Біржові угоди та їх види

Укладання угоди слугує на користь не тільки сторін-учасниць — продавців і покупців, а й тих, хто за ними стоїть — виробників і споживачів.

Біржова угода — це угода купівлі-продажу, або угода про взаємну передачу прав і обов'язків щодо біржового товару, допущеного до обігу на біржі.

Особливості угод, укладених на товарних біржах:

· угода є документом на купівлю-продаж біржового товару з негайною поставкою або до певного обумовленого терміну;

· порядок укладання угоди відповідає законодавству про біржову торгівлю, а також правилам торгівлі конкретної біржі;

· учасники біржової угоди є учасниками біржових торгів;

· підготовка до реалізації контракту виконується до початку біржових торгів;

· угоди підлягають обов'язковій реєстрації відповідно до установлених правил;

· біржа є гарантом виконання угод, зареєстрованих на її торгах;

· біржа має право застосовувати санкції до учасників біржової торгівлі, які порушують правила біржових торгів та умови контрактів;

· біржові угоди не можуть здійснюватися від імені та за рахунок біржі, укладання угод — це функція учасників біржових торгів, переважно членів біржі та брокерів, які виконують функції професійних посередників.

На кожній біржі розроблено спеціальні правила, які регулюють відношення між: контрагентами стосовно:

· під­готовки угод;

· безпосереднього укладання угоди;

· оформлення укладеної угоди;

· виконання угоди; розрахунків за угодами;

· відповідальності за виконання угод і розгляд спірних питань за угодами, що можуть виникнути.

Підготовку до укладання угоди здійснюють поза біржею, а саме укладання — під час біржової торгівлі відповідно до нормативів і правил, які встановлено для конкретної біржі.

Угоду вважають укладеною, якщо є усна домовленість брокера, зафіксована маклером, котрий обслуговує зареєстро­вану товарну секцію на біржі. Під час укладання угоди сторони узгоджують між собою її зміст, тобто коло питань, які вирішуються внаслідок її укладання.

Умовами змісту угоди є:

· вид контракту (спот, форвард, ф'ючерс);

· найменування товару;

· його якість;

· кількість товару — біржова одиниця (партія товару, лот);

· ціна й форма оплати за куплений товар;

· базис (форма), термін виконання угоди, умови поставки (розподіл витрат на транспортування, зберігання і страхування товару, який є об'єктом угоди між покупцем і продавцем);

· місцезнаходження товару.

Під час укладання угоди оголошуються: назва товару, його кількість і ціна, базис поставки, вид контракту. Решта умов змісту угоди може не оголошуватися, бо це може бути комерційною таємницею.

Асортимент товарів, який є об'єктом угод на біржах України, постійно змінюється та наближається до традиційних біржових товарів, прийнятих у зарубіжних країнах. У 1991— 1993 pp. на біржах України укладалися угоди на купівлю-продаж будь-яких товарів. Свого часу такий шлях пройшли й зарубіжні біржі, перш ніж перейти до купівлі-продажу біржових контрактів (ф'ючерсів і опціонів).

Якість товару засвідчується спеціальними документами, які продавець зобов'язаний пред'являти до початку торгів. У практиці українських бірж ще не відпрацьовано законодавчі акти, які регламентують якість продукції біржових товарів, а на зарубіжних біржах вимоги до якості товарів, що пред'явля­ються на торги, чітко визначено. Для товарів, які виставляються на торги і водночас за своєю якістю відрізняються від визна­чених стандартів, потрібен спеціальний дозвіл Біржової ради.

Сучасні українські біржі поки що не мають певних вимог до кількості товару, що виставляється на торги. В зарубіжній практиці партію товару, яка відповідає одному контракту, кількісно чітко визначено з урахуванням потреби певних покупців і продавців, а також зорієнтовано на місткість основ­них транспортних засобів, які використовують для перевезення даних вантажів.

Так, для пшениці в США розмір партії становить 5 тис. бушелів (близько 100 т), на Чиказькій товарній біржі партія великої рогатої худоби передбачає 34...38 голів. На інших біржах вимоги до розміру партій товарів суттєво різняться.

Важливим моментом угоди є ціна товару. Клієнт брокерської контори, який доручає укласти угоду, може виставити певні вимоги й обумовити вид ціни купівлі (продажу). Угоду можна укладати за різними видами цін:

· за поточною ціною біржового дня (яку зафіксовано на момент укладення угоди, оголошено або визначено під час аукціону);

· за заданою ціною;

· за лімітною ціною (в обумовлених межах коливання цін: від 1 до...);

· за ціною на певну дату (день торгу: перший, другий,..., останній);

· за довідковою ціною, яку зафіксовано на момент відкриття або закриття біржі.

