Глобалізація третинного сектору економіки

Нинішня міжнародна торгівля не обмежується торгівлею товарами, які можна відчути і побачити (кам'яне вугілля, банани, комп'ютери тощо). Британський журнал Economist якось писав, що послуга — це те, що у процесі купівлі-продажу не може впасти й ударити по нозі. Невпинно збільшується торгівля послугами, темпи зростання якої перевищують темпи зростання міжнарод­ної товарної торгівлі. Третинний сектор охоплює консультаційні послуги у сфері права та підприємництва, аудиту і бухгалтерії, реклами, комп'ютерної справи. Архітектори, лікарі, програмісти, бізнесові консультанти надають на комерційній основі свої по­слуги в усьому світі. Важливими складовими третинного сектору є міжнародний туризм, навчання іноземних студентів, фінансові послуги, розважальний бізнес, виготовлення аудіо- та відеозаписів тощо.

Існує ряд класифікацій послуг, це зокрема класифікації Світо­вого банку, Світової організації торгівлі тощо. Послуги можуть поділятися на факторні і нефакторні. Перші стосуються міжна­родного руху факторів виробництва, другі — решти. Надання послуг часто відбувається одночасно з продажем товарів чи здійс­ненням інвестицій. Міжнародна торгівля послугами передбачає мобільність покупця, продавця, одночасну мобільність продавця і покупця або мобільний характер власне послуги.

Нині найбільшим експортером послуг є США. Американські фільми, музика, телепрограми тощо заполонили весь світ. Однією з найважливіших статей експорту США вважається американська культура. Так, лише на наданні освітніх послуг США заробили у 1995 р. 10 млрд. дол. США є й найбільшим імпортером продукції третинного сектору. Чотири найбільші кіностудії США пере­бувають у власності іноземного капіталу.

Обсяги міжнародної торгівлі послугами, що відображуються у статистиці платіжних балансів, є заниженими. На початок 1990-х років багато країн, у тому числі великих, не підраховували тор­гівлю послугами. Методологія їх підрахунку має значні відмін­ності серед країн світу.

Наприкінці XX ст. більш як половина вартості експорту по­слуг припадала на міжнародний транспорт та міжнародні при­ватні і ділові подорожі. Розвинені країни експортували 75 % світового обсягу послуг, міжнародні організації — 1 %, а країни, що розвиваються, — 24 %. На США припадало 16,2 % світового експорту послуг, на Францію — 10,2 %, на Італію — 6,5 %, на Німеччину — 6,4 %, на Велику Британію — 5,5 %, на Японію — 5 %.

Держави світу регулюють міжнародну торгівлю послугами шляхом встановлення обмежень на:

• торгівлю послугами;

• створення на внутрішньому ринку філіалів іноземних ком­паній;

• пересування надавачів послуг;

• пересування споживачів послуг;

• застосування національного режиму.

•

Глобалізація управлінських функцій

Ще не так давно управлінський персонал неодмінно мав розташовуватися в одному приміщенні з керівництвом. У результаті телекомунікаційної революції ця умова не є обов'язковою. Прези­денту компанії нині всеодно, де робоче місце його підлеглих — на сусідньому поверсі хмарочоса чи за тисячі кілометрів від нього. Комп'ютер допомагає взаємодії керівництва і управлінського апа­рату. Транснаціональні корпорації працевлаштовують значну кіль­кість місцевих програмістів, клерків, комп'ютерних операторів і телекомунікаційних експертів (інакше кажучи — "білих комір­ців") безпосередньо у країнах, що розвиваються. Робоча сила в цих країнах висококваліфікована і водночас дешева. Якщо у Кал­іфорнії програміст одержує щорічно 60-100 тис. дол., то на Тай­вані — 25 тис. дол., а в Індонезії або Китаї — 10 тис. дол. Крім того, робоча сила у країнах, що розвиваються, не лише дешевша, а й слухняніша.

У недалекому минулому американські компанії переміщували свої управлінські апарати з центрів великих міст до приміських зон, бо утримувати управлінців там було дешевше.

У ряді країн, що розвиваються, є відносний надлишок високо­кваліфікованої робочої сили, якість якої не поступається захід­ній. Наприклад, в Індії щорічно закінчують університети більше фахівців, ніж у США та Канаді разом. Ця країна має понад 100 тис. інженерів і техніків у сфері комп'ютерного програмування.

