Контрольні питання. Нормування праці, принципи нормування праці, робочий час, час роботи, час перерв, штучно- калькуляційний час

Нормування праці, принципи нормування праці, робочий час, час роботи, час перерв, штучно- калькуляційний час, нормативи витрачання праці, норми витрати часу, норма часу, норма виробітку, технічно обґрунтовані норми.

Міні-лексикон

Коди відповідей

а

б

в

б

а

в

б

а

в

г

а

б

в

г

в

Література:

Основна:

1.Петрович Й.М., Захарчин Г.М. "Організація виробництва": Підручник.- Львів: "Магнолія плюс", 2005.-400с. Стор.212-224.

Додаткова:

1.Покропивний С.Ф. "Економіка підприємства"- К: КНЕУ, 2001.

2.Туровец О.Т. "Организация производства и управление предприятием"- М: ИНФРА, 2002.

Тема 5: Нормування праці

1. Сутність і зміст нормування праці.

2. Класифікація витрат робочого та способи їх визначення.

3. Хронометраж та фотографія робочого часу.

4. Методи нормування праці.

1. Важливою умовою ефективного використання виробничих ресурсів є нормування їх витрачання. Особливе значення має нормування праці, тобто, визначення конкретної кількості живої праці для забезпечення високої ефективності виробництва.

Предметом нормування праці є тривалість трудових процесів, які відбуваються в часі, тобто робочий час, необхідний для виконання різноманітних трудових процесів.

Серед головних завдань нормування праці в ринкових умовах господарювання слід вважати наступні:

■ розробку і впровадження технічно-обгрунтованих норм, застосування яких забезпечує зниження трудомісткості виготовлюваних виробів, сприяє підвищенню продуктивності праці;

■ організацію систематичного вивчення фактичних затрат робочого часу

з метою запобігання й ліквідації будь-яких його втрат;

■ створення належних організаційно-технічних умов для удосконалення трудових процесів і підвищення кваліфікації працівників;

■ удосконалення нормативної бази для нормування праці, яка дає змогу застосувати прогресивні трудові нормативи для нормування праці всіх категорій працюючих;

■ подальший розвиток теорії та удосконалення методики нормування праці;

■ використання сучасної комп'ютерної техніки для розрахунку трудових норм і нормативів та виготовлення технологічної і нормативної документації.

Найважливішими функціями нормування праці є:

● формування інформаційної бази для розрахунків основних техніко-економічних показників діяльності підприємства;

● створення об'єктивної основи для вдосконалення організації праці в умовах прискореного НТП;

● визначення трудового вкладу всіх працівників підприємства та частки кожного із них в колективно заробленому фонді оплати праці;

● виявлення резервів економії живої праці і формування організаційно-технічних заходів, впровадження яких забезпечить їх використання.

2.Здійснювати належним нормування праці неможливо без встановлення затрат часу.

При розробці норм праці найбільшу увагу звертають на такі затрати робочого часу:

- підготовчо-завершальний;

- оперативний;

- обслуговування робочого місця.

Підготовчо – завершальний час витрачається на підготовку до виконання дорученого завдання та дії, які пов'язані з його завершенням.

Оперативний час витрачається на зміну форм, розмірів та властивостей предмета праці, а також на виконання допоміжних дій, необхідних для здійснення таких змін. Він включає основний та допоміжний час.

Час обслуговування робочого місця витрачається робітником на догляд за устаткуванням і утримання робочого місця в дієздатному стані. Він поділяється на дві частини:

а) час технічного обслуговування:

- налагоджування устаткування;

- зміна відпрацьованого і непридатного для використання інструменту;

- очищення робочого місця від технологічних відходів.

б) час організаційного обслуговування витрачається на догляд за станом робочого місця при його функціонуванні протягом усієї зміни.

Не менш важливе значення в організації нормування витрат часу має врахування часу перерв, тобто другої складової робочого часу.

Час перерв витрачається на перерви:

- організаційно – технічного характеру;

- відпочинок і особисті потреби;

- викликані порушенням трудової дисципліни.

Останні не входять до норми штучного часу.

Для розрахунку норм праці важливе значення має поділ затрат робочого часу на перекритий і не перекритий час.

Сумарну величину затрат часу на одиницю продукції називають штучно-калькуляційним часом (t_шк), який розраховується за такою формулою:

t_{шк =} t_ш + Т_пз/п = t_о + t_д + t_об + t_воп + t_нп + t_пз

де: t_ш – штучний час;

Т_пз – підготовчо-завершальний час на партію деталей;

п – величина партії деталей;

t_о – основний час;

t_д – допоміжний час;

t_об – час обслуговування робочого місця;

t_воп – час на відпочинок і особисті потреби;

t_нп – час нормованих перерв з організаційно-технічних причин;

t_пз – підготовчо-завершальний час на партію деталей.

3.Одним із основних методів вивчення витрат робочого часу є фотографія іхронометраж робочого часу.

Фотографія робочого дня – це такий вид спостереження на протязі робочого дня або його частини при якому виміряють всі без винятку витрати часу, здійснені робітником.

Вона проводиться, головним чином, для виявлення втрат робочого часу, встановлення причин, які призвели до цих витрат, та розробки конкретних організаційно-технічних заходів щодо їх усунення.