На зарубіжних біржах визначено чіткі правила: на товари, що виставлені на торги, ціна пропозиції не може бути вищою за ціну попиту більше, ніж на встановлене біржею значення.

Наприклад, на Лондонській біржі металів ціна пропозиції може перевищувати ціну попиту: мідь — від 0,5 до 1 фунта стерлінгів за тонну; олово — від 1 до 2; цинк — від 0,25 до 0,5 фунта стерлінгів.

Розподіл витрат на транспортування, зберігання і страхування визначається видом цін. Залежно від виду франка (умов поставки) розподіляються господарські зобов'язання й економічна відповідальність постачальника і покупця, а також визначаються витрати, які входять до продажної ціни (вартість самого товару, витрати на транспортування й розвантаження, страхування тощо).

Наприклад, якщо під час укладання угоди базис поставки передбачає як EXW (франко склад виробника (продавця)), то це означає, що покупець повинен організувати вивіз купленої продукції за свій рахунок (тобто самовивозом) і нести подальші витрати на його транспортування, розвантаження, зберігання, а також відшкодування ризику. На відміну від зарубіжної практики, де умови контракту чітко стандартизо­вано, а за змінну його частину править ціна, яку встановлено на момент укладення угоди, на українських біржах місце­знаходження товару, термін і умови його поставки щоразу обумовлюються сторонами угоди.

Біржові угоди прийнято поділяти на дві групи: угоди з реальним товаром та угоди з правами на товар.

Розвиток біржової торгівлі починався з операцій реаль­ним товаром. Еволюція біржової торгівлі розробила відповідний біржовий механізм, що дає змогу укладати угоди за відсутності товару, який буде вироблено чи вигото­влено в майбутньому і реальна поставка якого здійсню­ватиметься в майбутньому в зазначені за контрактом термі­ни та на вказаних умовах.

Угоди з реальним товаром. Одним із традиційних видів біржових угод є угоди з реальним товаром, які укладаються на товар, що може бути засвідчено відповідними документами (накладною, сертифікатом якості) тощо. Товар може перебувати під час торгів на території біржі, на її складах, на складі продавця та бути готовим до відвантаження. Місце знаходження товару обумовлюють правила торгівлі. Угоди з реальним товаром можна укладати на підставі попереднього огляду (за зовнішнім виглядом, за даними біржової або незалежної експертизи) або без попереднього огляду (за зразками, стандартами).

На сучасних біржах угоди з реальним товаром мають кілька різновидів.

Метою угод з коротким терміном поставки є фізичний перехід товару від продавця до покупця на умовах, передбаче­них в договорі купівлі-продажу. Оплата товару може здійсню­ватися як в момент передачі товару, так і відповідно до домо­вленості (передоплата або оплата після отримання товару). Ці угоди вважаються найбільш надійними, оскільки виконання починається з моменту їх укладання, що робить неможливим біржову гру на рух цін. За таких угод витрати на зберігання оплачує продавець, а після укладення угоди — покупець.

Товарна біржа надає можливість реалізувати власну продукцію за реальними цінами та закуповувати необхідні матеріально-технічні ресурси, у тому числі й за рахунок коштів, які товаровиробник матиме від майбутніх урожаїв.

Сьогодні на товарних біржах, згідно з чинним законо­давством, укладаються угоди з тими, хто має реальний товар, який є в наявності у виробника (власника товару) і зберігається на певному складі або може бути вироблений чи вирощений через певний час. На підставі цього на товарних біржах укладаються два види угод.

Угода з коротким терміном поставки на умові спот, тобто негайна (термінова — від 1 до 30 днів) взаємопередача прав і обов'язків щодо реального товару. Оформлюється така угода спотовим біржовим контрактом. Метою укладання таких угод є купівля-продаж товару, тобто перехід його від продавця до покупця на умовах, які передбачено в контракті. За біржовим контрактом покупець на одному зі складів одержує реальний товар.

Основні етапи виконання контракту на умові спот:

· згідно з контрактом та відвантажувальними документами покупець переказує кошти (вартість контракту) па розрахунковий рахунок товарної біржі;

· на підставі підтвердження товарної біржі про наявність переказаних коштів покупця на її роз­рахунковому рахунку згідно з контрактом продавець починає поставку товару.

