Правова охорона земель

Охорона земель - це система правових, організаційних, економічних та інших засобів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованого вилучення земель сільськогосподарського призначення, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісогосподарського призначення, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного й історико-культурного призначення. Охорона земель проводиться з метою забезпечення збереження і відтворення земельних ресурсів, екологічної цінності природних та набутих якостей земель.

Охорона земель включає:

а) обґрунтування і забезпечення досягнення раціонального землекористування;

б) захист сільськогосподарських угідь, лісових земель і чагарників від необґрунтованого їхнього вилучення для інших потреб;

в) захист земель від ерозії, селів, підтоплення, заболочування, вторинного засолення, переосушення, ущільнення, забруднення відходами виробництва, хімічними і радіоактивними речовинами та від інших несприятливих природних і техногенних процесів;

г) збереження природних водно-болотних угідь;

д) попередження погіршення естетичного стану й екологічної ролі антропогенних ландшафтів;

е) консервацію деградованих і малопродуктивних сільськогосподарських угідь.

Згідно ст. 22 Закону України «Про охорону земель» від 19 червня 2003 року система засобів в області охорони земель включає:

1) державну комплексну систему спостережень;

2) розробку загальнодержавних і регіональних (республіканських) програм використання й охорони земель, документації по землевпорядженню в області охорони земель;

3) створення екологічної мережі;

4) здійснення природно-сільськогосподарського, еколого-економічного, протиерозійного й іншого видів районування (зонування) земель;

5) економічне стимулювання впровадження заходів з охорони й використання земель та з підвищення родючості ґрунтів;

6) стандартизацію і нормування.

Власники земельних ділянок і землекористувачі не мають права здійснювати зняття і перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок без спеціального дозволу органів, що здійснюють державний контроль за використанням і охороною земель.

Землі, піддані змінам у структурі рельєфу, в екологічному стані ґрунтів і материнських порід і в гідрологічному режимі внаслідок проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, підлягають рекультивації.

Рекультивація порушених земель – це комплекс організаційних, технічних та біотехнічних заходів, спрямованих на відновлення ґрунтового покриву, поліпшення стану і продуктивності порушених земель.

Для рекультивації порушених земель, відновлення деградованих земельних угідь використовується ґрунт, знятий при проведенні гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, шляхом його нанесення на малопродуктивні ділянки чи на ділянки без ґрунтового покриву.

Від рекультивації варто відрізняти їхню меліорацію. Відповідно до Закону України «Про меліорацію земель» від 14 січня 2000 року під меліорацією розуміється комплекс гідротехнічних, культуротехнічних, хімічних, агротехнічних, агролісотехнічних та інших меліоративних заходів, здійснюваних для регулювання водного, теплового, повітряного режимів ґрунтів, збереження і підвищення їхньої родючості і формування екологічно збалансованої раціональної структури угідь.

Залежно від спрямування здійснюваних меліоративних заходів визначаються такі основні види меліорації земель: гідротехнічна, культуртехнічна, хімічна, агротехнічна, агролісотехнічна. Під час розроблення проектів меліорації земель обов'язково визначається комплексний підхід до здійснення меліоративних заходів.

Техногенно забруднені землі - це землі, забруднені внаслідок господарської діяльності людини, що призвела до деградації земель та її негативного впливу на навколишнє середовище і здоров'я людей. До техногенно забруднених земель відносяться землі радіоактивно небезпечні і радіоактивно забруднені землі, землі, забруднені важкими металами, іншими хімічними елементами і т.п. При використанні техногенно забруднених земель враховуються особливості режиму їхнього використання.

Техногенно забруднені землі сільськогосподарського призначення, на яких не забезпечується одержання продукції, що відповідає установленим вимогам (нормам, правилам, нормативам), підлягають вилученню із сільськогосподарського обігу та консервації.

Консервації підлягають деградовані і малопродуктивні землі, господарське використання яких є екологічно небезпечним і економічно неефективним. Консервації підлягають також техногенно забруднені земельні ділянки, на яких неможливо одержати екологічно чисту продукцію, а перебування людей на цих земельних ділянках є небезпечним для їхнього здоров'я.

Консервація земель здійснюється шляхом припинення їхнього господарського використання на певний строк і залуження або заліснення.

Контрольні запитання до теми:

1. В чому полягає практичне значення цільового призначення земель?

2. Які речові права на земельні ділянки встановлено земельним законодавством України?

3. В чому полягає різниця між орендою земельних ділянок та емфітевзисом і суперфіцієм?

4. Які заходи з охорони та відновлення земель закріплено земельним законодавством?

Дата добавления: 2014-01-04