Об'єкт і предмет макроекономіки

ВСТУП У МАКРОЕКОНОМІКУ

ТЕМА 1

1. Об'єкт і предмет макроекономіки.

2. Методи макроекономічного аналізу. Макроекономічні моделі.

3. Модель кругових потоків.

Макроекономіка являє собою частину економічної теорії, що вивчає економічні відношення, категорії, закони і закономірності, що виявляються в національній економіці і на міждержавному рівні.

Основи макроекономіки були закладені Джоном Мейнардом Кейнсом. Як самостійний науковий напрямок макроекономіка стала формуватися з початку 30-х років ХХ сторіччя, у той час як формування мікроекономіки відноситься до останньої третини 19 сторіччя. На відміну від мікроекономіки, що аналізує поведінку окремих елементів і структур, таких як фірми, банки, галузі виробництва, макроекономіка розглядає поведінку не конкретних господарських одиниць, а їх сукупність. Макроекономіка має справу з властивостями економічної системи як єдиного цілого, вивчає чинники і результати розвитку економіки країни в цілому.

Так само як і мікроекономіка, макроекономіка ґрунтується на двох фундаментальних фактах. Перше, матеріальні потреби людей необмежені. Друге, економічні ресурси, тобто засоби для виробництва товарів і послуг знаходяться в обмеженому обсязі. Обмеженість ресурсів означає незбалансованість між необмеженими потребами і відносно обмеженими засобами, що забезпечують задоволення цих потреб. Жодне суспільство не має достатньо ресурсів для виробництва такого обсягу товарів і послуг, що бажають його громадяни. Тому обмеженість ресурсів породжує вибір. Якщо ми не можемо мати усе, що бажаємо, доводиться вибрати те, що найбільш необхідно. Отже, як окрема людина, так і суспільство в цілому повинні постійно здійснювати вибір щодо того, як використовувати доступні для них обмежені ресурси.

Економічна система – це певний спосіб організації національної економіки.

Національна економіка в одній країні істотно відрізняється від національної економіки в іншій країні, у залежності від виробничих відносин, сформованих між різноманітними економічними суб'єктами.

В основі розбіжностей економічних систем лежить:

1. Механізм узгодження діяльності суб'єктів господарської діяльності.

2. Механізм реалізації власності на чинники виробництва і вироблені блага.

3. Механізм розподілу і перерозподілу створеного національного продукту.

Об'єктом макроекономіки є економічна система на рівні національного господарства.

Суб'єктом економіки є будь-яка окрема самостійно діюча в економіці одиниця. Відносини між суб'єктами, зв'язки між ними завжди упорядковані, організовані, скоординовані тим або іншим чином. У національній економіці економічними суб'єктами є домогосподарства, фірми і держава.

Домогосподарство – це економічна одиниця, що складається з одного або більше людей, що володіють ресурсами, забезпечує ними економіку і використовує здобуті за це прибутки для одержання товарів і послуг, з метою задоволення матеріальних потреб.

Фірма – це економічний суб'єкт, що використовує одержані у домогосподарств ресурси для виробництва товарів і послуг, а також управляє одним або декількома підприємствами.

Держава – форму правове середовище в країні, перерозподіляє прибутки, забезпечує населення суспільними товарами і послугами.

В даний час відомі два основних способи координації відносин економічних суб'єктів: ринковий і централізований.

Виділяють ринкову економіку вільної конкуренції – характеризується пануванням приватної власності, відсутністю втручання з боку держави в діяльність суб'єктів господарювання.

Командна економіка – усі рішення, що стосуються виробництва і розподілу продукту, ухвалюються центром, переважає державна форма власності і централізоване планування.

Змішана економіка – основана на поєднанні різних форм господарювання і видів власності.

Традиційна економіка – характерна для відсталих в економічному відношенні країн, ґрунтується на звичаях і традиціях.

Найбільш ефективною є змішана економічна система. Проте і серед змішаної економіки у світі не існує єдиної моделі. Виходячи з історичних особливостей розвитку кожної країни, ролі держави і вибору пріоритетів суспільного розвитку виділяють такі моделі змішаної економіки:

1. Консервативна модель – передбачає всебічну підтримку і стимулювання підприємництва, досягнення індивідуального успіху, збагачення найбільш активної частини населення. Групам населення з низькими прибутками держава забезпечує прийнятний рівень життя за рахунок пільг і допомоги.

2. Ліберальна модель – характеризується значним втручанням держави в господарське життя, розвиток економіки підпорядковано загальним національним інтересам, досягається раціональна взаємодія приватного і державного секторів економіки.

3. Соціальна модель – це своєрідне об'єднання ринкової економіки і соціалістичної ідеології, поєднання планування і ринку, індивідуальних і колективних форм власності.

Предметом макроекономіки є функціонування механізмів економічної системи.

Функції макроекономіки:

1. Пізнавальна – пояснює закономірності розвитку національної економіки, причинно-наслідкові зв'язки в економіці, явища економічного життя суспільства, дає розуміння загальних цілей і завдань економічного розвитку.

2. Прикладна – макроекономіка може дати практичні поради і рекомендації для проведення ефективної економічної політики.

3. Методологічна – інші науки можуть використовувати для своїх цілей макроекономічні результати вивчення функціонування національної економіки.

Макроекономіка, вирішуючи проблеми національної економіки, переслідує конкретні, найбільш важливі цілі:

1. Ріст національного виробництва, забезпечення населення товарами і послугами.

2. Зниження безробіття, підвищення рівня зайнятості.

3. Забезпечення стабільного рівня цін і мінімальної інфляції.

4. Забезпечення активного платіжного балансу.

Дата добавления: 2014-01-04