Підставою для перерахування вартості контракту про­давцю є акт прийняття-здавання зазначеного в контракті товару за кількістю та якістю, підписаний покупцем і продавцем, або письмова згода покупця на передоплату.

В разі ненадання біржі акта прийняття-здавання товару в терміни, обумовлені контрактом, кошти покупця (платника), зараховані на розрахунковий рахунок біржі, повертаються йому впродовж двох робочих днів. Така модель виконання біржового контракту з використанням розрахункового рахунку товарної біржі є однією із гарантій для покупця і продавця щодо виконання поставок і розрахунків.

За виконання спотового біржового контракту важливим є розподіл втрат на зберігання, страхування та постачання товару. Якщо не визначено інакше, то за умови базису по­ставки франко-завод (EXW), що найчастіше використовують під час торгівлі сільськогосподарською продукцією та продовольством, витрати на зберігання товару та вартість його страхування до моменту продажу відносять на рахунок продавця, а після моменту продажу — на рахунок покупця.

Покупці забезпечують оплату послуг завантаження, вивезення й зберігання купленого товару після підписання акта здавання-прийому.

Другим різновидом угод з реальним товаром є форвардні угоди.

Угода з відстроченою поставкою на умові форвард (тобто відстрочена від 30 до 360 днів) — це взаємна передача прав і обов'язків щодо реального товару. Оформлюється така угода форвардним біржовим контрактом. Особли­вість угоди на умові форвард полягає в істотній різниці в часі між укладанням угоди та її виконанням, тобто поставкою товару. Метою укладання таких угод є можливість для товаровиробника одержати передоплату та використати її для виробництва продукції. Тривалість періоду між моментом укладання форвардної угоди й поставкою встановлюється кожною біржею самостійно залежно від асортименту товарів. Наприклад, на сільськогосподарську продукцію і продоволь­ство цей термін становить три, шість, дев'ять місяців.

За укладання форвардної угоди продавець бере зобов'я­зання здійснити поставку товару в терміни, визначені в угоді, а покупець, відповідно, — прийняти товар та заплатити за нього за цінами контракту в разі, якщо попередньо (під час укладання контракту) не здійснено передоплату чи новий розрахунок.

Особливості використання контракту на умові форвард:

· об'єктом торгівлі переважно с товар, який буде вироблено (вирощено) на момент його поставки;

· для продавця (товаровиробника) г можливість одержати передоплату з боку покупця в межах до 50 % вартості контракту і використати на виробництві продукції майбутньої о періоду;

· забезпечує покупцеві організовані поставки про­дукції для власного виробничого процесу.

Виконання форвардного біржового контракту розпочи­нається з моменту його укладення з боку покупця, котрий (якщо не визначено інакше) сплачує продавцеві передоплату, яка перераховується на рахунок продавця (товаровиробника) впродовж трьох банківських днів. Продавець за визначений термін (однак не менше, ніж за 5 днів) до обумовленого контрактом терміну передачі товару повідомляє товарну біржу про свою готовність передати товар покупцеві, а також необхідні документи про обсяги та якість і довідку про виконання проавансованої покупцем частини контракту.

Покупець на підставі представлених документів пере­раховує на розрахунковий рахунок товарної біржі вартість контракту, за винятком передоплати.

Для купівлі чи продажу на товарній біржі сільськогоспо­дарської продукції, продовольства, матеріально-технічних ресурсів або інших товарів товаровиробнику треба подати на товарну біржу Заявку-доручення на продаж-купівлю, де визначено терміни, протягом яких товар, заявлений на купівлю-продаж, представлятиметься на торгах.

Переваги форвардних угод:

· великі партії товару (готової продукції) можна реалізувати

· через певний обумовлений термін;

· угоди є тією формою господарських відносин, за допомо­гою яких можна здійснювати великі економічні операції;

· можливість використовувати єдину правову основу для регулювання взаємовідносин сторін.

У розвинених країнах уже сьогодні біржові угоди укла­даються на неіснуючий товар, який буде вироблено в майбутньому. Для того щоб зменшити ступінь ризику контрагентів під час біржової торгівлі, виникають різновиди форвардних біржових угод, які не змінюють їхньої суті.

