Тема 1. Організаційні основи охорони праці

План

Тема: Вступ – 2 год

1. Історія виникнення дисципліни охорона праці, її мета.

2. Основні шляхи вирішення проблем охорони праці.

3. Основні терміни і визначення в галузі охорони праці.

Право на здоров’я та безпечні умови праці – невід’ємне право кожної людини у будь–якій країні світу. Безпечні умови виробництва стоять поруч з такими суспільними проблемами людини, як харчування, житло, одяг, лікування, екологічно чисте середовище тощо.

За статистикою Міжнародної організації праці, щорічно в світі реєструється близько 15 млн виробничих травм, а за кожні три хвилини внаслідок виробничого травматизму гине один працюючий.

Охорона праці як самостійна спеціальна дисципліна сформувалася протягом останніх майже 70 років. Вперше ця дисципліна була впроваджена у 1929 році в Московському інституті залізничного транспорту. З 1966 року цей курс був офіційно впроваджений у програми всіх

інженерних спеціальностей, а всім технічним вищим навчальним закладам було запропоновано створити кафедри охорони праці.

Значний внесок у розвиток науки про охорону праці належить визначним вченим: у 1742р. вийшла робота М.В.Ломоносова «Первые основания металлургии ли рудных дел», в якій розроблена теорія природної вентиляції шахт, а також наведені рекомендації з безпеки при використанні драбин і сходин та щодо застосування робочого одягу.

У книзі «Очерки рабочих движений» (1901р ) І.М.Сєченов встановив фізіологічні критерії, за якими можна було встановити тривалість робочого дня. Це була перша книга з гігієни праці.

Академік М.Є.Жуковський розробив аеродинамічну теорію, яка дозволила робити розрахунки вентиляційних систем.

Академік А.А. Скорчинський досліджував причини пожеж та вибухів у вугільній промисловості

Академік Н.Н. Семенов розробив теорію вибуху й горіння.

Академік М.Є.Зелінський запропонував ефективну конструкцію протигаза.

Охорона праці – це система правових, соціально – економічних, організаційно – технічних, санітарно – гігієнічних і лікувально – профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження здоров’я і працездатності людини в процесі праці.

Головною метою охорони праці є створення на кожному робочому місці безпечних умов праці, умов безпечної експлуатації обладнання, зменшення або повна нейтралізація дії шкідливих і небезпечних виробничих факторів на організм людини і, як наслідок, зниження виробничого травматизму та професійних захворювань.

Вирішення проблем охорони праці проводиться з допомогою заходів, які виходять з визначення поняття “охорони праці”:

1. Соціально-економічні заходи. Охорона праці тісно пов’язана з економікою. Створення безпечних і здорових умов праці сприяє підвищенню її продуктивності та зниженню собівартості продукції. Підвищення продуктивності відбувається за рахунок регулярного виходу на роботу, зниження стомлюваності працюючих протягом робочого часу, його раціонального використання. Собівартість продукції знижується при зменшенні витрат на компенсацію втрат робочого часу в зв’язку з тимчасовою або стійкою непрацездатністю, а також при зниженні витрат на оплату пільг за роботу в несприятливих умовах. Економічні методи управління охороною праці:

ü обов’язкове соціальне страхування від нещасних випадків та професійних захворювань;

ü збереження середнього заробітку за працюючим за період простою,

ü виплата вихідної допомоги при розриві трудового договору за власним бажанням,

ü безплатне забезпечення лікувально-профілактичним лікуванням

ü безплатна видача працівникам спеціального одягу та взуття та інших засобів індивідуального захисту.

ü Відшкодування власником шкоди у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я.

2. Організаційно – технічні заходи покликані забезпечити такий рівень організації праці на підприємстві та такі технічні рішення з охорони праці для усього технологічного процесу, які б виключали вплив на працівників небезпечних виробничих факторів, а також зменшували вплив шкідливих виробничих факторів. Заходи:

ü Правильна навченість працівників,

ü Чітке та своєчасне проведення інструктажів,

ü правильне планування робочих місць.

ü справний стан засобів колективного і індивідуального захисту

ü правильна організація праці

ü наявність відповідних знаків безпеки.

· Застосування технічно досконалого та справного обладнання, інструментів і пристроїв, засобів колективного захисту.

· Використання досконалих засобів індивідуального захисту(спецодягу, спецвзуття).

3. Санітарно – гігієнічні заходи передбачають дослідження впливу виробничих факторів на людину та встановлення допустимих значень цих факторів на робочих місцях.

4. Лікувально – профілактичні заходи передбачають відповідні попередній та періодичні медичні огляди працівників, переведення працівників на легшу роботу за станом здоров’я, безплатне забезпечення лікувально – профілактичним харчуванням, особливі вимоги по охороні праці жінок, неповнолітніх та інвалідів.

(ці визначення будемо вивчати пізніше, зараз тільки записати перелік)

Виробничий травматизм -це явище, що характеризується сукупністю виробничих травм і нещасних випадків на виробництві

Виробнича травма -це травма, одержана працюючим на виробництві внаслідок недотримання вимог охорони праці.

Нещасний випадок на виробництві -це раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, внаслідок якого заподіяна шкода здоров’ю або смерть.

Нещасні випадки – це травми, гострі професійні захворювання та отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою, ушкодження внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиху, контакту з тваринами, комахами та іншими представниками флори та фауни.

Небезпечний виробничий фактор -це фактор, дія якого на працюючого у відповідних умовах призводить до травми або іншого раптового погіршення здоров’я.

Шкідливий виробничий фактор – це фактор, вплив якого на працюючого призводить до професійного захворювання.

Умови праці -це сукупність факторів виробничого середовища і виробничого процесу, які впливають на здоров’я і працездатність людини під час її професійної діяльності.

Працездатність – здатність людини до праці, яка визначається рівнем його фізичних і психофізіологічних можливостей, а також станом здоров’я і професійною підготовкою

Безпека – відсутність неприпустимого ризику, що пов’язаний з можливістю нанесення ушкодження.

Безпека праці -стан умов праці, при якому відсутній виробничий травматизм.

Безпека умов праці – стан умов праці, при яких вплив на працюючого небезпечних і шкідливих виробничих факторів виключено або дія шкідливих виробничих факторів не перевищує гранично допустимих рівнів.

Безпека виробничого процесу – здатність виробничого процесу відповідати вимогам безпеки праці під час його проведення в умовах, встановлених нормативно – технічною документацією.

Безпека виробничого устаткування – здатність устаткування зберігати безпечний стан при виконанні заданих функцій в певних умовах протягом встановленого часу.

Дата добавления: 2014-01-04