Виготовлення виробів з полімерних матеріалів

Термореактивні пластмаси

Реактопласти під час нагріван­ня спочатку розм'якають, а згодом при певній температурі тве­рднуть внаслідок утворення міцних ковалентних поперечних зв'язків між макромолекулами. Деякі термореактивні поліме­ри (наприклад епоксидні смоли) тверднуть під дією затверджува­ча навіть при кімнатній температурі. Затверділі реактопласти неможливо перевести, повторно нагріваючи, у рідкотекучий стан. Реактопласти відрізняються від термопластів вищою теплостійкістю, нерозчинністю і стабільністю властивостей в робочому інтервалі температур. Найпоширені­шими синтетичними полімерами для термореактивних пласт­мас є карбанідоформальдегідні, меламіноформальдегідні та епок­сидні смоли.

Карбамідоформальдегідні смоли — продукти поліконден­сації карбаміду з формальдегідом. Каталізаторами затвердіння є органічні кислоти (соляна, фосфорна) та деякі солі. Карбамідоформальдегідні смоли світ­лостійкі, добре забарвлюються і зберігаються. На їх основі ви­робляють полімерні композитні матеріали з порошкоподібни­ми, волоконними й шаруватими зміцнювачами, а також клеї, лаки, фарби та емалі. Основним споживачем карбамідоформальде-гідних смол є деревообробна промисловість.

Меламіноформальдегідні смоли — продукти поліконден­сації білого кристалічного порошку — меламіну а формальдегі­дом. Ці смоли тверднуть і при кімнатній температурі, і під час нагрівання. З них виготовляють полімерні композитні матеріа­ли, клеї, лаки та емалі.

Фенолоформальдегідні смоли отримують поліконденсаці­єю фенолу з формальдегідом. З фенолоформальдегідних смол виго­товляють композитні полімерні матеріали, а також клеї, лаки, електротехнічні деталі й шліфувальні круги.

Епоксидні смоли — продукти поліконденсації епіхлоргідрину з дифенілпропіленом. Вони термопластичні, але після до­давання до їх складу затверджуваній стають термореактивними. Ці смоли мають добрі адгезійні, механічні й діелектричні властивості, тверднуть в холодному і нагрітому стані. З них виготовляють клеї, лаки, шаруваті пластмаси.

Перехід термопластів від твердого до високоеластичного або до в'язкорідкого стану відбувається завдяки нагріванню. І навпаки, завдяки охолодженню термопласти або вироби з них спочатку переходять від в'язкорідкого до високоеластичного, а далі до твердого стану. У разі необхідності термопласти можна повторно нагрівати й перероб­ляти у вироби. Заготовки з термопластів піддаються також зва­рюванню й обробці різанням.

Для тверднення термореактивної зв'язувальної речовини не потрібне охолодження; тут процес супроводжується хімічними реакціями з утворенням просторової молекулярної структури, Реактопласти з такою структурою незворотно втрачають здат­ність переходити у високоеластичний стан. У твердо­му стані їх можна обробляти різанням.

Фізичний стан зв'язувальної речовини, вигляд зміцнювального матеріалу (порошок, волокно, тканина) та деякі інші фактори впливають на вибір того чи іншого способу формоутворення деталей. Переважно ці способи визначаються невеликою кількістю операцій, низькою трудо- і енергоємністю та незначними відходами.

Дата добавления: 2014-01-04