Угода з заставою — це договір, за яким у момент його укладення один контрагент виплачує іншому контрагентові суму, обумовлену договором між ними, як гарантію виконання своїх зобов'язань. Заставою може бути й сам товар, і грошовий еквівалент вартості товару. Розмір застави встановлюється за згодою сторін — від 1 до 100 % вартості угоди. Якщо угода не відбулася з вини клієнта, застава передається брокеру. Застава може забезпечувати як інтереси продавця, так і інтереси покупця. Тому розрізняють угоди із заставою:

· на купівлю;

· на продаж.

У разі угоди із заставою на купівлю її платником є покупець, тобто застава забезпечує інтереси продавця.

Угода із заставою на продаж забезпечує інтереси покупця, оскільки її платником виступає продавець.

Угода з премією — це договір, згідно з яким один із контрагентів на підставі особливої заяви до певного дня за встановлену винагороду (премію) отримує право вимагати від свого контрагента або виконання зобов'язань за договором, або цілком відмовитися від угоди. Угода з премією не змінює суті форвардної угоди, а лише зменшує ризик для контр­агентів, які здійснюють біржову торгівлю. Якщо продавцю вигідніше заплатити премію, ніж виконати зобов'язання щодо поставки товару, використовують форвардні, або термінові угоди з премією.

Розрізняють такі види угод з премією: прості (з умовним продажем та з умовною купівлею), подвійні, складні й кратні.

Прості угоди з премією —в цьому разі сторона-платник премії отримує право відступного, тобто контрагент за сплату раніше встановленої суми відступає від виконання договору, якщо він стає невигідним, або втрачає певну суму, коли договір виконано. Залежно від того, хто є платником премії (продавець чи покупець), цей вид угод з премією буває двох видів: з умовним продажем; з умовною купівлею.

У разі здійснення угоди з умовним продажем продавець готовий сплатити премію за те, що на момент надходження товару чи продукції знайдеться вигідніший покупець і ціна зросте. На погляд продавця, вигідніше сплатити премію за умовний продаж свого товару і при цьому мати покупця. Якщо в день поставки товару покупцю продавець знайде вигідні­шого споживача, або ціна на товар зросте, продавець може відмовитися від поставки продукції першому покупцю (втративши за цих умов обумовлену премію) і продати вигіднішому споживачу (за вирахуванням витрат, тобто премій першого покупця).

Угода з умовною купівлею укладається в інтересах покупця. Вона можлива в тому разі, коли споживач не впевнений, що потрібний товар буде йому замовлений, чи він зможе знайти вигіднішого постачальника того товару, на який було укладено угоду з премією. Покупець у цьому разі міркує таким чином: сплачу премію, але в даного постачальника замовлений товар не куплю; якщо не знайду вигіднішого постачальника, товар куплю в обумовленого постачальника, але сплачу за нього більше, ніж він коштує, на розмір премії.

Премія в цьому разі обумовлюється як сума — або окрема від вартості угоди, або така, що в ній враховується.

Угоду з умовною купівлею застосовують не часто, оскільки виникають ускладнення із застосуванням штрафних санкцій за невиконання покупцем умов контракту, правил біржової торгівлі тощо.

Угоди з премією на купівлю і продаж суттєво відрізняються від угоди з заставою на купівлю і продаж. Угода з заставою є «твердою угодою», застава є гарантом її виконання, а угода з премією належить до умовних угод: їх можна виконувати або не виконувати.

Подвійні угоди з премією — це договори, в яких платник премії отримує право на вибір між позицією покупця та позицією продавця, а також право (якщо на це є згода його контрагента) відступитися від угоди.

За таких угод права платника, порівняно з його правами в простих угодах, збільшуються вдвічі. Тому розмір премії також подвоюється. Ця премія може враховуватися: окремо від суми угоди; або ж входити до суми угоди.

При обліку подвійної премії у вартості товару, остання, як сума угоди на купівлю, збільшується і, навпаки, як і сума угоди на продаж, зменшується на значення цієї премії.

Складні угоди з премією поєднують дві угоди з премією, які укладаються однією й тією самою брокерською фірмою, з двома учасниками біржової торгівлі.

Залежно від того, чи є ця брокерська фірма, яка уклала складну угоду з премією, платником або одержувачем останньої, угода може мати подвійний характер:

· у першому випадку право відійти (відступити) від угоди належить даній брокерській фірмі;

· в другому — її контрагентам.

Кратні угоди з премією — це договори, за яких один із контрагентів отримує право (за певну премію на користь іншої сторони) збільшувати в певну кількість разів обсяг товару, який належить відповідно до змісту угоди до передачі або прийняття. Такий вид угод є поєднанням твердої угоди з умовною, оскільки деяка мінімальна кількість товару в будь-якому разі має бути передана або прийнята.