1.2.8. Глобалізація туризму

Туризм — один з видів активного відпочинку, поширений з різною інтенсивністю практично в усіх країнах світу. Як правило, надання туристичних послуг є формою підприємницької діяльнос­ті, тобто передбачає одержання прибутку. Існує багато видів туризму: міжнародний, внутрішній, гірський, автомобільний, пішохідний, вод­ний, спортивний тощо. В 1975 р. було засновано Всесвітню тури­стичну організацію (ВТО) (її штаб-квартира розміщується у Мадриді, Іспанія), нині у ній представлені туристичні організації понад 120 країн світу. ООН надала ВТО статус міжурядової.

Понад 1,5 млрд. чол. щороку беруть участь у туристичних поїздках. На частку міжнародного туризму припадає 6 % вар­тості загальносвітового експорту і до 30 % експорту ринку по­слуг. Обсяг послуг туристичної індустрії світу у 1995 р. стано­вив 5 млрд. дол.

Туризм вважається однією з найбільших у світі галузей еко­номіки. У туристичній індустрії планети працює 250 млн. чол., вона забезпечує 14 % валового національного продукту і щорічно збільшується на 6 %. У багатьох країнах світу туризм є основною галуззю економіки. Туристів приваблюють природні, історичні, культурні та релігійні пам'ятки, сприятливий клімат, чудові пляжі, стабільне політичне і соціальне середовище та ін.

Дохід від міжнародного туризму забезпечують переважно манд­рівники з країн з високорозвиненою ринковою економікою.

Встановлено, що туристичний потенціал певного регіону зале­жить від таких чинників:

• доступності для потоку туристів з розвинених країн світу;

• кількісних та якісних характеристик матеріально-техніч­ної бази туризму;

• культурної, соціальної, політичної та географічної приваб­ливості.

З'явився і поширюється екологічний туризм, тобто туризм до природних об'єктів, скажімо, до Антарктиди.

Однією з передумов розвитку міжнародного туризму є прогрес світового транспорту, без якого туризм практично неможливий. Навіть мандрівні богомольці, прочани нині добираються до свя­щенних місць своїх релігій уже не пішки, а за допомогою транс­портних засобів.

Наведемо деякі статистичні дані щодо туризму. Вартість турецького експорту протягом 1980-1990 pp. підвищилася вчетверо, а обсяг надходжень від міжнародного туризму — у 12 разів. Показник доходів від міжнародного туризму в Мексиці — один з найвищих у світі. Темпи розвитку туристичної індустрії Таїланду протягом 1985-1995 pp. вдвічі перевищували темпи індустріалізації. За станом на 1995 р. туризм перетворився у Таїланді на найбільше джерело надходжень іноземної валюти, забезпечуючи 10 % валового національного продукту.

Частка доходів від туризму у валовому національному продукті у середині 90-х років XX ст. становила (у відсотках): Багамські острови — 42,6, Барбадос — 31; Ямайка — 25; Домініканська Республіка— 15; Пуерто-Рико — 6,4. У деяких з цих країн люди, що їх можна побачити на вулицях, є виключно або туристами, або обслуговуючим персоналом.

Звідки ж прибувають туристи? Ось дані щодо окремих країн світу. Туристи з Європи у Мексиці у середині 90-х років становили лише 3 % загальної кількості туристів, а з США — 92 %, Це й зрозуміло, адже Європа далеко, а США — поряд.

Розподіл туристів, які прибули до Єгипту в середині 90-х років, за регіонами проживання був таким: Європа — 48 %; Близький — 31 %; Америка — 7 %; Африка — 7 %; Східна Азія — 5 %; інші регіони — 2 %.

У середині 90-х років до Таїланду подорожували туристи з таких регіонів світу: Східна Азія — 61 %; Європа — 25%; Америка — 6 %; Південна Азія — 5 %; інші регіони — 3 %.

Туризм розвивається у багатьох країнах світу. Основним регіоном міжнародного туризму була і залишається Європа. Відомо, що на неї припадає 65 % загальної кількостіміжнародних туристів. Наведені статистичні дані показують, що європейці не лише приймають численних гостей з усього світу, а й самі активно подорожують світом. Це один з доказів високогорівня життя в Європі.

На другому місці за обсягом туризму — Американський континент, на третьому — Східна Азія.

Дата добавления: 2014-01-04