Мал 19.1 Механізм перерозподілу фінансових ресурсів світу

Валютний ринок — це:

· офіційні центри, де здійснюється купівля-продаж іноземних валют за національну, за курсом, що складається на базі попиту та пропозиції;

· сфера економічних відносин, що виникають за здійснення операцій купівлі-продажу іноземної валюти, а також операцій з руху капіталу іноземних інвесторів;

· сукупна сітка сучасних засобів зв’язку, що з’єднують національні та іноземні банки й брокерські фірми;

· сукупність банків, брокерських фірм, корпорацій, особливо ТНК.

Основні особливості сучасних валютних ринків:

¨ інтернаціоналізація валютних ринків;

¨ широке використання електронних засобів зв’язку;

¨ безперервність здійснення операцій;

¨ уніфікована техніка валютних операцій;

¨ страхування валютних та кредитних ризиків;

¨ переважання спекулятивних та арбітражних операцій над комерційними;

¨ нестабільність валют.

Функції валютних ринків:

· обслуговування міжнародного обороту товарів, послуг і капіталу;

· формування валютного курсу під впливом попиту та пропозиції;

· надання механізмів для захисту від валютних ризиків, руху спекулятивних капіталів і інструментів для цілей грошово-кредитної політики центрального банку.

Основний товар валютного ринку — будь-яка фінансова вимога, визначена в іноземній валюті.

Суб’єкти валютного ринку:

¨ державні установи (переважно центральні банки та казначейства);

¨ юридичні та фізичні особи;

¨ комерційні банківські установи;

¨ валютні біржі та валютні відділи товарних і фондових бірж;

Валютний ринок складається з багатьох національних валютних ринків, які об’єднуються у світову систему.

Структура валютного ринку:

· За суб’єктами:

— міжбанківський (прямий і брокерський).

· За терміновістю операцій:

— спот-ринок;

— форвардний ринок;

— своп-ринок;

— клієнтський;

— біржовий: торгівля через валютну біржу; торгівля деривативами.

· За функціями:

— обслуговування міжнародної торгівлі;

— суто фінансові трасфери (спекуляція, хеджування, інвестиції).

· Відносно валютних обмежень:

— вільні;

— обмежені.

· За застосуванням валютних курсів:

— з одним режимом;

— з кількома режимами.

· Залежно від об’єму й характеру валютних операцій:

— глобальні;

— регіональні;

— внутрішні.

Інструменти валютного ринку:

· Переказ (телеграфний чи електронний) коштів із безстрокових вкладів (депозитів до запитання).

· Банківські векселі на пред’явника.

· Комерційні тратти.

Здійснюючи переказ, банк продає клієнту іноземну валюту за національну. Телеграфні перекази дають можливість прискорити розрахунки, скоротити використання кредиту та захистити від валютних збитків. Застосування під час телеграфних переказів спеціального коду («ключа») дає змогу уникнути фіктивних переказів та помилок.

Альтернативою телеграфному переказу є поштовий переказ. У цьому разі інструкції відправляються поштою або банкір надає покупцю вексель на пред’явника, а покупець відправляє його авіапоштою продавцю (одержувачу платежу).

Банківський вексель — вексель, виставлений банком даної країни на свого іноземного кореспондента. Придбавши такий вексель у національних банків, боржники (імпортери) пересилають його кредиторам (експортерам), погашаючи в такий спосіб свої боргові зобов’язання.

Банківський чек — письмовий наказ банку-володаря авуарів за кордоном своєму банку-кореспонденту про перерахування визначеної суми з його поточного рахунку власникові чека. Експортери, отримавши такий чек, продають його своїм банкам.

Комерційна тратта (переказний комерційний вексель) — вимоги, виписані експортером чи кредитором на імпортера чи боржника.

Міжнародний кредитний ринок

Міжнародний кредитний ринок — це сфера ринкових фінансових відносин, де здійснюється рух позичкового капіталу між суб’єктами названого ринку згідно прийнятих принципів кредитування. У структурі міжнародного кредитного ринку можна виділити міжнародний ринок боргових цінних паперів та міжнародний ринок банківських кредитів і його особливий сегмент — євроринок.

Міжнародний ринок боргових цінних паперів — це частина ринку позичкових капіталів, де здійснюються емісія, купівля-продаж цінних паперів.