Кратність виражається в тому, що більша кількість товару, яку уповноважений контрагент може оголосити об'єктом виконання, має бути кратною обов'язковому (твердому) мінімуму, тобто перевищувати його в два, чотири і більше разів у межах максимуму, встановленого договором.

Премія враховується в сумі угоди та збільшується при продажу, але виплачується у разі відмови контрагента, що має право на збільшення кількості товару, який належить передати або прийняти.

Премія виплачується тільки за неприйняту або передану кількість товару.

Бартерна угода — це негрошовий, але оцінений і збалансований обмін товарів і оформлений угодою; тобто це угода, за якої «товар» обмінюється на «товар» або на «товар плюс гроші». Умовою еквівалентності товарообміну є обмін товарів за світовими або договірними цінами. Бартерні угоди широко використовують в умовах нестачі й нестійкості валюти, нерозвиненості товарно-грошових відносин, оскільки вони дають змогу без використання валютних коштів здійснювати прямий обмін товарів. Під час біржових торгів такі угоди не повинні домінувати, але саме тоді доводиться враховувати вимоги продавців стосовно зустрічного прид­бання необхідної їм продукції. Тому більшість товарних бірж уже на етапі їх створення було орієнтовано на бартерні угоди. Деякі біржі почали використовувати такі угоди пізніше. Це тимчасовий вимушений вид угод, адекватна реакція як бірж, так і більшості підприємств, реакція самозбереження та само­захисту від недосконалої фінансової й податкової системи.

Бартерні угоди суперечать суті біржової торгівлі, оскільки:

· пропускна здатність біржі різко знижується;

· порушується нормальний механізм аукціонних торгів, а майже відсутній обмін інформацією між багатьма невеликими партіями призводить до великих розбіжностей у цінах на одні й ті самі види товарів;

· значна частка доходів від продажу не надходить безпо­середньо товаровиробникам і не поєднується з процесом розширеного відтворення; • часткове зняття обмежень на бартерні угоди щодо продовольчих та деяких споживчих товарів не забезпечує суттєвого збільшення товарообміну через невідповідність зустрічних інтересів учасників товарообміну;

· майже всі товаровиробники поступово приєднуються до процесу торгівлі не властивими їм видами товарів, витрачаючи на це великі ресурси;

· надзвичайно швидкими темпами зростає кількість «стихійних» складів дефіцитних товарів, які фактично виводяться із товарообігу.

Бартерні угоди й угоди з умовою мають і загальні риси, й суттєві відмінності. Основною відмінною рисою таких угод є те, що гроші, як правило, не використовують. Гроші викону­ють звичайні функції платежу в разі угод з умовою, за яких, крім того, між продажем і купівлею товару є розрив у часі (не менший, ніж один місяць), якого немає в разі бартерних угод.

Укладання та реалізація біржових угод для брокера та його клієнта може мати певну специфіку, залежно від особливостей їх взаємовідносин, тому виникли угоди з умовою і угоди з кредитом.

Угода з умовою — це угода, за умови укладання якої брокер повинен виконати певні доручення клієнта. Останній дає доручення продати реальний товар водночас із купівлею іншого реального товару. Брокер має право відмовитися від такого доручення, але якщо він прийняв його і не виконав умови в частині купівлі іншого товару, то втрачає право на винагороду.

Угода з кредитом — це вид угоди між брокером і клієнтом, за якої брокер зобов'язується в обмін на товар, запропонований клієнтом, надати клієнтові товар, який його зацікавить. З цією угодою брокер звертається в банк, де отримує кредит на її здійснення. Використовуючи кредит, брокер купує товар, який цікавить клієнта, та отримує товар, запропонований клієнтом на початку. Отриманий товар (як правило, дефіцитний) брокер самостійно продає на біржі й повертає кредит банку.

Угоди з кредитом дають змогу здійснювати суто бартерні операції на законній підставі. Гроші в цьому разі для клієнта фактично втрачають функцію засобу платежу і слугують лише мірою вартості.

