентів, може створити у керівництва фірми необгрунтовану думку про переваги фірми над конкурентами, самозаспокоєність і послаблення зусиль для підтримування необхідного рівня конкурентної переваги.

При виробленні конкурентної стратегії необхідно, з одного боку, найбільш повно оцінити сильні та слабкі сторони фірми, її позицію в галузі, а з іншого - структуру самої галузі та національної економіки в цілому, які впливають на співвідношення сил, що визначають конкуренцію в цій галузі та в країні.

Ціна і якість товару є головними, але не єдиними чинниками, що визначають конкурентоспроможність продукції на ринку. В сучасних умовах все більшого значення набувають інші фактори конкурентоспроможності, а саме:

1. зниження ціни споживання товару;

2. випуск наукомісткої продукції;

3. мінімізація термінів поставки товару;

4. рівень післяпродажного обслуговування [2:57].

Сукупність послуг, що зв'язані зі збутом та експлуатацією продукції, стає вирішальним чинником забезпечення конкурентоспроможності за умов посилення боротьби на ринку

Поняття "конкурентоспроможність" має універсальне значення і все більше застосовується не тільки стосовно продукції (послуг), а й щодо окремих фірм і навіть країн.

На зовнішньому ринку для попередньої оцінки рівня конкурентоспроможності використовують систему одиничних, групових та інтегрованих показників.

Одиничні — відсоткове співвідношення величин будь-якого економічно­го (наприклад, ціни) або техніко-технологічного параметра певного товару з відповідним параметром товару-конкурента.

Групові — зведений показник, який синтезує одиничні та відображає рівень конкурентоспроможності за однаковими групами параметрів (економічних, техніко-технологічних, екологічних та ін.).

Інтегровані показники дають кількісну характеристику конкурентоспроможності товару у вигляді відношення групового показника за економічними параметрами. На практиці використовують увесь комплекс показників конкурентоспроможності товарів у різній їх комбінації.

Дата добавления: 2014-01-04