М'язова система людини. Її відділи і функції. Загальне поняття про м'язи

Лекція 11

М'язова система людини

Модуль 2

Кістяк, що складається з кісткових важелів, являє собою пасивну частину рухового апарата людського організму, у той час як м'язи є його активною частиною.

Усіх м'язів у людському організмі нараховується більш 400, причому вага їх дорівнює приблизно 45% ваги тіла. В атлетів вага м'язів досягає 50% ваги тіла, у дітей - 24 %, а в старих — 25 %.

Російське слово "м'яз" відбулося від слова миша, так само як і "мускул" – від латинського слова "musculus" (мишеня).

Ще давно було помічено, що м'язові волокна завжди знаходяться в деякій напрузі (тонусі), і якщо перерізати м'яз поперек, те перерізані її кінці швидко ховаються під шкірою, як би тікають у нірки на зразок мишей.

М'язова тканина, з якої побудовані м'язи, складається з витягнутих по довжині волокон, здатних до скорочення, тобто укороченню своєї довжини. Скорочення — це основна функція м'язової тканини, з нею зв'язане значення м'язів в організмі.

Розрізняють поперечносмугасті і гладкі м'язи. Перші з них розташовуються, як правило, на кістах кістяка і характеризуються поперечною покресленістю своїх волокон. У функціональному відношенні кістякові м'язи є м'язами довільного руху, що залежить від нашої волі.

Кістякові м'язи обумовлюють зовнішні форми тіла і їхня зміна при русі. Пластичне значення них величезне.

Гладкого ж м'яза беруть участь в утворенні стінок внутрішніх органів тіла, кровоносних судин і пластичного значення не мають.

Форма кістякових м'язів досить різноманітна. Розрізняють: довгі, широкі, короткі і круглі м'язи. Довгі м'язи найчастіше розташовуються на кінцівках, широкі на тулуб, короткі між окремими хребцями, а круглі навколо ока, рота. Крім того, по напрямку м'язових волокон розрізняють віялоподібні м'яза, плоскі веретеноподібні, пір'ясті, напівпір'ясті й ін..

Кожен м'яз починається і закінчується сухожильними волокнами, що йдуть паралельно один одному. За допомогою сухожиль м'яз прикріплюється до кіст, а іноді до суглобної сумки, фасції або до шкіри. Широкі сухожилля широких м'язів звуться апоневрозів.

Кожен м'яз являє собою групу м'язових волокон, що йдуть у більшості випадків паралельно один одному. Волокна ці збираються в м'язові пучки і вдягаються гонкою поєднювальнотканою оболонкою - ендомізієм, а група м'язових пучків, з'єднуючись разом, утворить цілий м'яз, що, у свою чергу, покривається тонкої поєднювальнотканою оболонкою - перимізієм. Від перимізія в глиб м'яза йдуть тонкі волокна, що міцно з'єднують неї з зовнішньою поверхнею. Кнаружи від перимізія м'яз покриває ще більш товста поєднювальноткана оболонка - фасція. Фасції численні, вони мають різну щільність і покривають не тільки кожен м яз окремо, але також і цілі групи м'язів.

Розрізняють поверхневі і глибокі фасції м'язів. Будучи допоміжними утвореннями м'язів, вони мають велике значення в організмі людини. Завдяки фасціям м'язи не можуть зміщатися в сторону, фасція охороняє м'язи від тертя, від фасцій беруть свій початок деякі м'язи.

Всі поєднювальноткані утворення в нашому тілі - фасції, ендомізії, перимізії, прошарку пухкої клітковини, що розташовуються окремими шарами м'язів, грають деяку механічну роль: усі вони, разом узяті, звуться м'якого кістяка.

Сухожилля складаються з паралельно йдуть сухожильних волокон. Ці волокна з'єднуються в пучки, що одягнені внутрішньою сухожильною оболонкою. Група сухожильних пучків покривається зовнішньою оболонкою, як і м'яз.

Свої назви м'яза одержують або по функції — згиначі (флексори), розгиначі (екстензори), що приводять м'язи (аддуктори), що відводять (абдуктори), що піднімають (леватори), що обертають усередину (пронатори), що обертають назовні (супінатори), що стискають (сфинктори), що розширюють (ділататори); або по ходу волокон - поперечні, косі; або по положенню - грудні, підключичні; або за формою - трикутні, квадратні; або але місцю їхнього прикріплення — грудино-ключично-сосцевидна, шило-глоткова; або по зовнішній подібності — камбаловидний м'яз і інші.

Скорочення м'язів викликає рух, переміщення частин тіла в просторі. Як правило, кожен наш рух викликається скороченням не одного м'яза, а цілої групи м'язів. М'яза, одночасне спільне скорочення яких викликає один визначений рух, звуться синергистів. Наприклад, при одночасному скороченні декількох жувальних м'язів щелепи стуляються. М'яза, скорочення яких обумовлює протилежні дії, одержали назва антагоністів. Так, при скороченні двоголового м'яза плеча передпліччя згинається в ліктьовому суглобі, а при скороченні триглавого м'яза розгинається в цьому ж суглобі. При одночасному скороченні антагоністів рух у даному суглобі неможливо, суглоб, як говорять, фіксований.