Угоди з правами. Взаємопередача прав і зобов'язань на товар щодо стандартних контрактів на поставку біржового товару здійсню­ється у ф'ючерсних угодах. Отже, в цьому разі передбачено купівлю або продаж не реального товару, а тільки контракту на нього протягом певного періоду. Реалізують не товар, а контракт. Укладання таких угод здійснюється не з метою купівлі-продажу реального товару, а для його страхування від можливих несприятливих змін ціни. Вони укладаються за стандартизованими умовами на підставі біржових типових контрактів щодо кожного виду товару. Об'єктом ф'ючерсної угоди може бути тільки один вид продукції визначеної якісної характеристики.

Ф'ючерсні угоди укладаються не на обсяги товару, а тільки на певну кількість контрактів.

Сумарні обсяги певного виду товару за ф'ючерсними угодами визначаються кількістю контрактів, а обсяги певного виду товару в кожному контракті стандартизовані.

Метою укладання ф'ючерсної угоди є одержання різниці між ціною контракту на момент його укладення та ціною на день закінчення контракту. Якщо за цей період ціна зростає, то продавець програє. Для виплати різниці між ціною в контракті та реальною ціною, що склалася на ринку, продавець укладає офсетну, або зустрічну (протилежну), угоду, тобто угоду на покупку такої самої партії товарів за новою, вже реальною ціною на момент закінчення терміну ф'ючерсної угоди. Покупець також укладає офсетну угоду на продаж такої самої партії товару за новою ціною і одержує виграшну різницю. В разі укладання офсетної угоди фючерсна угода лік­відується.

Однією з умов ф'ючерсної торгівлі є обслуговування, надане біржовою розрахунковою палатою. Після реєстрації ф'ючерсної угоди її контрагенти (покупець і продавець) припиняють взаємини як сторони, оскільки відтепер мають стосунки тільки з розрахунковою палатою.

Під час укладання ф'ючерсної угоди покупець і продавець вносять гарантійну заставу розміром до 18 % вартості контракту на окремий рахунок. У місяць поставки товару за цим контрактом гарантійний завдаток має становити 100 % вартості товару.

Щодня за всіма ф'ючерсними контрактами, які не було ліквідовано протягом біржового дня, здійснюються розра­хунки. В разі підвищення цін сторона, яка продала контракт (продавець), повинна до початку наступного біржового дня (сесії) виплатити брокеру, а той — розрахунковій палаті різницю між ціною, зареєстрованою на момент закриття попереднього біржового дня, та ціною, зареєстрованою на момент закриття поточного біржового дня.

Розрахункова палата, в свою чергу, нараховує або сплачує брокеру-покупцю, а він — клієнтові позитивну для нього різницю. В разі зниження ціни відбувається зворотна дія: покупець вносить різницю цін брокеру, а той — розрахунковій палаті, яка направляє їх продавцю.

Опціонна угода є логічним продовженням ф'ючерсної, особливим видом біржових операцій з обмеженим, порівняно зі звичайними ф'ючерсними операціями, ризиком.

Опціон — це свого роду платне договірне зобов'язання права купити або не купити контракт на певний вид цінностей чи фінансових прав із заздалегідь установленою в ньому ціною в межах узгодженого періоду. В обмін на отримання такого права покупець опціону платить продавцю ухвалену суму, яка називається премією. Продавець опціону не має права продати контракт, інші види цінностей до передбаченого в контракті терміну. Покупець опціону має право протягом указаного в ньому терміну купити або відмовитися від купівлі зазначеного контракту (товару), інших цінностей, утративши за цих умов премію, виплачену продавцю опціону.

Основний зміст ф'ючерсних і опціонних угод полягає у використанні часу між моментом укладення угоди та її виконанням; учасники торгів здобувають можливість отримати прибуток залежно від зміни кон'юнктури ринку.

Платником премії, яка гарантує право вибору, може бути і продавець товару, і його покупець. Якщо платник премії — продавець, він може відмовитися від угоди і продати товар іншому покупцеві за вищою ціною. Якщо платник — покупець, то він може купити товар за попередньою нижчою ціною, а потім перепродати його за вищою.

Одержувач премії в будь-якому разі сподівається на те, що ціни не зміняться або ж знизяться. Тоді платник премії відходить від угоди, а премія лишається в одержувача.

Введення опціонів на біржах змінюватиме сучасний характер відносин між клієнтом і брокером. Зараз брокер є лише представником продавця і покупця, а ризик угоди цілком лежить на клієнтах. У разі застосування опціонів брокер стає учасником угоди і в такий спосіб бере на себе весь ризик, пов'язаний зі зміною кон'юнктури. Найближчим часом не всі брокерські контори зможуть одразу перейти до нових видів угод.