Процес проведення фотографії робочого часу має чотири етапи:

● підготовка до спостереження (детальний опис роботи обладнання, матеріалу, організації робочого місця, дані про робітника-розряд, стаж, % виконання норм);

● безпосереднє спостереження – фіксація того, що відбувається і визначення відповідних витрат робочого часу;

● обробка отриманої інформації;

● аналіз даних спостереження.

Далі розробляються заходи з ліквідації втрат робочого часу та вдосконалення організації праці.

Хронометраж – це вивчення операції шляхом спостереження та виміру витрат робочого часу на виконання окремих її елементів, що повторюються при виготовленні кожної одиниці продукції.

Об'єктом хронометражу найчастіше виступає повторювана технологічна операція або її окремі частини. В разі необхідності може проводитись хронометраж Тп.з або Тобсл.

Хронометраж проводиться з метою:

● встановлення виробничої тривалості основних і допоміжних елементів виробничої операції;

● виявлення причин невиконання норм часу(виробітку), встановлених розрахунком;

● виявлення та вивчення передових прийомів та методів праці для їх подальшого розповсюдження;

● отримання вихідних даних для розробки нормативів праці;

● встановлення нових або уточнення діючих норм витрат праці.

В залежності від кількості робітників, робота яких вивчається хронометражним способом, розрізняють індивідуальний та груповий хронометраж.

Хронометраж проводиться в чотири етапи:

● підготовка до хронометражних спостережень;

● власне хронометраж, результати заносяться в хронокарту. (При цьому необхідно встановити хроноряд по поточному часу: з кожного послідуючого поточного часу віднімається сміжний з ним попередній час);

● обробка отриманої інформації;

● аналіз хронометражних спостережень.

При проведенні хронометражу розраховують стійкість хроноряду за допомогою коефіцієнта стійкості хроноряду Кст:

Кст = tmax/tmin,

де tma, tmin – відповідно максимальний та мінімальний час на виконання, нормо-час.

Далі порівнюємо коефіцієнт стійкості Кст з нормативним коефіцієнтом стійкості Кст.н.

Якщо Кст>Кст.н, то хроноряд не стійкий. Тоді треба відкинути або одне максимальне, або одне мінімальне

Значення тривалості операції (один замір) і знову проводять хроноряд на стійкість. Якщо і тепер хроноряд не стійкий, то заміри слід повторити(зробити повторне спостереження).

Якщо Кст<Кст.н, то хроноряд стійкий і, визначивши середню тривалість операції, можна встановити відповідну норму часу. На підставі встановлених норм праці визначається необхідна чисельність робітників підприємства.

Норма часу на виконання елементу операції:

Нч = ∑tі/м,

де м - чисельність замірів, проведених після чистки хроноряду;

tі – час на виконання елементу операції в і-му замарі.

4.Класифікація затрат робочого часу дає можливість виявити величину і причину втрат робочого часу, а також його нераціональне використання.

В теорії і практиці нормування розповсюджені два основних методи вивчення витрат робочого часу:

- метод безпосередніх вимірів;

- метод моментальних спостережень.

Метод безпосередніх вимірів полягає в тому, що спостерігач послідовно фіксує тим чи іншим способом тривалість різних елементів робочого часу.

Перевагою цього методу є точність і достовірність реєстрації часу.

Недоліки: велика трудомісткість підготовки, самого спостереження та обробки його матеріалів, неможливість одночасного обхвату значної кількості робочих місць.

Метод моментальних спостережень базується на використанні теорії вірогідностей та теорії випадкових чисел. Цей метод є більш досконалим, точним та результативним.

1. У чому полягає стимулююча роль нормування праці?

2. Для чого проводять нормування праці?

3. На основі чого встановлюються норми витрат часу?

4. Як співвідносяться норма витрат часу і норма виробітку?

5. Що включає в себе нормоване завдання?

6. Які методи використовують для нормування праці?

7. З чого складається норма штучного часу?

Тести за темою 5. Нормування праці

1. Робчий час поділяється на:

а) оперативну роботу і підготовчо-завершальну роботу;

б) час роботи і час перерв;

в) основний і допоміжний час;

г) технічний і організаційний час.

2. Оперативний час поділяється на:

а) оперативну роботу і підготовчо-завершальну роботу;

б) час роботи і час перерв;

в) основний і допоміжний час;

г) технічний і організаційний час.

3. Обслуговування робочого місця поділяється на:

а) оперативну роботу і підготовчо-завершальну роботу;

б) час роботи і час перерв;

в) основний і допоміжний час;

г) технічний і організаційний час.

4. Час, який робітник витрачає на підтримку робочого місця в стані, який забезпечує високопродуктивну роботу – це:

а) допоміжний час;

б) основний час;

в) час організаційного обслуговування;

г) час технічного обслуговування.

5.Час на зміну фізичних і хімічних властивостей предмета праці, які містяться в апараті під впливом будь-якої енергії і під наглядом робітника –це:

а) машинний,

б) машинно-ручний;

в) автоматизований,

г) апаратурний.

6. Кількість верстатів-дублерів, яку може обслуговувати робітник при Тмаш=10,5хв і Труч=1,5хв дорівнює:

а) 7;

б) 8;

в) 5;

г) 4.

7. За допомогою якого методу вивчення витрат робочого часу аналізують їх причини і розробляють оргтехзаходи, які забезпечують ліквідацію виявлених втрат:

а ) фотографія робочого часу;

б) хронометраж;

в) метод момент них спостережень;

г) фотохронометраж.

Дата добавления: 2014-01-04