Міжнародний ринок банківських кредитів — це ринок індивідуалізованих, неуніфікованих боргових зобов’язань.

Теоретики традиційно розрізняють ринок короткострокових позичкових капіталів (грошовий ринок) та ринок середньо- і довгострокових капіталів (ринок капіталів). На наш погляд, така структуризація є досить умовною, оскільки на практиці постійно відбувається трансформація одного капіталу в інший.

Оператори кредитного ринку:

· основний оператор (світовий банк);

· корпоративні позичальники;

· банки та фінансові інститути;

· держави.

Джерела міжнародного кредиту:

¨ грошові накопичення держави;

¨ грошові заощадження особистого сектору;

¨ частина капіталів (грошова форма) підприємств, тимчасово вивільнена в процесі кругообігу.

Принципи кредитування — це правила поведінки банку та позичальника в процесі здійснення кредитних операцій:

— повернення;

— терміновість;

— платність;

— матеріальна забезпеченість;

— цільовий характер.

Кожен банк відпрацьовує свій варіант цих принципів. Наприклад, найпростіший набір відомий в англомовних країнах як «Три с» — character (репутація), capability (потенційні можливості), capital (капітал).

Принцип повернення — обов’язкове повернення коштів.

Принцип терміновості означає, що позичка повинна бути повернена позичальником банку у встановлені кредитною угодою строки.

Принцип цільового кредитування — це визначення конкрет­них об’єктів кредитування, що допомагає банку приймати більш зважені рішення про можливість та обґрунтованість надання позик, слугує певною мірою гарантією забезпечення їхнього повернення.

Принцип забезпеченості — гарантія погашення кредитів — має на меті захищати інтереси банку та не допускати збитків від неповернення боргу внаслідок неплатоспроможності позичальника.

Принцип платності — означає, що за продаж на визначений термін грошових коштів потрібно сплатити процент.

Функції міжнародного кредиту:

¨ перерозподіл позичкових капіталів між країнами для забезпечення потреб розширеного виробництва;

¨ економія затрат обігу у сфері міжнародних розрахунків;

¨ прискорення концентрації і централізації капіталу.

Базові елементи кредитування:

¨ суб’єкти кредитування;

¨ об’єкти кредитування;

¨ забезпечення кредиту.

Методи скорочення та переносу ризиків за міжнародного кредитування:

· відбір кредитів та структурування;

· участь у кредитах;

· використання гарантій чи страховок;

· кредити з плаваючою ставкою.

Довгострокові боргові папери та їхня класифікація

Облігації — багатоваріантні довгострокові боргові цінні папери з фіксованим доходом, що знаходяться у відкритому продажу та випускаються з різним номіналом низкою інститутів-позичальників — від держави до приватних інвесторів.

Класифікація облігацій:

За строками погашення:

· строкові випуски (мають єдиний для всіх строк погашення);

· серійні випуски (випускаються із серією різних строків погашення);

За відкликанням:

· відклична;

· безвідклична;

За забезпеченням:

· старші облігації (забезпечені приорітетним правом вимог на визначене майно емітенту):

— облігації із заставою майна;

— облігації з фінансовою заставою;

— сертифікати під закупівлю устаткування;

— облігації з комбінованою заставою;

· молодші облігації (забезпечені тільки обіцянкою повернення боргу емітентом):

— незабезпечені облігації;

— другорядні або субординовані облігації;

— прибуткові облігації;

За категоріями позичальників:

· казначейські;

· федеральних агенцій;

· муніципальні:

— генеральні (забезпечені податковими надходженнями відповідного органу влади);

— прибуткові (забезпечені надходженнями від конкретного комерційного проекту);

· корпоративні;

· інституціональні (випускаються некомерційними організаціями: церквами, школами, лікарнями тощо).

До базових характеристик облігацій відносяться: ставка купона або ставка оголошеного процента, можливість дострокового погашення, номінальна або викупна вартість, дата погашення.

Рейтинг облігацій — поточна оцінка кредитоспроможності боржника щодо кожної конкретної облігації.

Облігації з фіксованою ставкою — це довгострокові боргові цінні папери з фіксованими купонними виплатами у вигляді визначеного процента від номінальної вартості. Такі облігації звичайно погашають за номінальною вартістю, хоча можливі премії та дисконти.

Дата добавления: 2014-01-04