Якщо, наприклад, є продавець (виробник) продукції і покупець (спо­живач) цієї продукції, та обидва вони не є членами біржі й один з них хотів би продати, а другий — купити продукцію на біржі, то для цього треба вжити певних заходів.

1. Клієнт (продавець і покупець) шукає брокерську фірму, яка б представляла його інтереси на біржі.

На цій стадії дуже важливо добрати відповідну брокерську фірму. Клієнт може скористатися рекламою, порадами різних консультаційних фірм, споріднених фірм підприємств, може й сам оцінити пропозиції різних брокерських фірм.

Добираючи брокерську фірму, клієнт має звертати увагу на такі важливі моменти в її діяльності:

· на яких біржах працює ця брокерська фірма (централь­них, міжрегіональних чи локальних, універсальних чи спеціалізованих тощо);

· наскільки оперативно виконує взяті на себе зобов'язання;

· які гарантії виконання укладених угод;

· який розмір комісійного збору (розмір комісійного збору встановлюється за домовленістю з клієнтом).

Якщо клієнт не в змозі сам оцінити переваги тієї чи іншої брокерської фірми, він може звернутися за допомогою на біржу, яка або порекомендує клієнтові ту чи іншу брокерську фірму, або допоможе розповсюдити на аукціонній основі клієнтські заявки.

2. Клієнт укладає договір з обраною брокерською фірмою на брокерське обслуговування.

Брокерська фірма, як правило, бере на себе такі зобов'язання: укласти й здійснити угоди для клієнта на встановлених ним умовах; надати клієнтові інформаційні послуги, пов'язані з придбанням і продажем товарів на біржі; надати будь-які посередницькі послуги.

Договір щодо надання брокерських послуг містить: предмет договору; порядок виконання доручення; гарантії; умови розрахунків; порядок здійснення зв'язків між сторонами; відповідальність сторін і порядок розгляду спорів; строк дії, підстави для зміни й припинення договору.

Важливими умовами договору на брокерське обслуго­вування є чітке визначення видів угод, вказівки, якими має керуватися брокер, виконуючи доручення клієнта, а також встановлення ціни на купівлю чи продаж товару на біржі.

3. Відповідно до договору з надання брокерських послуг між клієнтом і брокерською фірмою укладається договір-доручення або договір комісії на продаж або купівлю конкретного товару.

Договір-доручення укладається в тому разі, коли брокер­ська фірма діє на біржі від імені клієнта і за його рахунок. Оговорюється, що в разі укладання брокером угоди клієнт отримує права й обов'язки сторін за договором. За договором-дорученням брокер не відповідає перед клієнтом за виконання третьою особою умов угоди, укладеної ним від імені клієнта.

Договір комісії укладається, коли брокерська фірма діє на біржі від свого імені та за свій рахунок. Згідно з договором комісії брокер зобов'язаний (у разі порушення третьою особою обумовлених умов) терміново повідомити про це і забезпечити необхідні докази. Під час укладання договору комісії особливу увагу сторони мають приділяти: місце­знаходженню товару (на складі продавця або виробника, біржі тощо); порядку і формі оплати товару; розподілу витрат на транспортування й страхування між покупцем і продавцем (базис поставки або вид франко ціни).

4. Якщо між клієнтом і брокерською фірмою укладено договір-доручення, то до нього обов'язково оформляється разове або постійне доручення для ведення справ на біржі в інтересах клієнта.

Разове доручення видається на здійснення певної угоди (одного доручення), а постійне доручення — для виконання всіх видів послуг, які надаються клієнту брокерської фірми.

5. Клієнт (продавець і покупець) має надати певні гарантії брокерській фірмі.

Якщо клієнт є продавцем, то за спотовим контрактом він повинен гарантувати наявність у нього товару складською розпискою на той товар, який буде об'єктом угоди на біржі. Крім того, продавець може додати рекламний проспект, дослідний зразок, сертифікат якості тощо. За відсутності складської розписки брокер має право обумовити неустойку за поставку або недопоставку обсягу товару, який передбачено в контракті. У договорі комісії зазначено, що при виконанні доручення на продаж реального товару клієнт зобов'язаний відвантажити товар за вказаною в договорі поставки адресою покупця. У разі прострочення відвантаження (тобто недован­таження) товару клієнт виплачує брокеру штраф у розмірі встановленого процента вартості партії товару.

