Тема № 2 Середовище міжнародної економічної діяльності

Сутність та структура середовища міжнародної економічної діяльності. Внутрішнє та зовнішнє середовище МЕД. Природно-географічне середовище МЕД. Політико-правове середовище МЕД. Економічне середовище МЕД. Соціально-культурне середовище МЕД.

Міжнародна економічна діяльність — це дії з міжнародного переміщення товарів, факторів виробництва та фінансових засобів, що проявляються у здійсненні операцій, тобто угод, за якими передається право власності на матеріальні та фінансові активи або надаються послуги. Всі операції відображені в СНР і поділяються на реальні (нефінансові) та фінансові. Перші пов'язані з виробництвом і придбанням товарів (послуг). Другі — зі змінами в активах і пасивах, а також з обміном одних фінансових активів на інші.

Угоди є основною інституціональною одиницею у сфері обміну й укладаються між агентами (економічними суб'єктами), їх результатом є досягнення певних конкурентних переваг.

Економічні суб'єкти, або інституційні одиниці, мо­жуть володіти товарами й активами, мають економічні зобов'язання і від своєї особи здійснюють угоди з інши­ми інституційними одиницями. В СНР виділяють два основні типи інституційних одиниць: сімейні господар­ства (фізичні особи) і підприємства — фірми (юридичні особи). Всі вони взаємодіють один з одним як всередині країни, так і за її межами. Якщо операції здійснюються між інституційними одиницями всередині однієї країни, то вони вважаються внутрішніми, а якщо між інститу­ційними одиницями декількох країн, то міжнародними. З метою подібної класифікації операцій всі інституційні одиниці поділяються на резидентів і нерезидентів.

Резиденти — це інституційні одиниці, що постійно знаходяться на території даної країни, незалежно від їх громадянства або належності капіталу.

Нерезиденти — це ті інституційні одиниці, що по­стійно знаходяться на території іноземних держав.

СНР фіксує всі економічні операції резидентів з нерезидентами на окремих рахунках, що об'єднуються в платіжний баланс. Він відображає функціональні взаємозв'язки в міжнародній економіці, які за своїм характером є результатом впливу ендогенних факторів. Крім того на економічну діяльність впливають і екзо­генні фактори. Це передусім фактори зовнішнього се­редовища.

Середовище діяльності суб'єктів міжнародної економіки може бути визначене як система умов і фак­торів існування міжнародних економічних зв'язків. Можна виділити внутрішнє та зовнішнє середовище.

Внутрішнє середовище — це внутрішня будова систем міжнародної економіки з її внутрішніми законами існування, функціонування і розвитку. Якщо ми говоримо про систему, то це, передусім, система функ­ціональних економічних зв'язків. Вона може бути опи­сана математично. Найбільш спрощеним записом може бути рівняння:

де У(х) — бажаний результат (сумарне значення);

х — результат дії внутрішніх факторів;

а — коефіцієнт впливу факторів на загальний результат.

У короткостроковому періоді а = соnst, це означає, що цей фактор керований або формується за чіткими параметрами.

Зовнішнє середовище — це зовнішні щодо суб'єктів міжнародної економіки умови і фактори їх взаємодії. До зовнішнього середовища відносять такі фактори:

—зовнішньоекономічну діяльність країн та їх суб'єктів;

—регулювання міжнародних економічних процесів та його інструменти;

—форми і види міжнародної економічної діяльності;

—причинно-наслідкові зв'язки в міжнародних економічних процесах.

Тим самим визначається й економічна політика країни щодо її міжнародної і внутрішньої діяльності у їх взаємозв'язку. З урахуванням цих факторів розроб­ляється міжнародна стратегія держав і їх суб'єктів.

Зовнішнє середовище можна поділити на чотири основні групи умов: правові, політичні, соціально-еко­номічні, культурно-психологічні.

Всі ці умови та фактори, як правило, некеровані. Тому міжнародна економіка може бути описана моделлю:

де— очікуваний результат;

а — ймовірність кожного результату; — результат від дії факторів.

Якщо ситуація має імовірнісний характер, то це означає, що результати будуть мінливими. Причому чим більшою буде мінливість, тим вищий ступінь не­визначеності. Чим більша різниця між сподіваним і дійсним результатом, тим більшим буде економічний ризик. Для визначення ступеня ризику використову­ють ряд показників і характеристик:

1) взаємопов'язаність факторів зовнішнього середо­вища, тобто якою мірою зміна одного фактора впливає на інший (усвідомлення цієї міри суттєво впливає на виживання суб'єктів міжнародної економіки);

2) складність зовнішнього середовища, або кількість факторів зовнішнього впливу та варіативності (змін­ності) кожного фактору (в такому середовищі потрібно більше зусиль для того, щоб справжній результат мав менші відхилення);

3) рухомість середовища, або швидкість, з якою відбу­ваються зміни в оточуючому суб'єктів середовищі (сьогодні спостерігається тенденція до зміни цього середовища);

4) невизначеність зовнішнього середовища, або фун­кція відносної кількості інформації про це середовище та ступінь впевненості в її точності.

Сьогодні всі, хто пов'язаний з міжнародною еконо­мічною діяльністю, все частіше звертаються до глобаль­них моделей оцінки ризиків. Крім того, аналіз міжна­родного середовища дає змогу визначити умови виходу на світовий ринок та перепони, що заважають цьому.

Дата добавления: 2014-01-04