Однак у цілісному людському організмі руху відбуваються завдяки погодженій діяльності всіх м'язів тіла (і синергистів і антагоністів). Погодженість, або координація рухів тіла, обумовлюється імпульсами, що надходять до м'язів від центральної нервової системи.

Як правило, м'яз, скорочення якого викликає рух у якому-небудь суглобі, прикріплюється до обох кіст, що зчленовується в цьому суглобі, як говорять, перекидається через суглоб.

Деякі м'язи перекидаються тільки через один суглоб, інші через два, треті через трохи. Тому розрізняють одно суглобні, двусуглобні і багатосуглобні м'яза.

У нашому тілі одні м'язи можуть робити велику роботу, інші - меншу; як говорять, одні м'яза сильні, інші - слабкі.

Сила м'яза прямо пропорційна площі її поперечного переріза, чим товстіший м'яз, чим більше він містить у собі окремих м'язових волокон, тим більшу роботу він може виконувати.

М'яз із площею поперечного переріза в 1 кв. див може підняти вантаж у 8-10 кг. На цій підставі було вирахувано, що всі згиначі передпліччя, разом узяті, мають силу, рівної 150 кг.

Однак піднімальна сила м'яза залежить не тільки від площі поперечного переріза, але і від частоти і сили тих нервових імпульсів, що підходять до їй, а також і від інтенсивності біохімічних процесів, що відбуваються в м'язі в даний момент.

У навчанні про рухи нашого тіла м'язи розглядаються як виробники тяги, а кістки як важелі.

Щоб зрозуміти основні закони рухів м'язів, необхідно познайомитися з принципами важелів.

Леонардо да Вінчі говорив з цього приводу: "Нехай книга про початки механіки передує твоїм дослідженням людського тіла, щоб ти міг кожне положення анатомії пояснити з геометричною точністю".

У механіці розрізняють, як відомо, що випливають три типи важелів. Важіль першого роду: точка опори знаходиться посередині між крапкою додатка сили і крапкою опору. Такий важіль зустрічається в тілі там, де важливо зберегти рівновагу, тому його називають важелем рівноваги, або спокою. Прикладом важеля першого роду в нашому тілі служить череп у його з'єднанні з атлантом.

Важіль другого роду: точка опори знаходиться на одному кінці, крапка додатка сили м'язів на іншому, а крапка опору розташовується між ними. Цей важіль називається важелем сили тому, що дозволяє піднімати порівняно великі ваги при відносно невеликій витраті м'язової сили. Прикладом важеля другого роду може служити стопа під час підйому на пальці.

Цей важіль нерівноплечий, його плече сили м'язів довше плеча опору.

Важіль третього роду: точка опори в цьому важелі розташовується на одному кінці, крапка опору на іншому, а крапка додатка сили між ними. Завдяки наявності важеля третього роду досягається швидкість переміщення даної ланки, тому важіль цей зветься важеля швидкості.

Прикладом важеля третього роду можуть служити кісти плеча і передпліччя, з'єднані між собою в ліктьовому суглобі. Точка опори розташовується в самому суглобі, поблизу від неї лежить крапка додатка сили (місце прикріплення двоголового м'яза плеча), а крапка опору може знаходитися на кисті. Через те, що у важеля третього роду плече опору довше плеча додатка сили м'язів, приходиться вживати порівняно велику силу для подолання щодо невеликого опору. Тут у наявності програш у силі, зате великий виграш у швидкості і розмаху руху.

Якщо м'яза, що одночасно скорочуються, тягнуть кінцівка в двох різних, але не протилежних напрямках, то напрямок руху, що зробить кінцівка, збігається з діагоналлю паралелограма, сторонами якого з'явиться напрямок тяги м'язів, що скорочуються, (правило паралелограма сил). Такі деякі головні принципи механіки, використовувані для аналізу роботи м'язів. Застосовуючи них, завжди варто пам'ятати, що наші м'язи, так само як і кісти, живі органи, робота яких залежить від багатьох причин: віку, харчування, фізіологічного стану, фізичної вправи, стомлення й ін.

Величезну роль у роботі м'язів грають імпульси, що йдуть від центральної нервової системи - спинного і головного мозку.

М'яза, як і всі органи нашого тіла, постачені нервовими волокнами, що, розгалужуючи, утворять у м'язах нервові закінчення.

За допомогою численних чуттєвих нервових закінчень у різних органах почуттів і в самих м'язах організм безперестану одержує з навколишнього середовища роздратування: світлові, звукові, механічні й ін. У відповідь на ці роздратування в центральній нервовій системі, у головному і спинному мозку, виникає порушення. По рухових нервових волокнах порушення досягає м'яза. М'яз скорочується - відбувається рух. Організм відповідає на отримане роздратування.

Кістякові м'язи людини одержують нервові імпульси з центральної нервової системи і своїм скороченням обумовлюють численні складні погоджені рухи, як ходьба, біг, плавання і т.п..

Центральна нервова система регулює (тобто направляє і поєднує) діяльність кістякових м'язів.

Розуміння найтіснішого взаємозв'язку між роботою нервової системи і кістякових м'язів допоможе художникові вдумливо і свідомо підійти до вивчення таких спеціальних розділів пластичної анатомії, як "поза" і

"міміка".

Дата добавления: 2014-01-04