Якщо клієнт є покупцем, то він має гарантувати свою платоспроможність. За договором-дорученням гарантією оплати товару може виступати: гарантія банку про оплату (оригінал) — термінова банківська гарантія; довідка, завірена банком, про наявність коштів на розрахунковому рахунку клієнта; гарантійний внесок; застава, внесена на роз­рахунковий рахунок брокерської фірми, яка представляє інтерес покупця, або певного процента суми угоди на розрахунковий рахунок, відкритий брокерського фірмою в межах 30 % суми угоди; акредитив, виданий брокерською фірмою на всю суму угоди і термін її виконання; страховий поліс, вексель. У разі договору комісії на покупку клієнт також забезпечує гарантії брокерської фірми шляхом перерахування авансу для виконання угоди в установленій сумі.

6. Умови зв'язку.

Між брокерською фірмою і клієнтом з метою підвищення ліквідності угод між клієнтом і брокером встановлюється оперативний зв'язок. Умови зв'язку оформляються спеціаль­ним протоколом.

7. Договір між брокерською фірмою і біржею на участь у біржових торгах.

8. Заявка (пропозиція) брокера (брокерської фірми) на продаж (купівлю) певного товару: подається в біржовий інформаційний канал не пізніше двох-трьох днів до початку торгів.

Товар, який потребує негайної реалізації (протягом одного біржового дня), виставляється на торги без попереднього введення заявки в біржовий інформаційний канал. Для цього необхідно подати заявку безпосередньо маклеру, який обслуговує торги відповідної секції, не пізніше, як за дві години до їх початку.

9. Експертиза товару і дозвіл на допуск його до торгів.

10. Інформація про товари, які виставляються на торги за відповідними товарними секціями.

Цю інформацію надає брокер за 24 год. до початку торгів, водночас у день торгів її вивішують у біржовій залі спів­робітники відділу організації торгів. Інформація містить: назву товару; його ціну; номер брокерської контори, яка пропонує товар для продажу; місцезнаходження товару; умови розрахунків; строки поставки.

11. Реєстрація брокерів і допуск їх в торгову залу.

Для того щоб зареєструватися, брокер зобов'язаний пред'явити доручення, яке видала йому брокерська фірма, на право представляти інтереси фірми в торговій залі біржі. На торгах у біржовій залі можуть брати участь декілька брокерів однієї брокерської фірми.

12. Укладання угоди здійснюється під час привселюдно проведених біржових торгів.

13. Реєстрація угоди.

Укладену угоду треба зареєструвати у відділі реєстрації угод (організації торгів). Угоду вважають укладеною тільки після її реєстрації.

14. Оформлення угоди.

Угода набуває юридичної сили тільки після її оформлення, тобто складання біржового договору (контракту). Біржовий договір оформляється і підписується обома сторонами в трьох примірниках. Реєстратор надає йому номер (який відповідає номеру реєстрації угоди), ставить на всіх примірниках штампи біржі й розписується в них.

Біржовий договір можна оформити і за межами біржі, але в цьому разі його треба обов'язково зареєструвати у відділі реєстрації угод (організації торгівлі) в триденний термін після укладання угоди. Оформлену угоду можна розірвати в порядку, передбаченому Правилами Біржової торгівлі.

15. Інформація брокерів про укладені угоди на біржі.

16. Реєстрація укладених угод у брокерській фірмі. Здійснюється або вручну (на картках у книгах), або за

допомогою автоматизованої системи. Облік здійснюється за клієнтами (шляхом перерахування всіх укладених для них угод) або за окремими групами товарів (перелічуються всі клієнти, для яких укладено ті чи інші угоди).

17. Оплата комісійних біржі.

Розмір комісійних визначає кожна біржа. Брокерська фірма зобов'язана перераховувати біржі протягом 15 днів її комісійні у валюті угоди.

18. Звіт брокера (повідомлення про укладення угоди).

Подається в триденний термін, до звіту додаються доку­менти, які підтверджують укладення угоди: при терміновій (форвардній) угоді — договір поставки; в разі угоди з терміновою поставкою — договір купівлі-продажу.

19. Розрахунки клієнта з брокерською фірмою.

Клієнти в триденний термін сплачують брокеру обумовле­ну винагороду за виконане доручення.

20. Відвантаження (відправка) проданого товару покупцеві. Отримавши звіт брокера, клієнт зобов'язаний приступити до виконання договору купівлі-продажу або поставки.

21. Розрахунок покупця з продавцем.

Дата добавления: 2014-01-04